Чернов Мстислав Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чернов Мстислав Андрійович

Чернов Мстислав Андрійович (2022)
Народився 1985[1]
Харків, Українська РСР, СРСР
Країна  Україна
Діяльність фотограф, військовий кореспондент, журналіст, фотокореспондент, репортер, кінорежисер
Галузь фотодокументуванняd[1], журналістика[1], спецслужба[d][1] і фотографія
Alma mater Харківський національний університет радіоелектроніки
Знання мов українська[1], російська і англійська
Заклад Ассошіейтед прес
Учасник масові вбивства в Маріуполі і бої за Маріуполь
Нагороди
IMDb ID 13512939

Мстислав Андрійович Чернов (нар. 1985(1985), Харків) — український режисер, відеограф, фотограф, фотожурналіст, військовий кореспондент та письменник. Висвітлював Революцію гідності, Війну на сході України, наслідки збиття Boeing 777 Malaysia Airlines, Сирійську громадянську війну, битву при Мосулі в Іраку, Російське вторгнення в Україну 2022 року, включно з Блокадою Маріуполя. Журналіст Ассошіейтед Прес та президент Української асоціації професійних фотографів. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2024), та премії Оскар (2024).

За роботу про блокаду Маріуполя отримав низку нагород, серед яких Пуліцерівська премія за служіння суспільству разом із Євгеном Малолєткою та Василисою Степаненко, Deutsche Welle Freedom of Speech Award, Премія імені Георгія Ґонґадзе, Knight International Journalism Awards, Overseas Press Club of America, Biagio Agnes Award, Bayeux Calvados-Normandy Award, Elijah Parish Lovejoy Award, Free Media Awards, CJFE International Press Freedom Award та Royal Television Society Television Journalism Awards[2].

За підсумками 2022 року Чернов увійшов у рейтинги «Люди НВ 2022 у рік війни»[3] і «14 пісень, фото та арт-об'єктів, що стали символами українського спротиву» від Forbes Україна[4], а відеоматеріали з Маріуполя стали основою фільму «20 днів у Маріуполі», що став переможцем премій «Оскар»[5][6] та BAFTA[7]. Матеріали Чернова були опубліковані та випущені в ефірі багатьох ЗМІ по всьому світу, зокрема CNN, BBC, New York Times, Washington Post та інших.

Переможець конкурсів: власник премії Гільдії режисерів Америки[8], премії Лівінгстона[en], премії Рорі Пека[en], премії Королівського телевізійного товариства[en], премії DW «За свободу слова»[9], премію «За свободу преси» (Press Freedom Prize) міжнародної некомерційної організації «Репортери без кордонів»[10]. Член «Українського ПЕН»[11].

Кар'єра[ред. | ред. код]

Художня та документальна фотографія: 2005—2013 роки[ред. | ред. код]

Чернов розпочав свою кар'єру фотографа у 2005 році, працюючи в місцевому харківському інформаційному агентстві MediaPort[12][13]. У 2008 році він отримав першу премію на місцевій фотовиставці «Харків. Місто очима городян»[14]. Того ж року відбулася перша персональна виставка фотографій Musica per somnia, задумана та організована за сприяння директора Харківської філармонії Юрія Янка, який був вражений фотографіями японської скрипальки Саяка Шоджі[en], які зробив Чернов[15][14]. У 2009 році Чернов здобув ще одну нагороду, посівши перше місце на місцевій фотовиставці «Майже втрачений Харків», для якої висвітлив приклади руйнування старої архітектури міста[16].

Із 2008 року Чернов працював із міжнародним проєктом «Дітям Чорнобиля»[en], «Novick Cardiac Alliance», де фотографував операції на серці[17]. У 2012 році жив у Камбоджі, зосередившись на місцевих культурних та медичних проєктах[18].

У 2013 році творчість Чернова здобула національне визнання. Його фотографії принесли йому перше місце в українському конкурсі Фотограф року в номінації «Документальна фотографія»[19]. Тоді ж Чернов став переможцем Pentax Awards Ukraine 2013[20] та конкурсу «Кращий пресфотограф України» у номінації «Портрет»[21]. У той час Чернов фотографував у понад сорока країнах та провів ще одну персональну виставку у 2013 році — «Сезон дощів», на якій презентував світлини з Далекого Сходу[22][23].

У 2013 році Чернов став президентом громадської організації «Українська асоціація професійних фотографів»[24][25]. Його художній проєкт-інсталяція «Зазираючи у вікна», під час якого збільшені старовинні фотографії були розміщені у вікнах покинутих будівель, привернув увагу національної преси та був повторений у наступні роки[25][26][27]. Того ж року Чернов був запрошений взяти участь у міжнародному проєкті документальної фотографії Unframe[28].

Журналістика[ред. | ред. код]

Улітку 2013 року, фотографуючи в Стамбулі, Чернов опинився посеред протестів у парку Гезі та на майдані Таксим. Прояви насильства вразили Чернова й послужили приводом його переходу від художньої та документальної фотографії до висвітлення конфліктів та воєн[29].

Протест у Туреччині, 2013 рік

Євромайдан[ред. | ред. код]

Наприкінці 2013 року Київ був охоплений масовими акціями протесту, що завершилися кровопролиттям, втечею Президента Віктора Януковича та Революцією Гідності. Чернов фотографував ті події як кореспондент MediaPort та Unframe. Під час посилення насильства на нього кілька разів нападали та поранили. На початку грудня 2013 року міліціянти напали на представників преси, пошкодили Чернову руку, розірвали його посвідчення журналіста та знищили фотообладнання[30]. У січні 2014 року, ігноруючи позначки «Преса», міліціонер навмисно кинув у Чернова світло-шумову гранату, що поранила ноги та очі фотографа осколками[31][32].

Євромайдан, січень 2014 року

Події в Києві привернули значну міжнародну увагу. Багато міжнародних репортерів стікалися висвітлювати українську революцію, якій слідували російська анексія Криму та війна на Донбасі. Чернов надавав міжнародним журналістам допомогу та почав працювати як перекладач і стрингер для Ассошіейтед Прес[29][33]. Пізніше, у травні 2014 року, він став фрилансером в Ассошіейтед Прес[33].

Кар'єра в Ассошіейтед Прес[ред. | ред. код]

У липні 2014 року Чернов уже працював незалежним багатоформатним (робив тексти, фото- та відеоматеріали) журналістом Ассошіейтед Прес[33]. Російська збройна агресія проти України створила ще одну конфліктну зону в Україні, яку Чернов висвітлював у 2014 році, ставши одним з небагатьох журналістів, які повідомляли про події з обох сторін конфлікту[34][35][36].

На третій день його незалежної роботи на Ассошіейтед Прес на Донбасі був збитий рейс Malaysia Airlines Flight 17, і Чернов зробив перші світлини інциденту. Цей репортаж відіграв істотну роль у висвітленні катастрофи з боку Ассошіейтед Прес[33]. За це висвітлення Чернов був нагороджений премією «Молодий талант року» від Королівського телевізійного товариства[en][33].

У наступні роки як журналіст Ассошіейтед Прес та військовий кореспондент Чернов документував війну в Сирії та битву за Мосул в Іраку[29], а також європейську міграційну кризу в Греції, Македонії, Словенії, Хорватії, Угорщині, Австрії та Німеччині[28].

