Маккензі Кінг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Маккензі Кінг
англ. William Lyon Mackenzie King
Wm Lyon Mackenzie King.jpg
Прапор
10-й Прем'єр-міністр Канади
29 грудня 1921 — 29 червня 1926 року
Попередник: Артур Міен
Наступник: Артур Міен
25 вересня 1926 — 6 серпня 1930 року
Попередник: Артур Міен
Наступник: Річард Беннет
23 жовтня 1935 — 15 листопада 1948 року
Попередник: Річард Беннет
Наступник: Луї Сен-Лоран
 
Ім'я при народжені: англ. William Lyon Mackenzie King
Народження: 17 грудня 1874(1874-12-17)[1][2][…]
Кітченер, Регіональний муніципалітет Ватерлоо
Смерть: 22 липня 1950(1950-07-22)[4][1][…] (75 років)
The Farmd, Гатіно, Квебек, Канада
Поховання: кладовище Маунт-Плезент
Країна: Канада
Релігія: Пресвітеріанство
Освіта: Торонтський університет, Гарвардський університет, Чиказький університет і Osgoode Hall Law Schoold
Партія: Ліберальна партія Канади
Мати: Isabel Grace Mackenzied
Автограф: William Lyon Mackenzie King Signature.svg
Нагороди:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Ві́льям Ла́йон Макке́нзі Кінг (англ. William Lyon Mackenzie King); 17 грудня 1874(18741217), Берлін нині, Кіченер, Онтаріо  — 22 липня 1950, Графство Райт, Квебек) — десятий прем'єр-міністр Канади, перебував на посаді протягом 21 року — найдовше в історії не тільки Канади, але й Британської співдружності. У пресі та літературі відомий під своїм повним ім'ям, або просто як Маккензі Кінг. За фахом адвокат та економіст. У різні часи працював викладачем, консультантом, державним службовцем, журналістом. Вважається одним з видатних прем'єр-міністрів країни.

Біографія[ред. | ред. код]

Ранні роки життя[ред. | ред. код]

Макензі Кінг народився в м. Берлін, провінція Онтаріо (нині місто Кіченер) у родині Джона Кінга (1843—1916) і Ізабелли Грейс Макензі (1843—1917). Джон Кінг був юристом за фахом, викладав у школі права при Університеті Торонто. Дід Макензі Кінга по материнській лінії, Уїльям Лайон Макензі, був першим мером Торонто і керівником повстання у Верхній Канаді 1837 року, що мало на меті здобуття в колоніях Британської Північної Америки парламентського представницького врядування. У. Л. Макензі вперше запропонував об"єднання цих колоній в єдине федеративне утворення, виступав прихильником партнерства англо- та франкоканадців. На честь діда і було названо майбутнього прем"єр-міністра Канади. Саме політична спадщина діда по материнській лінії стала значною мірою цілевказом для Макензі Кінга в його політичній діяльності. Макензі Кінг мав двох сестер та одного брата: старшу сестру Ізабеллу «Беллу» Христину Грейс (1873—1915), молодшу сестру Джанет «Дженні» Ліндсей (1876—1962) і молодшого брата Дугалла Макдугалла «Макса» (1878—1922). Разом з братом та сестрами Маккензі Кінг навчався у школі, однак, оскільки сім'я належала до середнього класу, його батьки часто наймали репетиторів з різних наук, математики, англійської та французької мов. Знання, отримані в школі і вдома, стали йому в пригоді у його подальшому житті.

У 1891—1896 рр. У. Л. Макензі Кінг здобував освіту в Університеті Торонто, де вперше глибоко зацікавився проблемами політекономії та соціального реформування. Усвідомивши необхідність відмови від принципу мінімального втручання держави в соціально-економічну сферу, важливості протидії з боку держави недобросовісній конкуренції в економіці, впровадження поміркованого стимулювання зростання добробуту незаможних верств населення, У. Л. Макензі Кінг, водночас, ніколи сприятливо не ставився до соціалізму навіть у його демократичних версіях. Він залишався твердо переконаним у необхідності збереження приватної власності та вільної економічної ініціативи, тобто відстоював ідею побудови держави всезагального добробуту (welfare state) на ліберальних засадах. Протягом навчання в Університеті Торонто майбутній прем"єр-міністр Канади брав активну участь у студентському житті, публікувався у студентській газеті, був одним із лідерів студентського страйку 1895 р., спрямованого проти зловживань університетської адміністрації. У 1893 р. він розпочав дописувати у свій особистий щоденник, який він вів протягом 57 років — до самої смерті. Загальний обсяг цього документу становить понад 50000 сторінок. Саме у часи свого університетського навчання майбутній канадський лідер остаточно робить вибір на користь майбутньої політичної кар"єри. З 1896 р. він починає підписувати свої листи як "У. Л. Макензі Кінг", а не просто як "Уїльям Кінг". Такий вибір пояснюється підкресленням впливу політичної спадщини діда по материнській лінії на світогляд майбутнього політика.

