Лю Ши
| Лю Ши | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 48 — 33 до н. е. | ||
| Попередник: | Лю Бін'і | |
| Наступник: | Лю Ао | |
| Народження: |
75 до н. е.  Чан'ань | |
| Смерть: |
8 липня 33 до н. е. Чан'ань | |
| Поховання: |
Han Weilingd | |
| Країна: |
Західна Хань[1] | |
| Рід: |
Лю | |
| Батько: |
Лю Бін'і | |
| Мати: |
Empress Xu Pingjund | |
| Шлюб: |
Consort Fud і Ван[1] | |
| Діти: |
Liu Xingd, Princess Pingdoud, Princess Pingyangd, Princess Yingyid, Принцеса Янгаd, Лю Ао[1] і Liu Kangd | |
Лю Ши (кит.: 劉奭; 75—33 до н. е.) — 10-й імператор династії Хань у 49—33 роках до н. е. Храмове ім'я Юань-ді.
Народився у 75 році до н. е. в родині імператора Сюань-ді та імператриці Сюй. Замолоду був у центрі палацових інтриг. Постійно точилася боротьба за прихильність імператора, щоб отримати визнання як спадкоємця. Спочатку родина Хо намагалася відсторонити Лю Ши, а згодом інші групи боролися проти нього. Втім зрештою Сюань-ді затвердив Лю Ши як спадкоємця трону.
Після смерті свого батько у 49 році до н. е. Лю Ши став імператором Китаю під ім'ям юань-ді. З перших років свого правління став піклуватися про скорочення державних витрат з метою зниження податків та поліпшення добробуту населення. Він продовжував лінію свого батька. Юань-ді суворо стежив, щоб на чиновницькі посади приходили конфуціанці відповідно до системи іспитів.
Разом з тим в уряді сформувалися дві партії: конфуціанська на чолі із вчителями імператора Сяо, Чжоу, родичем Лю Геншеном, і помічник імператора Цзінь Чаном, й «партія двору» на чолі із імператорським секретарем Хун Гуном та головним євнухом Ши Сянєм. Партії завзято боролися одна з одною, що завдавало великої шкоди функціонуванню уряду.
У 49 році проведено загальну амністію. Почалося скорочення витрат на імператора. До 7 року до н. е. Палату музики спочатку скорочено, а потім ліквідовано. З 343 храмів поклоніння храмів зачинено 200.
У 47 році до н. е. Хун Гун і Ши Сянь зловили Сяо і Чжоу на порушеннях і домоглися їх розжалування в простолюдини, Сяо позбувся посад, а через рік цькування Сяо довели його до самогубства, його оббрехали перед імператором. Однак імператор засудив Хуна і Ши, і поховав Сяо з великими почестями, через рік помер Хун.
У 46 році до н. е. Чжоу був повернутий в адміністрацію, також посаду отримав його учень Чжан Мін, онук мандрівника Чжан Цяня. У 44 році до н. е. високу посаду отримав конфуціанец Гун Юй, який намагався не втручатися в партійну боротьбу.
У 43 році до н. е. серія небесних знамень була витлумачена проти конфуціанців, Чжоу і Чжан знову були зняті з посад, але у 42 році до н. е. головним радником став конфуціанський учений Куан Хен, який зміг встановити злагоду із Ши Сянєм.
У 40 році до н. е. знову стали відбуватися незвичайні знамення, партія двору не змогла переконливо їх витлумачити, імператор переконався, що попередні знамення не були пов'язані з конфуцианцами Чжоу і Чжаном, які повернулися на свої посади до столиці. Однак через деякий час Чжоу помер від удару, а Ши вдалося зацькувати Чжана і примусити до самогубства.
У 37 році до н. е. довіреною особою імператора став конфуціанський учений Цзін Фан, який був також спеціалістом з ворожьби. Цзін Фан став жорстко вимагати контролю призначень вищих чиновників через іспити та став боротися з корупцією.
Потім Ши Сянь звинуватив Цзін Фана у змові з участю брата імператора Лю Ціна. Лю Цін і Цзін Фан були страчені.
Разом з тим Юань-ді продовжував зовнішню політику, спрямовану на остаточне приборкання сюнну. Одна частина держави сюнну, керована шан'юєм Хуханьє, продовжувала залишатися лояльною до імператорського двору, за що отримав у подарунок 5 красивих жінок імперії.
Та частина імперії сюнну, якою керував шан'юй Чжічжі, перебувала в складних відносинах. Чжічжі у свій час залишив сина в заручники при ханьском дворі, і зажадав його повернення назад. Юань-ді, сподіваючись на поліпшення відносин, повернув сина, проте Чжічжі убив посла, якому було наказано не заходити на територію сюнну, а передати сина на кордоні.
Імператор спорядив армію. У цей час Чжічжі вів затяжну війну проти царства Усунь і переніс столицю до Семиріччі. Ханьських армія змогла зайняти столицю сюнну, Чжічжі було вбито. Становище імперії у Середній Азії значно зміцнилося.
Проведено у 31 році загальну амністію. Помер Юань-ді у 33 році до н. е., зробивши спадкоємцем свого сина Лю Ао.
Джерела стверджують, що імператорський секретар Хун Гун (弘恭) та головний євнух Ши Сянь (石顯) були коханцями імператора. Юань дав їм обом ключові адміністративні посади, що зрештою виявилося катастрофічним, оскільки вони планували вбивство багатьох чиновників, які їм протистояли.[2]
- ↑ а б в China Biographical Database
- ↑ B.C., Sima, Qian, approximately 145 B.C.-approximately 86 (1993). Records of the grand historian. Columbia University Press. ISBN 0-231-08164-2. OCLC 904733341.
- Josef Guter: Lexikon zur Geschichte Chinas. Sieben Jahrtausende im Überblick. Marix-Verlag, Wiesbaden 2004, ISBN 3-937715-40-1.
- M. Loewe, art. Han Yuandi, in Xinzhong Y. (ed.), RoutledgeCurzon Encyclopedia of Confucianism, I, Londen — New York, 2003, p. 248.
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