У 2017 році в Мосулі куля снайпера пробила камеру Чернова й застрягла в його бронежилеті[35]. Іракські відеоролики Мстислава увійшли до фіналу премії Рорі Пека[en] у 2017 році та премії Королівського телевізійного товариства[en] у 2017 та 2018 роках[37][38].

Репортажі фотографа з'являлися в ЗМІ по всьому світові: The Independent[39], The Seattle Times[en][40], Military Times[en][41], Navy Times[42], Washington Examiner[en][43], The Epoch Times[en][44]. Фотографії Чернова також були опубліковані в The New York Times, The Washington Post, The Wall Street Journal, Forbes, The Guardian, The Daily Telegraph, The Daily Mail, Le Monde, Deutsche Welle, Die Zeit тощо. Його відео виходили в ефір на BBC, Euronews, CNN, Fox News Channel, Sky News[en], Al Jazeera та інших ресурсах[28]. У 2016 році суддя Королівського телевізійного товариства заявив: «Зважаючи на діапазон, обсяг та глобальне розповсюдження кадрів [Чернова], минулого року, можливо, були дні, коли ми цілий день переглядали [репортажі Чернова]»[45].

  • Зразки документальних фотографій Мстислава Чернова, 2015—2016 роки
  • Поховання бійців, Донецьк, липень 2015р.
    Поховання бійців, Донецьк, липень 2015р.
  • Сирійські біженці в Угорщині, вересень 2015 року
    Сирійські біженці в Угорщині, вересень 2015 року
  • Після терористичних актів в Парижі, листопад 2015р.
    Після терористичних актів в Парижі, листопад 2015р.
  • Мосул, Ірак, листопад 2016р.
    Мосул, Ірак, листопад 2016р.
  • Мосул, Ірак, листопад 2016р.
    Мосул, Ірак, листопад 2016р.

2020—2021 роки[ред. | ред. код]

Навесні 2020 року Мстислав Чернов працював у Лівії, Сирії, висвітлював міграційну кризу в Туреччині. З травня до липня і з вересня до жовтеня знімав перебіг пандемії COVID-19 в Україні[46].

У серпні 2020 року працював у Білорусі, висвітлюючи вибори президента[47]. Після оголошення Лукашенка переможцем на виборах, почались масштабні протести. У Мінську Чернова захопили й побили білоруські правоохоронці. Від побиття в автозаку фотограф втратив свідомість. Прийшов до тями вже в машині швидкої допомоги[48]. Під час протестів Чернов зафіксував момент, коли чоловік у закривавленій сорочці впав на землю. Пізніше було встановлено, що це протестувальник Олександр Тарайковський. Фото і відео Чернова стали беззаперечним доказом того, що Тарайковський був застрелений упритул співробітниками спецпідрозділу 10 серпня 2020 року в Мінську, тоді як урядові ЗМІ намагалися зобразити інцидент як щось, що сталося з необережності протестувальника[49]. Після цього Чернова депортували з країни й не подовжили його акредитацію[50].

Упродовж 2020 і 2021 років Чернов працював також у Нагорному Карабаху, Афганістані, Литві, Вірменії.

«20 днів у Маріуполі»[ред. | ред. код]

24 лютого 2022 року у складі команди Associated Press Чернов приїхав у Маріуполь, де протягом 20 днів знімав руйнування, обстріли, роботу лікарів, численні жертви серед мирних мешканців. Серед іншого, першим зробив відео розбомбленого росіянами Пологового будинку № 3.

Матеріали періодично надсилалися в редакцію з єдиного місця в Маріуполі, де ще був онлайн-зв'язок — під сходами біля розтрощеної продуктової крамниці. Так вдалося передати 10 % відзнятого матеріалу. Решту матеріалу, зокрема, 30 годин відео Мстислава Чернова[51], 15 березня команда Associated Press вивезла з собою з Маріуполя через гуманітарний коридор[52]. Про побачене, зокрема братські могили в Маріуполі, Чернов розповів на економічному форумі в Давосі[53]. Журналісти Associated Press і команда Frontline (канал PBS, США) спільно заснували проєкт War Crimes Watch Ukraine, який збирає докази військових злочинів росіян, зокрема, в Маріуполі. Чернов в складі команди проєкту отримав за цю роботу премію Philip Meyer Journalism Award від організації Investigative Reporters and Editors[54]. Також робота Чернова у 2022 році була додана в рейтинг Forbes Україна «30 перемог українців у 2022-му»[55].

Прем'єра «20 днів у Маріуполі» відбулася 21 січня 2023 року на найбільшому в США фестивалі незалежного кіно «Санденс»[56][57], де фільм потрапив до конкурсної програми «Світове документальне кіно» (Sundance Film Festival Grand Jury Prize for Best Documentary)[58][59] й отримав Приз глядачів (Sundance World Cinema Audience Award: Documentary)[60]. Європейська прем'єра стрічки відбулася на Копенгагенському міжнародному фестивалі документального кіно CPH: DOX (номінація F: ACT — журналістське розслідування), який проходив 15-26 березня 2023 року[61].

Фільм також отримав нагороду в категорії «Standing Up» на 47-му Міжнародному кінофестивалі в Клівленді (США)[62] та нагороду Cinema for Peace (Німеччина) як найкращий документальний фільм року[63]. Картина увійшла в конкурс фестивалю Docudays UA 2023 року й отримала головний приз[64]. На фестивалі 3 червня 2023 року відбулася українська прем'єра фільму[65].

На новозеландському фестивалі документального кіно Doc Edge «20 днів у Маріуполі» нагороджено у двох номінаціях: найкраща режисура (Мстислав Чернов) і найкращий монтаж (Мішель Мізнер)[66]. На британському фестивалі документальних фільмів Sheffield DocFest 2023 картина отримала премію Тіма Гетерінгтона[67][68]. На Міжнародному фестивалі документального кіно IDFA 2023 в Амстердамі фільм отримав приз глядацьких симпатій[69].

«20 днів у Маріуполі» був номінований на національну премію «Кіноколо» у 3 номінаціях (Найкращий документальний фільм року, Найкраща режисура, Відкриття року)[70], переміг у двох з них: «Найкращий документальний фільм» і «Відкриття року»[71].

Стрічка отримала 100 % схвальних відгуків критиків на сайті Rotten Tomatoes[72]. Зокрема, Нік Аллен з Roger Ebert, який побачив фільм на фестивалі «Санденс», вважає, що «назвати „20 днів у Маріуполі“ одним із найважливіших фільмів „Санденсу“ — це недооцінити його. Він, безсумнівно, стане одним із найважливіших фільмів про розуміння конфлікту та його наслідків для народу України, і це надихаючий заклик до уваги та підтримки, які необхідно надати»[73].

Фільм також показали перед засіданням Генеральної Асамблеї ООН у вересні 2023 року[74].

«20 днів у Маріуполі» вийшов в обмежений прокат у США 14 липня 2023 року[75]. У кінотеатрах України прокат почався 31 серпня[76] Допрем'єрні покази відбулися в Києві (фестиваль Bouquet Kyiv Stage 2023)[77] та Львові (ГО «Львівський медіафорум»)[78]. На перший вікенд вересня 2023 року фільм зібрав понад 530 тис. грн в українському прокаті, ставши найбільш касовим українським документальним фільмом в історії[79].

