Перейти до вмісту

Лю Хен

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Тайцзун.
Лю Хен
5-й Імператор Китаю з династії Шань
180 — 157 до н. е.
Попередник: Лю Хун
Наступник: Лю Ці
 
Народження: 203 до н. е. Редагувати інформацію у Вікіданих
Чан'ань Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть: 6 липня 157 до н. е. Редагувати інформацію у Вікіданих
Поховання: Balingd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна: Західна Хань[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Релігія: Даосизм Редагувати інформацію у Вікіданих
Рід: Лю Редагувати інформацію у Вікіданих
Батько: Лю Бан[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Мати: Empress Dowager Bod Редагувати інформацію у Вікіданих
Шлюб: Empress Doud і Q10884437? Редагувати інформацію у Вікіданих
Діти: Лю Ці[1], Liu Piaod, Liu Wu, Prince of Liangd, Liu Cand і Liu Yid Редагувати інформацію у Вікіданих

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Лю́ Хе́н (кит.: 劉恆; піньїнь: Liú Héng; 202 — 157 до н. е.) — п'ятий імператор Китаю з династії Хань. Син Лю Бана та його наложниці Бо. До сходження на трон був ретельним правителем північного регіону Дай.

Зійшов на трон після знищення роду Люй, що намагався змістити правлячу династію. Прислуховувався до чиновників-легістів Цзя Ї та Чао Цо. Сприяв розвитку сільського господарства. Скасував податки на врожай та тілесні покарання. Запровадив систему іспитів на посади для аристократії, що стала предтечею державних чиновницьких іспитів. Намагався провадити гуманну політику, яка, однак, призвела до соціальної прірви між знаттю та простолюдинами. Посмертне ім'я — Імператор Вень, храмове ім'я — Тайцзун.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Першими двома фаворитами та, ймовірно, коханцями імператора були євнухи — один на ім'я Чжао Тун, інший — Бейгун Боцзи. Чжао Тун був майстерним у астрології та ворожінні, тоді як Бейгун Боцзи був відомий своєю простою, альтруїстичною натурою. Обидва служили водіями та секретарями імператора Веня[2].

Улюбленим фаворитом імператора був чоловік на ім'я Ден Тун (鄧通)[3]. Прихильність імператора до Ден Туна почалася начебто зі сну. Одного разу він уві сні намагався піднятися на небеса, поки «жовтоголовий чоловік» не допоміг йому досягти мети. Особлисвістю цього чоловіка уві сні було те, що його пояс був зав'язаний ззаду. Імператор, прагнучи знайти чоловіка зі свого сну, розпочав пошуки по всій країні. Зрештою, він знайшов когось, хто відповідав опису — чоловіка на ім'я Ден Тун. Ім'я «Ден Тун» звучало схоже на «плавне піднесення», що символізувало його стрімкий злет до прихильності.

Імператор обожнював Ден Туна, обсипаючи його величезними багатствами, включаючи коштовний маєток, і навіть даруючи йому мідну гору, а також виключне право карбувати монети. В результаті Ден Тун став одним із найбагатших людей імперії. Його відданість імператору була надзвичайною. Коли в імператора розвивався болісний абсцес, Ден Тун особисто відсмоктував гній без жодних ознак огиди — чого не міг змусити себе зробити навіть спадкоємний принц Лю Ці. Після смерті імператора Ден Туна позбавили всього майна та заморили голодом[2].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в China Biographical Database
  2. ↑ а б Emperors and Their Boys: Homosexuality in the Court of China's Western Han Dynasty
  3. ↑ Hinsch, Bret (1992). Passions of the cut sleeve : the male homosexual tradition in China. University of California Press. ISBN 0-520-07869-1. OCLC 885147257.

Джерела та література

[ред. | ред. код]
  • Крижанівський О. П. Історія стародавнього Сходу: Курс лекцій. — К. : Либідь, 1996.
  • Крижанівський О. П. Історія стародавнього Сходу: Підручник. — К. : Либідь, 2000-2002-2006. — 592 с. — ISBN 966-06-0245-6.
  • Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — ISBN 5-325-00775-0.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лю_Хен&oldid=46525234