Хоролець Лариса Іванівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лариса Іванівна Хоролець
Лариса Іванівна Хоролець
Прапор
7-й Міністр культури УРСР
7 липня — 24 серпня 1991
Прем'єр-міністр: Фокін Вітольд Павлович
Президент: Горбачов Михайло Сергійович
Попередник: Олененко Юрій Олександрович
Наступник: вона сама, як Міністр культури України
Прапор
1-й Міністр культури України
Прапор
24 серпня 1991 — 17 листопада 1992
Прем'єр-міністр: Фокін Вітольд Павлович
Симоненко Валентин Костянтинович (в.о.)
Кучма Леонід Данилович
Президент: Кравчук Леонід Макарович
Попередник: вона сама, як Міністр культури УРСР
Наступник: Дзюба Іван Михайлович
 
Народження: 25 серпня 1948(1948-08-25) (72 роки)
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg Київ, УРСР, СРСР
Національність: українка
Країна: СРСР СРСР
Україна Україна
Освіта: Київський інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого
Нагороди:
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Народний артист УРСР

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Лариса Іванівна Хоролець (нар. 25 серпня 1948(19480825), Київ, УРСР, СРСР) — радянська та українська акторка театру і кіно, драматург, політик. Народна артистка УРСР, перший Міністр культури України.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилась 25 серпня 1948(19480825) у місті Київ, УРСР, СРСР (нині Україна).

У 9-річному віці дебютувала в кіно, у стрічці «Партизанська іскра». Згодом знімалася ще в декількох фільмах.

У 1970 році закінчила Київський інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого за спеціальністю акторка драми і кіно.

У 19701973 рр. — акторка літературного театру «Слово» при Спілці письменників України.

З 1973 року — акторка Київського академічного українського драматичного театру ім. І. Франка.

З 1977 року член Спілки письменників України. З 1988 року — Народна артистка УРСР.

7 липня 1991 стає Міністром культури УРСР, з 24 серпня 1991 по 17 листопада 1992[1] — Міністр культури України.

У 19931998 рр. — генеральний директор Центру «Український дім» при Кабінеті Міністрів України[2]. Також була головою Фонду національного відродження.

Член президії Національної ради Конгресу української інтелігенції, голова комісії з питань культури, аташе з культури посольства України в Німеччині, лауреат Міжнародної літературної премії ім. Івана Кошелівця (2001).

З 2017 року є постійним незмінним головою журі Всеукраїнського фестивалю-конкурсу дитячої та юнацької творчості «Гранд-талант», який щороку проводиться у м.Вільногірськ.[3]

Праці[ред. | ред. код]

Акторка кіно та дубляжу[ред. | ред. код]

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1957 ф Партизанська іскра Партизанская искра Таня, сестра Попика
1958 ф Сашко Сашко
1960 ф Кров людська — не водиця Кровь людская — не водица епізодичні ролі
1961 ф Морська чайка Морская чайка Оксана
1971 ф Зозуля з дипломом Зозуля с дипломом птахівниця
1972 ф Софія Грушко Софья Грушко

Ведуча[ред. | ред. код]

Авторка п'єс[ред. | ред. код]

  • 1975 — «Сирени»
  • 1977 — «На вулиці Електричній»
  • 1978 — «Мені тридцять»
  • 1981 — «Третій»
  • 1987 — «В океані безвісти»

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України від 17 листопада 1992 року № 568/92 «Про Міністра культури України»
  2. Постанова Кабінету Міністрів України від 30 березня 1998 року № 407 «Про звільнення Хоролець Л.І. з посади генерального директора центру "Український дім" при Кабінеті Міністрів України».
  3. Фестиваль-конкурс Гранд-талант Вільногірськ | Україна | Гранд-талант. Фестиваль-конкурс Гранд-талант Вільногірськ | Україна | Гранд-талант (ru). Процитовано 2018-12-12. 
  4. Указ Президента України від 19 серпня 2008 року № 726/2008 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій з нагоди Дня незалежності України»
  5. У Вільногірську відбувся ІІ Всеукраїнський фестиваль-конкурс дитячої та юнацької творчості. vilnogirsk-rada.gov.ua. Процитовано 2018-12-12. 

Література[ред. | ред. код]