Український оскарівський комітет висунув «20 днів у Маріуполі» від України на 96-ту церемонію «Оскар» у категорії «Найкращий міжнародний повнометражний фільм»[80]. Стрічка увійшла до шортлиста премії «Оскар», який 21 грудня 2023 року опублікувала Академія кінематографічних мистецтв і наук, одразу у двох номінаціях: «Найкращий міжнародний повнометражний фільм» та «Найкращий повнометражний документальний фільм»[81]. Фільм виграв в категорії «Найкращий повнометражний документальний фільм»[82][5].

На премії BAFTA «20 днів у Маріуполі» переміг у номінації «документальний фільм» і був номінований у категорії «фільм іноземною мовою»[83][7].

Стрічка потрапила в трійку найкращих документальних фільмів 2023 року за версією Indiewire[84], а також отримала п'ять номінації премії Cinema Eye Awards за досягнення в неігрових і документальних фільмах і серіалах[85]. Окрім цього, фільм виграв премію Гільдії режисерів Америки в категорії «Видатні режисерські досягнення в документалістиці»[8].

У жовтні 2023 року «20 днів у Маріуполі» мали показати на сербському фестивалі Beldocs у Лазаревацькому культурному центрі в передмісті Белграда. 10 жовтня Сербська радикальна партія закликала відмінити показ «антиросійського пропагандистського фільму київського режиму» який є «спробою Заходу змінити ставлення сербського народу до братньої Росії»[86]. 12 жовтня адміністрація фестивалю відмінила показ, наголосивши, що «Beldocs не стоїть за цим рішенням і не брав у ньому участі»[87].

Після 2022 року[ред. | ред. код]

У 2023 році Чернов увійшов у склад журі Премії імені Георгія Ґонґадзе 2023 року[88] та став одним із 50 героїв першого друкованого номеру Vogue за час повномасштабної війни[89].

11 лютого 2024 Мстислав Чернов здобув премію Гільдії режисерів США (DGA Awards). Його відзначили у категорії «Видатні режисерські досягнення в документальному кіно»[90][91].

10 березня 2024 року у Лос-Анджелесі Мстислав Чернов на 96-й церемонії вручення премії Американської академії кінематографічних мистецтв і наук за заслуги в галузі кінематографа разом з командою здобули кінопремію «Оскар» у категорії «Найкращий документальний повнометражний фільм»[92][93]. Над створенням документальної стрічки «20 днів у Маріуполі» також працювали Євген Малолєтка, Василиса Степаненко, Рейні Аронсон-Рат[en] та Мішель Мізнер.

Стиль Чернова[ред. | ред. код]

Незалежні оглядачі відзначають глибоке співчуття митця до людства, що робить його роботи впливовими. Вони також констатують широкий спектр творчості та його «виняткового погляду на деталі»[94].

Український фотограф та куратор фотовиставки в Харкові Володимир Оглоблін так коментує роботи Чернова:

«Мстислав має винятково глибоке бачення [sic] … вочевидь, що він відчуває людей на своїх фото. Мстислав має добру інтуїцію, рідкісний дар передавати на фотографіях те, що він бачить»[95].

Директорка європейської секції новин Ассошіейтед Прес Каро Криль вказала:

«Через причетність до деяких критичних історій Чернов швидко зарекомендував себе як рідкісний, багатоформатний журналіст із незвичним вмінням розробляти сюжет у найскладніших умовах. Він природний візуальний розповідач, і його фірмова ознака — співчуття до людства, що супроводжує майже кожне зображення, — гарантує, що його робота матиме негайний вплив»[33].

Суддя Королівського телевізійного товариства[en] зауважив, що:

«[Чернов] має виняткове бачення деталей та повний спектр фото в портфоліо, що захоплюють емоції та передають страх, а іноді й паніку, яка була в основі багатьох новинних подій минулого року»[45].

Сам Чернов вважає, що війна повинна бути не уславленою, а зображена такою, якою вона є. Коментуючи власну роботу, він зазначив, що не обов'язково насолоджується військовою журналістикою, проте вважає, що знаходиться в потрібному місці, хоча його діяльність може переходити в якийсь момент до іншого виду фотографії, наприклад, до завдань від National Geographic[35]. Чернов вважає, що інколи треба ризикувати, щоб зробити хороше фото: «Доводиться йти на компроміс: щоб показати, що відбувається, потрібно бути в центрі подій. Якщо ти бережеш себе, то ніколи не знімеш найважливіше»[50].

Чернов вважає за краще працювати з більш простою, меншою технікою, яка завжди може бути при ньому й готова знімати в будь-який час. Він працює з невеликими камерами та зазвичай не використовує штатив[96].

Інші фотопроєкти[ред. | ред. код]

Проєкт «Зазираючи у вікна»[ред. | ред. код]

З 2013 року Чернов реалізовує в Києві проєкт «Зазираючи у вікна». У 2013 році дореволюційні портрети, переважно авторства харківського фотографа Олексія Іваницького, прикрасили вікна будинку на вул. Ярославів вал, 15. На більшості фотографій були зображені харків'яни, зокрема автопортрет фотографа з онукою. Партнером на цьому етапі став фотограф Володимир Оглоблін — використані фото були з його колекції[97].

У 2014 році другу частину проєкту було розміщено у вікнах будинку за адресою вул. Шевченка, 5. Цей етап був присвячений 200-річчю від дня народження Тараса Шевченка. Для проєкту були відібрані портрети Кобзаря, написані сучасними художниками Майдану.

У грудні 2020 року третім етапом проєкту стала виставка «Сплячий будинок» в партнерстві з ГО «Мапа Реновації» — інсталяція з архівними фотографіями, інтегрованими у вікна «Кам'яниці з драконами» — покинутої будівлі на бульварі Тараса Шевченка, 19. На фото були архівні портрети українців у традиційному одязі, авторства українського фотографа Івана Карпова. На світлинах людям «закрили очі» за допомогою комп'ютерної графіки, бо «люди все більше віддаляються від реальності й поринають у світ, створений медіа та рекламою». Головним елементом експозиції став великий портрет Григорія Сковороди[98].

Літературна діяльність[ред. | ред. код]

У січні 2020 року Чернов презентував психологічний роман «Часи сновидінь», 500-сторінковий художній твір, задуманий та написаний протягом 8 років, як центральний об'єкт відео-виставки, присвяченої ролі медіа у створенні публічного колективного досвіду. Посилаючись на поняття «Час сновидінь» у австралійських аборигенів, роман вивчає колективний досвід суспільства («сновидіння»), пов'язаний з війною та конфліктом, та має в основі реальні події під час Війни на Донбасі, міграційної кризи у Європі та інших подій, свідком яких був Чернов. Робота містить в собі чотири переплетені сюжетні лінії, події яких відбуваються на великих територіях від сходу України до півдня Європи та Південно-східної Азії, поєднані спільною темою вирішення внутрішнього конфлікту[99][100][101][102].

«Часи сновидінь» були відмічені за творче літературне застосування сновидінь у зображенні психіки протагоніста та за «серйозну» та «філігранну прозу».[101][103], а також твір потрапив у перелік найкращих книг 2020 року від волонтерів, письменників та військових журналістів про російсько-українську війну за версією «Армія FM»[104] та у перелік «Книжки незламності. Двадцять видань, присвячених війні в Україні» від Media Sapiens[105].

