Перейти до вмісту

Лю Ши

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Лю Ши
10-й Імператор Китаю з династії Шань
48 — 33 до н. е.
Попередник: Лю Бін'і
Наступник: Лю Ао
 
Народження: 75 до н. е. Редагувати інформацію у Вікіданих
Чан'ань Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть: 8 липня 33 до н. е. Редагувати інформацію у Вікіданих
Чан'ань Редагувати інформацію у Вікіданих
Поховання: Han Weilingd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна: Західна Хань[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Рід: Лю Редагувати інформацію у Вікіданих
Батько: Лю Бін'і Редагувати інформацію у Вікіданих
Мати: Empress Xu Pingjund Редагувати інформацію у Вікіданих
Шлюб: Consort Fud і Ван[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діти: Liu Xingd, Princess Pingdoud, Princess Pingyangd, Princess Yingyid, Принцеса Янгаd, Лю Ао[1] і Liu Kangd Редагувати інформацію у Вікіданих

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Лю Ши (кит.: 劉奭; 7533 до н. е.) — 10-й імператор династії Хань у 4933 роках до н. е. Храмове ім'я Юань-ді.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився у 75 році до н. е. в родині імператора Сюань-ді та імператриці Сюй. Замолоду був у центрі палацових інтриг. Постійно точилася боротьба за прихильність імператора, щоб отримати визнання як спадкоємця. Спочатку родина Хо намагалася відсторонити Лю Ши, а згодом інші групи боролися проти нього. Втім зрештою Сюань-ді затвердив Лю Ши як спадкоємця трону.

Після смерті свого батько у 49 році до н. е. Лю Ши став імператором Китаю під ім'ям юань-ді. З перших років свого правління став піклуватися про скорочення державних витрат з метою зниження податків та поліпшення добробуту населення. Він продовжував лінію свого батька. Юань-ді суворо стежив, щоб на чиновницькі посади приходили конфуціанці відповідно до системи іспитів.

Разом з тим в уряді сформувалися дві партії: конфуціанська на чолі із вчителями імператора Сяо, Чжоу, родичем Лю Геншеном, і помічник імператора Цзінь Чаном, й «партія двору» на чолі із імператорським секретарем Хун Гуном та головним євнухом Ши Сянєм. Партії завзято боролися одна з одною, що завдавало великої шкоди функціонуванню уряду.

У 49 році проведено загальну амністію. Почалося скорочення витрат на імператора. До 7 року до н. е. Палату музики спочатку скорочено, а потім ліквідовано. З 343 храмів поклоніння храмів зачинено 200.

У 47 році до н. е. Хун Гун і Ши Сянь зловили Сяо і Чжоу на порушеннях і домоглися їх розжалування в простолюдини, Сяо позбувся посад, а через рік цькування Сяо довели його до самогубства, його оббрехали перед імператором. Однак імператор засудив Хуна і Ши, і поховав Сяо з великими почестями, через рік помер Хун.

У 46 році до н. е. Чжоу був повернутий в адміністрацію, також посаду отримав його учень Чжан Мін, онук мандрівника Чжан Цяня. У 44 році до н. е. високу посаду отримав конфуціанец Гун Юй, який намагався не втручатися в партійну боротьбу.

У 43 році до н. е. серія небесних знамень була витлумачена проти конфуціанців, Чжоу і Чжан знову були зняті з посад, але у 42 році до н. е. головним радником став конфуціанський учений Куан Хен, який зміг встановити злагоду із Ши Сянєм.

У 40 році до н. е. знову стали відбуватися незвичайні знамення, партія двору не змогла переконливо їх витлумачити, імператор переконався, що попередні знамення не були пов'язані з конфуцианцами Чжоу і Чжаном, які повернулися на свої посади до столиці. Однак через деякий час Чжоу помер від удару, а Ши вдалося зацькувати Чжана і примусити до самогубства.

У 37 році до н. е. довіреною особою імператора став конфуціанський учений Цзін Фан, який був також спеціалістом з ворожьби. Цзін Фан став жорстко вимагати контролю призначень вищих чиновників через іспити та став боротися з корупцією.

Потім Ши Сянь звинуватив Цзін Фана у змові з участю брата імператора Лю Ціна. Лю Цін і Цзін Фан були страчені.

Разом з тим Юань-ді продовжував зовнішню політику, спрямовану на остаточне приборкання сюнну. Одна частина держави сюнну, керована шан'юєм Хуханьє, продовжувала залишатися лояльною до імператорського двору, за що отримав у подарунок 5 красивих жінок імперії.

Та частина імперії сюнну, якою керував шан'юй Чжічжі, перебувала в складних відносинах. Чжічжі у свій час залишив сина в заручники при ханьском дворі, і зажадав його повернення назад. Юань-ді, сподіваючись на поліпшення відносин, повернув сина, проте Чжічжі убив посла, якому було наказано не заходити на територію сюнну, а передати сина на кордоні.

Імператор спорядив армію. У цей час Чжічжі вів затяжну війну проти царства Усунь і переніс столицю до Семиріччі. Ханьських армія змогла зайняти столицю сюнну, Чжічжі було вбито. Становище імперії у Середній Азії значно зміцнилося.

Проведено у 31 році загальну амністію. Помер Юань-ді у 33 році до н. е., зробивши спадкоємцем свого сина Лю Ао.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Джерела стверджують, що імператорський секретар Хун Гун (弘恭) та головний євнух Ши Сянь (石顯) були коханцями імператора. Юань дав їм обом ключові адміністративні посади, що зрештою виявилося катастрофічним, оскільки вони планували вбивство багатьох чиновників, які їм протистояли.[2]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в China Biographical Database
  2. B.C., Sima, Qian, approximately 145 B.C.-approximately 86 (1993). Records of the grand historian. Columbia University Press. ISBN 0-231-08164-2. OCLC 904733341.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Josef Guter: Lexikon zur Geschichte Chinas. Sieben Jahrtausende im Überblick. Marix-Verlag, Wiesbaden 2004, ISBN 3-937715-40-1.
  • M. Loewe, art. Han Yuandi, in Xinzhong Y. (ed.), RoutledgeCurzon Encyclopedia of Confucianism, I, Londen — New York, 2003, p. 248.