Маккінстріїт
| Маккінстріїт | |
|---|---|
.JPG) | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | затверджений (А)[d][1] |
| IMA-номер | IMA1966-012 |
| Абревіатура | Mck[2] |
| Хімічна формула | Cu0,8+XAg1,2-XS або Ag4,92Cu3,08S4 або ~Ag5Cu3S4[3] або (CuAg)2S |
| Клас мінералу | Сульфід міді |
| Nickel-Strunz 10 | 2.BA.40 |
| Ідентифікація | |
| Колір | Від сталево-сірого до чорного |
| Сингонія | Ромбічна |
| Злам | Неяснораковистий |
| Блиск | Металічний |
| Прозорість | Непрозорий |
| Колір риси | Темний сталево-сірий |
| Густина | 6,61 або 6,57 г/см 3[4] |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Hugh Exton McKinstryd[5] |
 Маккінстріїт у Вікісховищі | |
Маккінстрії́т (рос. маккинстриит; англ. McKinstryite; нім. Mckinstryit m) — рідкісний мінерал, сульфід міді і срібла. Виявлений у музейному зразку з родовища Фостер (поблизу Кобальта, Канада) в 1966 році. Першовідкривачі Б. Дж. Скіннер, Дж. Л. Джамбор і М. Росс назвали мінерал на честь американського геолога Х'ю Екстона Мак-Кінстрі.
Хімічна формула: Cu0,8+XAg1,2-XS або (CuAg)2S. Склад у % (з родовища Фостер): Cu — 24,9; Ag — 60,0; S — 15,1.
Сингонія ромбічна. Утворює зернисті агрегати від 0,2 до 3 мм.
Густина 6,61 г/см 3, за іншими даними 6,57 г/см 3.[4]
Колір на свіжому зламі сталево-сірий, який поступово стає темно-сірим до чорного. Риса темна, сталево-сіра.
Блиск металічний. Мінерал непрозорий на зрізах будь-якої товщини.
Злам неяснораковистий. У шліфах у відбитому світлі сірувато-білий.
Маккінстріїт зустрічається як супутній мінерал у родовищах самородного срібла, срібної амальгами, тенантиту тощо. Загалом у світі відомо близько 40 місцезнаходжень маккінстріїта. Окрім класичного родовища Фостер цей мінерал знайдений у Німеччині (землі Нижня Саксонія і Баден-Вюртемберг), Австрії (Леоганг), Казахстані (Сарбайск, Соколовськ), Болгарії, Польщі (Любін), Швеції, Чехії, Словаччині (Банська Штявниця), Єгипті, Туреччині (Ґюмюшхане), Японії (Ісікарі), Китаї, Австралії (Брокен-Хілл), Малайзії (на острові Борнео), Індонезії (Богор), Болівії, США (штати Аляска, Колорадо, Аризона).
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Uwe Kolitsch: The crystal structure and compositional range of mckinstryite. In: Mineralogical Magazine. Februar 2010, Band 74(1), S. 73–84.PDF 1,16 MB(англ.)
- ↑ а б Mckinstryite, In: John W. Anthony, Richard A. Bideaux, Kenneth W. Bladh, Monte C. Nichols (Hrsg.): Handbook of Mineralogy, Mineralogical Society of America, 2001.PDF 62,8 kB(англ.)
- ↑ http://www.mindat.org/min-2619.html
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Маккінстріїт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Маккінстріїт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Mckinstryite [Архівовано 17 січня 2010 у Wayback Machine.]
- mindat.org — Mckinstryite [Архівовано 25 січня 2010 у Wayback Machine.]