Літературознавиця, критикиня Тетяна Трофименко вважає, що «Часи сновидінь» — несподівано для дебютанта сильна й стилістично сформована проза[106]. Журналіст, критик Юрій Володарський назвав роман першим в українській літературі масштабним художнім текстом, у якому війна на Донбасі показана з того боку фронту:

«Роман для дебюту напрочуд яскравий, але в стількох моментах незручний, що його вважають за краще не помічати. „Часи сновидінь“ позбавлений як авторських оціночних суджень, так і трансляції „правильних“ поглядів вустами героїв. Чернов — насамперед гуманіст, у його прозі це проявляється не менше, ніж у фото з гарячих точок»[107].

У березні 2021 року у видавництві «Саміт-книга» вийшла Українська версія роману під назвою «Часи сновидінь» з авторськими змінами та доповненнями[108]. У жовтні 2022 року у видавництві ASP вийшов переклад роману англійською під назвою «The Dreamtime»[109].

У 2022 році вийшла фотокнига «Незалежні» (видавництво «Ваш автограф»), до якої увійшли 144 знімки 60 українських фотографів за останні 30 років — від проголошення незалежності до пандемії. Автором ідеї та текстів став Мстислав Чернов, більд-редактором — відомий український фотограф Михайло Палінчак[110].

У жовтні 2022 року Мстислав Чернов виступав від України на 74-му Франкфуртському книжковому ярмарку[111].

26 вересня 2023 року Чернов заявив, що видавництво «Саміт-книга» за два роки після видання роману так і не заплатило йому гонорар і відмовляється звітувати про продаж книги. Видавництво попросило вибачення й надіслало звіти. Чернов заборонив видавництву надалі використовувати його ім'я та книгу для реклами[112].

Нагороди і відзнаки[ред. | ред. код]

Зовнішні відеофайли
Документальний фільм Чернова з Іраку, фіналіст премії Рорі Пека, відео YouTube

Головні асоціації[ред. | ред. код]

Нагорода Рік Категорія Робота Результат
Оскар 2024 Найкращий документальний повнометражний фільм 20 днів у Маріуполі Перемога
BAFTA 2024 Найкращий документальний фільм 20 днів у Маріуполі Перемога
Найкращий неангломовний фільм Номінація
Премія Гільдії режисерів США 2024 Видатні режисерські досягнення в документалістиці 20 днів у Маріуполі Перемога[8]
Премія Гільдії продюсерів США 2024 Видатний продюсер документального театрального кіно 20 днів у Маріуполі Номінація
Вибір критиків у сфері документальних фільмів 2024 Найкращий документальний фільм 20 днів у Маріуполі Номінація
Найкращий дебютний документальний фільм Перемога
Найкращий політичний документальний фільм Перемога
Найкращий режисер документального фільму Номінація
Супутник 2024 Найкращий документальний фільм 20 днів у Маріуполі Номінація

Галузеві нагороди[ред. | ред. код]

Рік Нагорода Категорія Результат Посилання
2024 Національна премія України імені Тараса Шевченка Публіцистика та журналістика Перемога [113]
2023 Doc Edge (фестиваль документального кіно) Найкращий режисер іноземного кіно Перемога [66]
2023 Пулітцерівська премія За служіння суспільству (в складі команди The Associated Press) Перемога [114]
2023 Overseas Press Club Awards Hal Boyle Award (найкраща газета, служба новин або цифрові репортажі з-за кордону) Перемога [115]
2023 Royal Television Society Television Journalism Awards Оператор року Перемога [2]
2023 George Polk Awards Нагорода за воєнний репортаж Перемога [116]
2023 Philip Meyer Journalism Award (в складі команди The Associated Press і PBS FRONTLINE) Перемога [54]
2023 CJFE International Press Freedom Award Перемога [117]
2022 Премія «Української правди» Журналіст року Перемога [118]
2022 Press Freedom Prize від «Репортери без кордонів» номінація «За вплив» Перемога [10]
2022 Oliver S. Gramling Awards Journalism Awards (разом із Євгеном Малолєткою та Василисою Степаненко) Перемога [119]
2022 27-й Міжнародний фестиваль репортажу та медіа (Сербія) Фото репортаж Перемога [120]
2022 Free Media Awards Перемога [121]
2022 Elijah Parish Lovejoy Award for Courage in Journalism Перемога [122]
2022 Bayeux Calvados-Normandy Award Video Image Trophy Перемога [123]
2022 Bayeux Calvados-Normandy Award Television Trophy 2 [123]
2022 Royal Television Society Оператор року В шорт-листі [124]
2022 Royal Television Society Висвітлення міжнародних подій В шорт-листі [124]
2022 Deutsche Welle Freedom of Speech Award Перемога [9]
2022 Премія імені Георгія Ґонґадзе Перемога [125]
2022 Knight International Journalism Awards Перемога [126]
2022 Biagio Agnes Award International Prize Перемога [127]
2020 Премія Королівського телевізійного товариства[en] Оператор року В шорт-листі [128][129]
2019 APME: Powerful Stories Використання відео 1 [130]
2019 Премія Лівінгстона[en] Міжнародний репортаж В шорт-листі [131]
2018 Премія Королівського телевізійного товариства Оператор року В шорт-листі [37]
2017 Премія Королівського телевізійного товариства Оператор року В шорт-листі [38]
2017 Премія Рорі Пека[en] В шорт-листі [132][96]
2016 Премія Королівського телевізійного товариства Оператор року Перемога [45]
2015 Український фотограф року (2014) Репортаж 1 [34]
2015 Премія Королівського телевізійного товариства Молодий талант року Перемога [133]
2014 Український фотограф року (2013) Репортаж 1 [19][134]
2014 Humanity Photo Award (HPA) (2013) В шорт-листі [28]
2013 Pentax Awards, Україна Перемога [20]
2013 PRESSzvanie Awards, Україна Портрет Перемога [21][135][136]
2013 Конкурс портретної фотографії «International FIPP FREMANTLE», Австралія Портрет В шорт-листі [28]
2013 Український фотограф року (2012) Документальна фотографія 2 [137]
2013 Фотоконкурс Panasonic, Україна Перемога [28]
2009 Майже втрачений Харків 1 [16]
2008 Харків. Місто очима городян. 1 [14]

Виставки[ред. | ред. код]

Рік Назва Місце Посилання
2022 Ukraine: The Path to Freedom Гронінген (Нідерланди) [138]
2022 MARIUPOL: Photographs & Video by Evgeniy Maloletka and Mstyslav Chernov Нью-Йорк (США) [139]
2022 Ukraine, testify so you will not forget Сагне (Канада) [140]
2022 Obležení Mariupolu, poslední novináři v okupovaném městě Прага (Чехія) [141]
2022 Спалах. Українська фотографія сьогодні Київ (Україна) [142]
2022 Mariupol, Ukraine Перпіньян (Франція) [143]
2022 Escape from Mariupol Рим (Італія) [144]
2022 Обличчя війни Кельн (Німеччина) [145]
2022 Дім воєнних злочинів Росії (Російські воєнні злочини) Давос (Швейцарія), Київ (Україна), Брюссель (Бельгія), Нью-Йорк (США), Лондон (Велика Британія) [146][147][148][149][150]
2022 Tragedy of the 21st century in the centre of Europe Нікосія, Сотіра, Ларнака (Кіпр) [151]
2022 Ukraine Now: Darkness vs Light. Children Dream about Peace Нью-Делі (Індія) [152]
2022 #StandWithUkraine. The Russian war of aggression against Ukraine: lives taken, destroyed cities, lost fortunes Страсбур (Франція) [153][154]
2022 Українська Герніка Тбілісі (Грузія) [155]
2022 Это приказ, SORRI Майнц (Німеччина) [156]
2022 The Captured House Берлін (Німеччина), Рим (Італія),

