Хоролець Лариса Іванівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лариса Іванівна Хоролець
Лариса Іванівна Хоролець
Прапор
7-й Міністр культури УРСР
7 липня — 24 серпня 1991
Прем'єр-міністр: Фокін Вітольд Павлович
Президент: Горбачов Михайло Сергійович
Попередник: Олененко Юрій Олександрович
Наступник: вона сама, як Міністр культури України
Прапор
1-й Міністр культури України
Прапор
24 серпня 1991 — 17 листопада 1992
Прем'єр-міністр: Фокін Вітольд Павлович
Симоненко Валентин Костянтинович (в.о.)
Кучма Леонід Данилович
Президент: Кравчук Леонід Макарович
Попередник: вона сама, як Міністр культури УРСР
Наступник: Дзюба Іван Михайлович
 
Освіта: Київський інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого
Народження: 25 серпня 1948(1948-08-25) (70 років)
Flag of the Soviet Union (1936–1955).svg Київ, УРСР, СРСР
Національність: українка
Громадянство: СРСР СРСР
Україна Україна
Нагороди:

Медіафайли у Вікісховищі?

Лариса Іванівна Хоролець (нар. 25 серпня 1948(19480825), Київ, УРСР, СРСР) — радянська та українська акторка театру і кіно, драматург, політик. Народна артистка УРСР, перший Міністр культури України.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилась 25 серпня 1948(19480825) у місті Київ, УРСР, СРСР (нині Україна).

У 9-річному віці дебютувала в кіно, у стрічці «Партизанська іскра». Згодом знімалася ще в декількох фільмах.

У 1970 році закінчила Київський інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого за спеціальністю акторка драми і кіно.

У 19701973 рр. — акторка літературного театру «Слово» при Спілці письменників України.

З 1973 року — акторка Київського академічного українського драматичного театру ім. І. Франка.

З 1977 року член Спілки письменників України. З 1988 року — Народна артистка УРСР.

7 липня 1991 стає Міністром культури УРСР, з 24 серпня 1991 по 17 листопада 1992 — Міністр культури України.

У 19931998 рр. — генеральний директор Центру «Український дім» при Кабінеті Міністрів України. Також була головою Фонду національного відродження.

Член президії Національної ради Конгресу української інтелігенції, голова комісії з питань культури, аташе з культури посольства України в Німеччині, лауреат Міжнародної літературної премії ім. Івана Кошелівця (2001).

Праці[ред. | ред. код]

Акторка кіно та дубляжу[ред. | ред. код]

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1957 ф Партизанська іскра Партизанская искра Таня, сестра Попика
1958 ф Сашко Сашко
1960 ф Кров людська — не водиця Кровь людская — не водица епізодичні ролі
1961 ф Морська чайка Морская чайка Оксана
1971 ф Зозуля з дипломом Зозуля с дипломом птахівниця
1972 ф Софія Грушко Софья Грушко

Ведуча[ред. | ред. код]

Авторка п'єс[ред. | ред. код]

  • 1975 — «Сирени»
  • 1977 — «На вулиці Електричній»
  • 1978 — «Мені тридцять»
  • 1981 — «Третій»
  • 1987 — «В океані безвісті»

Нагороди[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]