Малий Катлабуг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Малий Катлабуг
Річка у с. Олександрівка
45°55′52.654800099988″ пн. ш. 28°56′9.7440000999943″ сх. д. / 45.93129° пн. ш. 28.93604° сх. д. / 45.93129; 28.93604
Витікна південний захід від с. Дмитрівка
• координати45°55′52.654800099988″ пн. ш. 28°56′9.7440000999943″ сх. д. / 45.93129° пн. ш. 28.93604° сх. д. / 45.93129; 28.93604
ГирлоВеликий Катлабуг
• координати45°35′58.707600099994″ пн. ш. 28°57′20.970000100003″ сх. д. / 45.59964° пн. ш. 28.95583° сх. д. / 45.59964; 28.95583
Країни:Україна Україна
Одеська область
РегіонОдеська область
Довжина43 км
Площа басейну:235 км²
Притоки:невеликі потічки
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Мал́ий Катлаб́уг[1], Мали́й Катлабу́х — річка в Україні, в межах Болградського та Ізмаїльського районів Одеської області. Ліва притока Великого Катлабугу (басейн Дунаю).[2]

Довжина 43 км, площа водозбірного басейну 235 км². Похил річки 2,2 м/км. Долина симетрична, завширшки 2—3 км, завглибшки до 30—50 м; долина у верхів'ї розчленована ярами. Заплава завширшки 300—500 м. Річище звивисте (в нижній течії слабозвивисте). Влітку пересихає, особливо у верхній течії. Споруджено кілька ставків. Використовується на сільськогосподарські потреби.

Розташування

[ред. | ред. код]

Малий Катлабуг бере початок на південний захід від села Дмитрівка. Тече в межах Причорноморської низовини переважно на південь (у верхів'ї — частково на південний схід, у пониззі — частково на південний захід). Впадає до Великого Катлабугу на північний захід від смт Суворове.

Над річкою розташовані села: Олександрівка, Виноградне і Голиця.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Національний атлас України / НАН України, Інститут географії, Державна служба геодезії, картографії та кадастру ; голов. ред. Л. Г. Руденко ; голова ред. кол. Б. Є. Патон. — К. : ДНВП «Картографія», 2007. — 435 с. — 5 тис. прим. — ISBN 978-966-475-067-4.
  2. Болградське міжрайонне управління водного господарства. Водні ресурси. Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 9 березня 2020.

Джерела

[ред. | ред. код]