Амстердам (Нідерланди)

[157]
2022 Ціна свободи Гельсінкі (Фінляндія) [158]
2022 Маріуполь Сараєво (Боснія і Герцеговина) [159]
2020 Сплячий будинок Київ (Україна) [160]
2020 Продукування снів або Що пропонує сучасна медіа-машина Київ (разом з Ігорем Чекачковим) [161][162]
2019 Українська революція Хмельницький (Україна) [163]
2017 Україна у вогні Дюссельдорф (Німеччина) [164]
2015 Майдан — мужність, воля та біль Харків (Україна) [165]
2015 Я волонтер за зовом серця Суми (Україна) [166]
2014 «Червоне», Міжнародний Червоний Хрест Київ (Україна) [28]
2013 Євромайдан: територія свободи Рига (Латвія) [28]
2013 Сезон дощів Харків (Україна) [12][22][23]
2008 Musica per Somnia Київ (Україна) [15][14]

Див. також[ред. | ред. код]

Окрім того, дивиться статті про народженого в Україні співзасновника премії «Оскар» Луїса Барта Маєра та інших вихідців з України, що ставали лауреатами нагород Американської кіноакадемії:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д Czech National Authority Database
  2. ↑ а б Winners announced for the RTS Television Journalism Awards 2023. Royal Television Society (англ.). 1 березня 2023. Процитовано 7 березня 2023.
  3. ↑ Люди НВ у рік війни. nv.ua. Процитовано 12 січня 2023.
  4. ↑ «Червона калина», Бенксі та керамічний півник. 14 пісень, фото та арт-обʼєктів, що стали символами українського спротиву — Forbes.ua. forbes.ua (укр.). 31 грудня 2022. Процитовано 12 січня 2023.
  5. ↑ а б 2024 | Oscars.org | Academy of Motion Picture Arts and Sciences. www.oscars.org (англ.). Процитовано 11 березня 2024.
  6. ↑ Вперше в історії! Український фільм отримав Оскар 2024. РБК-Украина (укр.). Процитовано 17 березня 2024.
  7. ↑ а б Bafta Awards 2024: The complete list of winners and nominees (en-GB) . 18 лютого 2024. Процитовано 19 лютого 2024.
  8. ↑ а б в 76th Annual Awards Winners -. www.dga.org (англ.). Процитовано 11 лютого 2024.
  9. ↑ а б Журналісти, які працювали в Маріуполі, отримали міжнародну премію «За свободу слова»
  10. ↑ а б Українські журналісти отримали премію "За свободу преси" – DW – 13.12.2022. dw.com (укр.). Процитовано 22 грудня 2022.
  11. ↑ Фотографи, письменниці та казкотерапевтка: до Українського ПЕН приєдналися пʼятеро нових членів. detector.media (укр.). 1 липня 2022. Процитовано 3 серпня 2022.
  12. ↑ а б Kharkiv City Council, March 14, 2013.
  13. ↑ Что снится музыке? Ответ - на фотовыставке Мстислава Чернова в стенах филармонии (видео). Медіапорт (російською) . Процитовано 15 серпня 2023.
  14. ↑ а б в г Kolesnik, 2008.
  15. ↑ а б Kharkov city portal, March 21, 2008.
  16. ↑ а б Simonenko, 2008.
  17. ↑ Unframe, March 12, 2013.
  18. ↑ Unframe, November 11, 2013.
  19. ↑ а б Foto.ua, March 26, 2014.
  20. ↑ а б Foto.ua, December 27, 2013.
  21. ↑ а б Ukrainian News, April 23, 2013.
  22. ↑ а б Center for Culture and Art, 2013.
  23. ↑ а б 057.ua, 2013.
  24. ↑ UAPF, 2019.
  25. ↑ а б Gorchinska, 2013.
  26. ↑ Zharenov, 2015.
  27. ↑ Zhuravleva, 2015.
  28. ↑ а б в г д е ж и Unframe, 2019.
  29. ↑ а б в Gordienko, 2018.
  30. ↑ Kornienko, 2013.
  31. ↑ Evening Kharkiv, January 27, 2014.
  32. ↑ MediaPort, January 22, 2014.
  33. ↑ а б в г д е Imregi, 2015.
  34. ↑ а б Foto.ua, July 2, 2015.
  35. ↑ а б в Meshherjakova, 2018.
  36. ↑ The VASA Project, June 2, 2014.
  37. ↑ а б Television, February 28, 2018.
  38. ↑ а б Television, March 1, 2017.
  39. ↑ The Independent, 2014.
  40. ↑ The Seattle Times, 2019.
  41. ↑ Military Times, 2017.
  42. ↑ Navy Times, 2017.
  43. ↑ Washington Examiner, 2014.
  44. ↑ The Epoch Times, 2015.
  45. ↑ а б в Television, February 17, 2016.
  46. ↑ «Найбільше вражає самовідданість», – журналіст AP про роботу українсь. НСЖУ (укр.). 20 травня 2020. Процитовано 3 серпня 2022.
  47. ↑ Belarus Elections 2020. MSTYSLAV CHERNOV (амер.). Процитовано 3 серпня 2022.
  48. ↑ Липич, Ольга (10 серпня 2020). Во время протестов в Минске пострадал фотограф из Украины: правоохранители били по рукам и ногам. OBOZREVATEL NEWS (рос.). Процитовано 3 серпня 2022.
  49. ↑ Загибель активіста у Мінську: AP опублікувало момент поранення Тарайковського. Українська правда (укр.). Процитовано 3 серпня 2022.
  50. ↑ а б Люди держатся за убеждения. Фотограф Мстислав Чернов — о протестах в Минске, Стамбуле и сбитом Боинге. ФОКУС (рос.). 18 жовтня 2020. Процитовано 3 серпня 2022.
  51. ↑ Режисер фільму "20 днів в Маріуполі": Коли знімав, я плакав – DW – 30.01.2023. dw.com (укр.). Процитовано 10 квітня 2023.
  52. ↑ Welle (www.dw.com), Deutsche. Журналісти, які працювали в Маріуполі, отримали премію DW "За свободу слова" | DW | 20.06.2022. DW.COM (uk-UA) . Процитовано 3 серпня 2022.
  53. ↑ Давос: військовий кореспондент АР розповів про побачені в Маріуполі жахіття війни. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 3 серпня 2022.
  54. ↑ а б Grandestaff, Lauren (25 січня 2023). IRE announces winners of 2022 Philip Meyer Journalism Award. Investigative Reporters & Editors (амер.). Процитовано 1 лютого 2023.
  55. ↑ 30 перемог українців. Чим запам’ятався 2022 рік — Forbes.ua. forbes.ua (укр.). 23 грудня 2022. Процитовано 23 грудня 2022.
  56. ↑ "Люди в шоці від побаченого" — Мстислав Чернов про “20 днів у Маріуполі”. VOA (укр.). Процитовано 10 квітня 2023.
  57. ↑ Фільм "20 днів у Маріуполі" потрапив до програми кінофестивалю Sundance. 0629.com.ua - Сайт города Мариуполя (укр.). Процитовано 10 квітня 2023.
  58. ↑ На кінофестивалі Sundance у США відбулися світові прем’єри двох українських фільмів. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 10 квітня 2023.
  59. ↑ Фільм Мстислава Чернова «20 днів у Маріуполі» показали на кінофестивалі Sundance у США | ZMINA. zmina.info (укр.). 21 січня 2023. Процитовано 10 квітня 2023.
  60. ↑ Galuppo, Mia (27 січня 2023). Sundance: ‘A Thousand and One,’ Nikki Giovanni Doc Take Top Jury Prizes. The Hollywood Reporter (амер.). Процитовано 10 квітня 2023.
  61. ↑ 20 DAYS IN MARIUPOL to Make European Premiere at CPH:DOX film festival. FRONTLINE (амер.). Процитовано 10 квітня 2023.
  62. ↑ Awards & Competitions | CIFF 47. CIFF (англ.). Процитовано 10 квітня 2023.
