Малолєтка Євген Костянтинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Малолєтка Євген)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Малолєтка Євген Костянтинович
Народився 1987
Бердянськ
Країна  Україна
Діяльність фотограф, фотокореспондент, військовий кореспондент
Alma mater НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського (2010)
Знання мов українська, англійська і російська
Заклад Ассошіейтед прес
Учасник масові вбивства в Маріуполі і бої за Маріуполь
Роки активності 2009 — тепер. час
Нагороди
Сайт evgenymaloletka.com

Євге́н Костянти́нович Малолє́тка (нар. 1 березня 1987(19870301), Бердянськ, Запорізька область) — український фотокореспондент, який отримав широку популярність фоторепортажем про блокаду Маріуполя під час вторгнення Росії в Україну в березні 2022 року. Лауреат 2022 року міжнародної журналістської премії імені Джеймса Найта (Knight International Journalism Awards) від Міжнародного центру журналістів (ICFJ)[1]. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2024).

Життєпис[ред. | ред. код]

Фото, зроблено Євгеном

Малолєтка народився у місті Бердянську та у 2010 році закінчив Київський політехнічний інститут за спеціальністю інженера. У 2009 він почав публікуватися як фотожурналіст для агентств УНІАН і PHL[2]. Пізніше він працював фрилансером і співпрацював з Associated Press, Al Jazeera та Der Spiegel.

У 2013–2014 році Малолєтка висвітлював протести в Києві, що призвели до усунення президента Януковича. 1 грудня 2013 року, коли він вів знімання на Банковій вулиці біля будівлі Адміністрації президента, співробітники Беркута зламали йому руку і розбили камеру[3][4].

У 2020–2021 роках Малолєтка висвітлював пандемію COVID-19 в Україні. Зокрема, його фотографія лікаря Івана Венжиновича широко використовувалася для соціальної реклами.

У ніч проти 24 лютого 2022 року, чекаючи вторгнення російських військ, відряджені Associated Press Малолєтка та відеожурналіст Мстислав Чернов прибули до Маріуполя. У наступні дні вони знімали руйнування, спричинені обстрілами міста, та роботу лікарів у місцевих шпиталях[5]. 9 березня 2022 року Малолєтка зняв наслідки обстрілу російськими військами міської лікарні № 3 Маріуполя та пацієнток пологового відділення. Одна з них, Маріанна Вишемирська, народила наступного дня після бомбардування, друга (її ім'я невідомо) померла від ран[6]. Фотографії розбомбленого родового відділення набули найширшої популярності, ставши одним із символів цієї війни[7][8]. Журналісти покинули Маріуполь 15 березня 2022 року у складі колони, що виїхала після відкриття гуманітарного коридору[5].

Нагороди і відзнаки[ред. | ред. код]

  • лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2024) за серію журналістських матеріалів про облогу Маріуполя (репортажі, фото та відеорепортажі, розслідування та фільм «20 днів у Маріуполі»)[9]
  • Пулітцерівська премія (2023) в номінації за служіння суспільству (англ. Pulitzer Prize for Public Service)[10]
  • Переможець 2023 року у World Press Photo of the Year
  • Переможець 2015 року у фотоконкурсі новин APME
  • 2015, Почесна згадка словацької пресфото Міжнародна категорія
  • 2015, перше та друге місце у жанровій, документальній та новинній номінації конкурсу української пресфото
  • 2015, II та III місця у відкритій номінації «Україна» Білорусь Пресфотоконкурс
  • Друге місце 2015 року в категорії загальні новини Китайського міжнародного конкурсу пресфото
  • 2015, перше місце в категорії загальні новини Міжнародного конкурсу «Картинки року»
  • 2014, III місце в категорії «Портрет» у фотоконкурсі «Кращий фотограф Росії»
  • 2014, гран-прі українського фотоконкурсу «День фото»
  • 2013, II місце в категорії новини конкурсу українське пресфото
  • 2011, фіналіст Міжнародного фестивалю фотожурналістики Vilnius Photo Circle

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Три українські журналісти отримали міжнародну премію імені Джеймса Найта. imi.org.ua (uk-UA) . Процитовано 26 травня 2022.
  2. ↑ Evgeny Maloletka Photography. Архів оригіналу за 25 березня 2022. Процитовано 30 березня 2022.
  3. ↑ В Киеве пострадали несколько десятков журналистов. Левый берег. 1 декабря 2013. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 30 березня 2022.
  4. ↑ Рец, И. (1 декабря 2019). "Не было сомнений, что нас убьют": как "Беркут" избивал журналистов. Сегодня. Архів оригіналу за 31 березня 2022. Процитовано 30 березня 2022.
  5. ↑ а б Chernov, M. (22 марта 2022). 20 days in Mariupol: The team that documented the city's agony. AP. Архів оригіналу за 24 березня 2022. Процитовано 30 березня 2022.
  6. ↑ Pregnant woman, baby die after Russian bombing in Mariupol. AP. 15 марта 2022. Архів оригіналу за 24 березня 2022. Процитовано 30 березня 2022.
  7. ↑ In pictures: Maternity hospital bombed in Ukraine. CNN. 14 марта 2022. Архів оригіналу за 29 березня 2022. Процитовано 30 березня 2022.
  8. ↑ Klein, Ch. (17 марта 2022). “This Is Personal for Them”: Two Ukrainian AP Journalists Capture the Most Devastating Moments of War. Vanity Fair. Архів оригіналу за 20 березня 2022. Процитовано 30 березня 2022.
  9. ↑ Указ Президента України № 143/2024 Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка
  10. ↑ Пулітцерівська премія: українці Євген Малолєтка та Мстислав Чернов отримали нагороду за кадри з Маріуполя

Посилання[ред. | ред. код]

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Малолєтка_Євген_Костянтинович&oldid=42183338