Шевченко Михайло Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Шевченко
Ім'я при народженні Михайло Васильович Шевченко
Народився 19 серпня 1947(1947-08-19) (71 рік)
Обтове, Кролевецький район, Сумська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство українець
Діяльність поет
Мова творів українська
Жанр вірші
Премії Премія ЛКСМУ імені Миколи Островського

Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Михайло Васильович Шевченко (19 серпня 1947) - поет, заслужений діяч мистецтв України. Лауреат премій: ім. Петра Артеменка, ім. Павла Усенка, ім. Володимира Сосюри, ім. Івана Нечуя-Левицького, ім. Миколи Островського, Міжнародної премії ім. Григорія Сковороди.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 19 серпня (на Спаса) 1947 року в с. Обтове Кролевецького району Сумської області.

Батьки — Марія Прокопівна та Василь Іванович, брат Василь, сестри Ніна та Валентина. Одружений. Дружина — Світлана Григорівна — заслужений учитель України (філолог, викладач української мови та літератури). Сини: Олег — журналіст, Григорій — юрист.

У 1965 р. закінчив Обтовську середню школу, вступив до Полтавського сільськогосподарського інституту (зоофокультет). Під тиском органів держбезпеки (категорично відмовився співпрацювати) був вимушений перевестися на заочне відділенні. Пішов на свій хліб.

Працював у Новосанжарській районній газеті «Червоний прапор», а потім — у газеті «Комсомолець Полтавщини». Був єдиним в Україні безпартійним завідувачем відділу пропаганди обласної газети, згодом завідував відділом літератури і мистецтва «Комсомольця Полтавщини», а з 1982 р. — «Молоді України» (м. Київ).

З 1986 р. — секретар Київської організації Спілки письменників України (член СПУ з 1977 р.), з 1988 р. — директор Бюро пропаганди художньої літератури СПУ, з 1993 р. — директор Літфонду СПУ і Секретар Спілки письменників України до 2002 р. З 1993 р. по 1996 р. редагував журнал «Криниця» (Полтава).

З 2002 р. працює в апараті Верховної Ради України (секретаріат фракції СПУ).

Михайло Шевченко — автор книжок; «Травневе поле», «Близень-світ», «Балади про любов», «В отчому краї», «Глибокий шлях», «Один, прощальний поклик журавля», «Єдина Книга», «…Я ще живу», «Мені на цьому світі не нажитись», «Молитва для двох», «Останній теплохід мого тисячоліття», «Перед горою Чернечою», «Юне дівча обриває ромашку», «Все відходить назавжди», «Вісь». Він упорядкував книжку «Найкращі пісні України» У перекладі російською вийшли збірки: «Судьба», «Ранние птицы» та «Полынь вечерняя». Його поезії перекладені німецькою, польською, угорською, болгарською, словацькою, білоруською, монгольською та іншими мовами.

Засновник (разом з Тарасом Нікітіним) і голова журі Міжнародної літературно-мистецької премії ім. Григорія Сковороди.

З 1987 р. по 2002 р. М. В. Шевченко був незмінним головою оргкомітету Міжнародного Шевченківського свята «В сім'ї вольній, новій».

З 1994 р. — голова оргкомітету Всеукраїнського літературно-мистецького фестивалю «Кролевецькі рушники», заснованого розом із земляками А. М. Петрусенком та В. Б. Зенченко.

Саме М. В. Шевченко разом із сумчанкою К. Ю. Сенько виступили ініціаторами створення обласних земляцтв у Києві. Перші організаційні засідання були проведені у 1995 р.