  63. ↑ Stop The War Against Ukraine!. Cinema for Peace Foundation (амер.). 6 березня 2023. Процитовано 11 липня 2023.
  64. ↑ Вітайте переможців та переможниць Docudays UA-2023. docudays.ua (англ.). Процитовано 11 липня 2023.
  65. ↑ 20 днів у Маріуполі. docudays.ua (англ.). Процитовано 15 травня 2023.
  66. ↑ а б Festival - Documentary Edge. docedge.nz (en-NZ) . 11 березня 2016. Процитовано 11 липня 2023.
  67. ↑ Квиток на Оскар. Два українські фільми отримали нагороди британського фестивалю Sheffield DocFest 2023. life.nv.ua (укр.). Процитовано 11 липня 2023.
  68. ↑ Announcing 2023 Sheffield DocFest Award Winners and an Increase On Delegate Attendance Figures | Sheffield DocFest. sheffdocfest.com (англ.). Процитовано 11 липня 2023.
  69. ↑ "20 днів у Маріуполі" отримав приз глядацьких симпатій на фестивалі в Амстердамі. espreso.tv (укр.). Процитовано 8 січня 2024.
  70. ↑ Кузьменко, Юлія (19 вересня 2023). Премія "Кіноколо 2023": хто серед претендентів і коли будуть результати. Суспільне Новини.
  71. ↑ Zaxid.net (12 жовтня 2023). Оголошені переможці Національної премії кінокритиків «Кіноколо». ZAXID.NET (укр.). Процитовано 18 жовтня 2023.
  72. ↑ 20 Days in Mariupol - Movie Reviews (англ.), процитовано 1 лютого 2023
  73. ↑ Allen, Nick. Sundance 2023: 20 Days in Mariupol, Pianoforte | Festivals & Awards | Roger Ebert. https://www.rogerebert.com/ (англ.). Процитовано 10 квітня 2023.
  74. ↑ Фільм «20 днів у Маріуполі» показали перед засіданням Генасамблеї ООН. Укрінформ. 12 вересня 2023.
  75. ↑ In '20 Days in Mariupol' Documentary, the Horrors of War Are Illuminated. US News (англійською) . 12 липня 2023. Процитовано 2 серпня 2023.
  76. ↑ У прокат вийде українська стрічка, яку в Hollywood Reporter назвали “ударом під дих”. Українська правда _Життя. Процитовано 2 серпня 2023.
  77. ↑ Що дивитися та слухати на фестивалі Bouquet Kyiv Stage 2023 в Софії Київській. vogue.ua (укр.). 10 серпня 2023. Процитовано 25 серпня 2023.
  78. ↑ Львівський медіафорум запрошує на допрем’єрний показ фільму лауреата Пулітцерівської премії Мстислава Чернова. www.ukrinform.ua (укр.). 22 серпня 2023. Процитовано 25 серпня 2023.
  79. ↑ Документальный фільм “20 днів у Маріуполі” підкорив український кінопрокат. 62.ua - Сайт міста Донецька (укр.). Процитовано 1 жовтня 2023.
  80. ↑ Свобода, Радіо (18 вересня 2023). Фільм «20 днів у Маріуполі» висунули на «Оскар» від України. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 1 жовтня 2023.
  81. ↑ Фільм «20 днів у Маріуполі» – у шортлисті «Оскара-2024». Конкурент (інформаційне агентство) (укр.). Процитовано 23 грудня 2023.
  82. ↑ Hipes, Mike Fleming Jr,Patrick; Jr, Mike Fleming; Hipes, Patrick (23 січня 2024). Oscar Nominations: Diversified Voting Throws The Love Around As ‘Oppenheimer’ Tops With 13, With ‘Poor Things’, ‘Killers Of The Flower Moon’ And ‘Barbie’ Close Behind – Full List. Deadline (амер.). Процитовано 24 січня 2024.
  83. ↑ 2024 EE BAFTA Film Awards: The Nominations. www.bafta.org (англ.). 18 січня 2024. Процитовано 19 січня 2024.
  84. ↑ Blauvelt, Christian (11 грудня 2023). 2023 Critics Poll: The Best Films and Performances, According to 158 Critics from Around the World. IndieWire (амер.). Процитовано 8 січня 2024.
  85. ↑ “20 днів у Маріуполі” потрапив до числа лідерів за кількістю номінацій на Cinema Eye Awards. Українська правда _Життя. Процитовано 8 січня 2024.
  86. ↑ Golubović, Dragana (10 жовтня 2023). ANTIRUSKA PROPAGANDA NIJE DOBRODOŠLA: Srpska radikalna stranka pozvala CK Lazarevac da otkaže promociju filma ukrajinskog novinara Černova. BSC Happy Portal (sr-RS) . Процитовано 18 жовтня 2023.
  87. ↑ Dragi prijatelji Beldocsa. Beldocs (sr-RS) . 12 жовтня 2023. Процитовано 18 жовтня 2023.
  88. ↑ Баранівська, Марина (26 січня 2023). Оголошено склад Капітули, яка обере лауреата Премії імені Георгія Ґонґадзе-2023. detector.media (укр.). Процитовано 15 травня 2023.
  89. ↑ Будувати бізнес на глянці під час великої війни. Кейс Vogue Ukraine, який закрив Ахметов, але самостійно відновила редакція — Forbes.ua. forbes.ua (укр.). 16 квітня 2023. Процитовано 16 травня 2023.
  90. ↑ 76th Annual DGA Awards. www.dga.org. Процитовано 16 лютого 2024.
  91. ↑ Режисер українського фільму "20 днів у Маріуполі" отримав престижну нагороду у США. www.unian.ua (укр.). Процитовано 16 лютого 2024.
  92. ↑ Український фільм "20 днів у Маріуполі" виграв "Оскар" – DW – 11.03.2024. dw.com (укр.). Процитовано 11 березня 2024.
  93. ↑ Оскар для України. За що фільм про трагедію у Маріуполі отримав нагороду. BBC News Україна (укр.). 11 березня 2024. Процитовано 11 березня 2024.
  94. ↑ Business Insider, February 18, 2016.
  95. ↑ Dikan', 2013.
  96. ↑ а б Romanek, 2017.
  97. ↑ Заглядывая в окна. www.mediaport.ua (укр.). Процитовано 3 серпня 2022.
  98. ↑ Сплячий будинок. У Києві занедбаний будинок перетворять на галерею. НВ (укр.). Процитовано 3 серпня 2022.
  99. ↑ Landesman, 2020.
  100. ↑ Gordon Boulevard, 2020.
  101. ↑ а б Nikitenko, 2020.
  102. ↑ Pugach, 2020.
  103. ↑ Ukrainian literary newspaper, 2020.
  104. ↑ ТОП книг 2020 року про російсько-українську війну. www.armyfm.com.ua (укр.). Процитовано 3 серпня 2022.
  105. ↑ Семенюта, Ірина (19 березня 2023). Книжки незламності. Двадцять видань, присвячених війні в Україні. ms.detector.media (укр.). Процитовано 15 травня 2023.
  106. ↑ Сни, смерть, війна і ще трішки фрустрації. ШОИЗДАТ (укр.). 31 травня 2020. Процитовано 3 серпня 2022.
  107. ↑ «Время снов»: Донбасс и война в книге всемирно известного фотографа Мстислава Чернова. YABL (укр.). Процитовано 3 серпня 2022.
  108. ↑ Військовий кореспондент АР видав українською книгу про війну на Донбасі. detector.media (укр.). 16 березня 2021. Процитовано 3 серпня 2022.
  109. ↑ The Dreamtime: A Novel. Academic Studies Press (амер.). Процитовано 4 грудня 2023.
  110. ↑ Від революції до революції: Історія незалежної України в документальних фотографіях. Bird In Flight (uk-UA) . 16 лютого 2022. Процитовано 3 серпня 2022.
  111. ↑ Україна — неофіційний почесний гість на Франкфуртському книжковому ярмарку-2022. detector.media (укр.). 27 жовтня 2022. Процитовано 2 грудня 2022.