У 1896—1899 рр. У. Л. Макензі Кінг продовжив економічну освіту в університетах Чикаго і Гарварда, а також у Лондонській школі економіки та політичної науки. В ці часи він здобуває перший досвід соціального реформатора: у 1896 р. він проводить 2 місяці в якості волонтера у Чиказькому громадському поселенському просвітницько-благодійницькому центрі "Галл-Гаус" (The Hull House), заснованого відомою американською суфражисткою, соціологом та філософом Джейн Аддамс. У 1897 р. Макензі Кінг публікує серію репортажів у газеті "The Daily Mail and Empire" м. Торонто про умови життя і праці найбідніших верств населення. проблеми жіночої та дитячої праці. Ці репортажі змусили канадський уряд переглянути умови державних замовлень з урахуванням інтересів працівників. Ці публікації звернули увагу глави канадського уряду У. Лор"є (Wilfried Laurier) та міністра пошт Канади У. Меллока (William Mullock) на особу молодого амбітного журналіста, що виявляв велику увагу політичному життю та проблемам соціальних реформ. Під час свого перебування у Лондоні 1899 р. У. Л. Макензі Кінг познайомився з подружжям визначних соціальних реформаторів Сіднея та Беатриси Вебб, засновниками "Фабіанського товариства", яке справило визначний вплив на становлення Лейбористської партії у Великій Британії.

Початок політичної кар'єри[ред. | ред. код]

1900 р., на запрошення міністра пошт Канади У. Меллока, У. Л. Макензі Кінг обійняв посаду заступника міністра праці, що підпорядковувався міністру пошт. Фактично, У. Л. Макензі Кінгу було доручено організацію нового міністерства, попервах в якості департаменту у складі міністерства пошт. На цій посаді він заснував "Трудову газету" (The Labour Gazette), що стала офіційним органом нового міністерства. Відіграв провідну роль у мирному розв"язанні багатьох страйків та трудових конфліктів, слугуючи посередником та модератором взаємовідносин між працівниками та працедавцями. У 1907 р. У. Л. Макензі Кінг став фактичним автором та розробником "Закону про розслідування трудових конфліктів" (англ. Industrial Disputes Investigation Act), що на законодавчому рівні закріпив процедури примирення, арбітражу та публічного розслідування трудових конфліктів в Канаді.

1908 року Макензі Кінг був вперше обраний до парламенту від Ліберальної партії Канади. У 1909—1911 рр. він став першим повнопраним міністром праці Канади в уряді Уїлфріда Лор"є, що діяв у 1896—1911 рр. На цій посаді Макензі Кінг ініціював прийняття закону «Про контроль над монополіями» (англ. Combines Investigation Act) у 1910 р. Цей закон започаткував антимонопольну політику в Канаді, протидіяв недобросовісній діяльності монополій у рекламуванні, ціноутворенні та зниженні ставок. У 1911 р. Ліберальна партія Канади зазнала поразки на федеральних виборах. Уряд Лор"є пішов у відставку, а Макензі Кінг втратив не лише посаду міністра праці, але й депутатський мандат.


Робота у Фонді Рокфеллера. Праця "Індустрія та людяність"

Влітку 1914 р. У. Л. Макензі Кінг був найнятий Дж. Рокфеллером-молодшим до Фундації Рокфеллера у м. Нью-Йорк. Він обійняв посаду керівника відділу індустріальних досліджень та мав брати участь у врегулюванні суперечностей між працівниками, менеджментом та працедавцями. Майбутній прем"єр-міністр Канади працював у Фундації Рокфеллера до 1918 р. Наслідком досвіду У. Л. Макензі Кінга на посадах заступника міністра та міністра праці Канади, працівника у Фонді Рокфеллера, а також впливу Першої світової війни стала книга "Індустрія та людяність: дослідження принципів, що покладені в основу індустріальної реконструкції", що побачила світ у 1918 р.


Продовження політичної кар'єри

Після смерті Вільфреда Лор'є в 1919 р. Макензі Кінг очолив Ліберальну партію Канади.

1921 року Ліберали перемогли на федеральних виборах і Кінг обійняв посаду прем'єр-міністра Канади.

Серед вагомих досягнень Кінга на посаді глави уряду -створення

  • Канадської корпорації радіопередач (англ. Canadian Broadcasting Corporation) у 1936 році.
  • 'Транс-Канада Авіалінії' нині 'Ейр-Канада' (англ. Trans-Canada Airlines (the precursor to Air Canada)) у 1937 році.
  • 'Національної Ради фільмів Канади' (англ. National Film Board of Canada) у 1937 році.
  • перетворив 'Банк Канади' (англ. Bank of Canada) (фр. Banque du Canada) з приватної компанії на державне підприємство в році 1937.
  • У 1942 році поширив огляд 'Національної Ради Досліджень' (англ. The National Research Council (NRC)) з ядерної фізики і досліджень — будував (англ. Chalk River Laboratories) та розвивав комерційну ядерну енергетику.

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Кінг розпорядився про мобілізацію військ 25 серпня 1939 і закупив зброї із США, уряд оголосив про війну 10 вересня 1939. Після того як територія Франції була окупована німецькими військами в році 1940, уряд Кінга прийняв закон про військову повинність. Закон був порівняно схвально сприйнятий англомовною частиною населення країни, однак викликав значне невдоволення серед франкомовних канадців. З затягуванням війни кількість волонтерів до канадського війська зменшилася після операції «Оверлорд» у листопаді 1944, коли уряд вирішив посилати військовозобов'язаних до Європи.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Comité des travaux historiques et scientifiques — 1834.
  3. SNAC — 2010.
  4. Кинг Уильям Лайон Макензи // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

Джерела[ред. | ред. код]