  112. ↑ Чиченіна, Лєна (26 вересня 2023). Де гроші, «Саміт-Книга»? Мстислав Чернов заявив, що видавництво два роки не платить йому авторський гонорар. detector.media (укр.). Процитовано 6 жовтня 2023.
  113. ↑ Указ Президента України № 143/2024 Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка
  114. ↑ The Pilitzer Prizes. www.pulitzer.org (англ.). Процитовано 15 травня 2023.
  115. ↑ America, OPC of (22 березня 2023). 84th Annual Overseas Press Club Awards. OPC (амер.). Процитовано 15 травня 2023.
  116. ↑ University, Long Island. LONG ISLAND UNIVERSITY ANNOUNCES 2022 GEORGE POLK AWARDS IN JOURNALISM. www.prnewswire.com (англ.). Процитовано 22 лютого 2023.
  117. ↑ Ukrainians who documented siege of Mariupol to receive CJFE International Press Freedom Award (амер.). Процитовано 1 лютого 2023.
  118. ↑ Від Бориса Джонсона до Нової пошти. Оголошуємо переможців щорічної премії “Української правди”. Українська правда (укр.). Процитовано 22 грудня 2022.
  119. ↑ AP announces winners of 2022 Oliver S. Gramling Awards. Associated Press (англ.). Процитовано 5 грудня 2022.
  120. ↑ Festival - Internacionalni festival reportaže i medija INTERFER. www.interfer.rs. Процитовано 5 грудня 2022.
  121. ↑ Mstyslav Chernov and Yevgeniy Maloletka - Ukraine. Fritt Ord (англ.). Процитовано 17 жовтня 2022.
  122. ↑ Elijah Parish Lovejoy Award for Courage in Journalism. The Goldfarb Center for Public Affairs at Colby College (англійською) . Процитовано 11 жовтня 2022.
  123. ↑ а б Admin (8 жовтня 2022). 29th edition of the Bayeux Calvados-Normandy Award: results. Bayeux Calvados-Normandy Award (амер.). Процитовано 11 жовтня 2022.
  124. ↑ а б Фотожурналіста Мстислава Чернова вшосте номінували на британську премію Royal Television Society. detector.media (укр.). 17 лютого 2022. Процитовано 3 серпня 2022.
  125. ↑ Премія імені Георгія Ґонґадзе-2022 оголосила переможців. Українська правда _Життя. Процитовано 3 серпня 2022.
  126. ↑ Мстислав Чернов та Євген Малолєтка стали лауреатами Knight International Journalism Awards. detector.media (укр.). 25 травня 2022. Процитовано 3 серпня 2022.
  127. ↑ The international Agnes Award to three Ukrainian photojournalists - Global Happenings. https://globalhappenings.com (амер.). Процитовано 3 серпня 2022.
  128. ↑ Television, 2020.
  129. ↑ MediaSapiens, 2020.
  130. ↑ Sellers-Earl, 2019.
  131. ↑ Riley, 2019.
  132. ↑ BBC, 2017.
  133. ↑ Television, February 18, 2015.
  134. ↑ Photonews Post, 2014.
  135. ↑ Foto.ua, April 29, 2013.
  136. ↑ Unframe, May 13, 2013.
  137. ↑ AdMe.ua, March 1, 2013.
  138. ↑ ontwerpers, BW H. Noorderlicht - Internationaal podium voor fotografie. Noorderlicht (nl-NL) . Процитовано 22 грудня 2022.
  139. ↑ MARIUPOL: Photographs & Video by Evgeniy Maloletka and Mstyslav Chernov. HOWL (англ.).
  140. ↑ La Pulperie de Chicoutimi – Musée régional. Zoom Photo Festival (fr-FR) . Процитовано 22 грудня 2022.
  141. ↑ s.r.o. (www.nux.cz), Czech photo o p s, Nux. Výstava Mstyslav Chernov a Evgeniy Maloletka – Obležení Mariupolu, poslední novináři v okupovaném městě | Novinky. Czech Photo o.p.s. (чес.). Процитовано 17 жовтня 2022.
  142. ↑ Презентація фотопроєкту «Спалах. Українська фотографія сьогодні». uadim.in.ua (укр.). Архів оригіналу за 8 жовтня 2022. Процитовано 11 жовтня 2022.
  143. ↑ Mariupol, Ukraine. Visa pour l’image (англ.). Процитовано 20 вересня 2022.
  144. ↑ World Photographic Cup - WPC ROMA 2022. Facebook (англійською) . Процитовано 3 серпня 2022.
  145. ↑ Welle (www.dw.com), Deutsche. Мстислав Чернов про обличчя війни, як вижити на фронті і відчуття провини | DW | 14.06.2022. DW.COM (uk-UA) . Процитовано 3 серпня 2022.
  146. ↑ Дорошенко, Костянтин (31 травня 2022). Колишній "Російський дім" у Давосі став місцем свідоцтв про злочини проти людяності. Суспільне.
  147. ↑ NATO. Виставка «Дім російських воєнних злочинів» відкрилась в НАТО. NATO (укр.). Процитовано 22 грудня 2022.
  148. ↑ Російські воєнні злочини. Фонд Віктора Пінчука відкрив виставку в Українському інституті Америки в Нью-Йорку. life.nv.ua (укр.). Процитовано 22 грудня 2022.
  149. ↑ Фонд Віктора Пінчука відкрив виставку Russian War Crimes у Лондоні. Інтерфакс-Україна (укр.). Процитовано 22 грудня 2022.
  150. ↑ Фото. Pinchuk Art Centre відновлює роботу й відкриває виставку про російські воєнні злочини. The Village Україна. 15 липня 2022. Процитовано 3 серпня 2022.
  151. ↑ Виставка "Tragedy of the 21st century in the centre of Europe": UAPP. ukrainianphotographers.com. Процитовано 3 серпня 2022.
  152. ↑ Виставка "Ukraine Now: Darkness vs Light. Children Dream about Peace": UAPP. ukrainianphotographers.com. Процитовано 3 серпня 2022.
  153. ↑ У Страсбурзі відкрили фотовиставку про роботу українських журналістів під час війни. imi.org.ua (uk-UA) . Процитовано 3 серпня 2022.
  154. ↑ Moine, Alnetis, Matthieu Lahache, Marie-Anne. #StandWithUkraine. The Russian war of aggression against Ukraine: lives taken, destroyed cities, lost fortunes. Council of Europe's Amicale (фр.). Процитовано 3 серпня 2022.
  155. ↑ Перша фотовиставка "Українська Герніка" пройшла у Тбілісі. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 3 серпня 2022.
  156. ↑ Виставка "Это приказ, Sorri": UAPP. ukrainianphotographers.com. Процитовано 3 серпня 2022.
  157. ↑ The Captured House at Alte Münze, Berlin. Berlin Art Link (амер.). 6 травня 2022. Процитовано 3 серпня 2022.
  158. ↑ ukrainiancommunity, Опубліковано. Відкриття фото виставки “ЦІНА СВОБОДИ” – Товариство Українців у Фінляндії (укр.). Процитовано 3 серпня 2022.
  159. ↑ Виставка "Маріуполь": UAPP. ukrainianphotographers.com. Процитовано 3 серпня 2022.
  160. ↑ Сплячий будинок. У Києві занедбаний будинок перетворять на галерею. nv.ua (укр.). Процитовано 3 серпня 2022.
  161. ↑ Kyiv Post, 2020.
  162. ↑ Vogue Ukraine, 2020.
  163. ↑ Museum Space, February 19, 2019.
  164. ↑ Kin-Top, 2017.
  165. ↑ Kharkiv Regional Administration, February 18, 2015.
  166. ↑ Kas'janenko, 2015.
  167. ↑ Стецишин, О. Український Аль-Капоне… — С. 4.
  168. ↑ Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.

Література[ред. | ред. код]

Sellers-Earl, Laura (19 червня 2019), Koetting, Tom (ред.), 2019 APME awards honor AP journalists for powerful stories, APME:Associated Press Media Editors (англійською) , New York City: APME Foundation, архів оригіналу за 8 липня 2019, процитовано 6 грудня 2019
Zharenov, Jaroslav (29 липня 2015), Aleksandr, Shvec (ред.), В заброшенном здании на Ярославовом Валу появилась выставка старинных фотографий, Факты и комментарии (російською) , Kyiv: Bothain Consulting, № 136 (4354), ISSN 1606-5557, OCLC 1127159341, архів оригіналу за 19 грудня 2019, процитовано 6 грудня 2019
Kuz'min, Dmitro, ред. (23 квітня 2013), PRESSзвание: названі імена кращих фоторепортерів, Українські Новини, Українські Новини, архів оригіналу за 19 грудня 2019, процитовано 6 грудня 2019
Dikan', Filipp (15 березня 2013), Fedorkova, Tat'jana (ред.), «Сезон дождей» – фотовыставка без автора, MediaPort (російською) , Kharkiv: MediaPort, архів оригіналу за 19 грудня 2019, процитовано 6 грудня 2019
Kornienko, Mihail (4 грудня 2013), Efimenko, Nikolaj (ред.), К чему споры? Украина уже в Европе, From-UA: Новости Украины (російською) , Kyiv: From-UA, архів оригіналу за 19 грудня 2019, процитовано 6 грудня 2019
Kostenko, Tatyana, ред. (27 січня 2014), На улице Грушевского в Киеве журналисты проводят акцию протеста, Вечерний Харьков (російською) , Kharkiv: ТОВ «Редакція газети 'Вечірній Харків'», OCLC 762014020, архів оригіналу за 19 грудня 2019, процитовано 6 грудня 2019
Imregi, Laura (19 лютого 2015), Buzbee, Sally (ред.), AP’s Mstyslav Chernov named young talent of the year at RTS Television Journalism Awards, Associated Press (англійською) , New York City: The Associated Press, OCLC 464378787, архів оригіналу за 19 грудня 2019, процитовано 6 грудня 2019
Riley, Melissa (2 травня 2019), Holdship, Deborah (ред.), University of Michigan announces 2019 Livingston Award finalists, University of Michigan News (англійською) , Ann Arbor: University of Michigan, архів оригіналу за 15 червня 2019, процитовано 6 грудня 2019
Gordienko, Tetjana (7 травня 2018), Ligachova, Natalija (ред.), Воєнний репортер Associated Press: Безпека — це завжди компроміс, із собою та з редактором у тому числі, MediaSapiens, Київ: Детектор медіа, архів оригіналу за 19 грудня 2019, процитовано 6 грудня 2019
Fedorkova, Tat'jana, ред. (22 січня 2014), Прямое попадание, MediaPort (російською) , Харків: MediaPort, архів оригіналу за 19 грудня 2019, процитовано 6 грудня 2019
Clarke, Steve, ред. (18 лютого 2015), RTS Television Journalism Awards 2015: The Winners, Television: Royal Television Society (англійською) , London: Royal Television Society, ISSN 0308-454X, LCCN 85647402, архів оригіналу за 20 вересня 2016, процитовано 6 грудня 2019
Clarke, Steve, ред. (1 березня 2017), Television Journalism Awards 2017, Television: Royal Television Society (англійською) , London: Royal Television Society, ISSN 0308-454X, LCCN 85647402, архів оригіналу за 23 жовтня 2019, процитовано 6 грудня 2019
Clarke, Steve, ред. (28 лютого 2018), Television Journalism Awards 2018 sponsored by Guestbooker, Television: Royal Television Society (англійською) , London: Royal Television Society, ISSN 0308-454X, LCCN 85647402, архів оригіналу за 19 грудня 2019, процитовано 6 грудня 2019
Clarke, Steve, ред. (17 лютого 2016), Television Journalism Awards 2016, Television: Royal Television Society (англійською) , London: Royal Television Society, ISSN 0308-454X, LCCN 85647402, архів оригіналу за 19 грудня 2019, процитовано 6 грудня 2019
Chernov Mstyslav, ukrainianphotographers.com (укр.), Київ: UAPF, 2019, архів оригіналу за 19 грудня 2019, процитовано 7 грудня 2019
Meshherjakova, Ekaterina (20 травня 2018), Gordejchik, Evgenij (ред.), "Если безопасности нет, патриотизм никого не волнует". Военный фотограф — о работе в Сирии, Ираке и на Донбассе, Фокус (російською) , Київ: Ukrainian Media Holding, архів оригіналу за 19 грудня 2019, процитовано 6 грудня 2019
Gorchinska, Oleksandra (27 грудня 2013), Ruban, Volodimir (ред.), У Києві запустили фотопроект «Зазираючи у вікна», Gazeta.ua, Київ: Нова інформація, архів оригіналу за 19 грудня 2019, процитовано 6 грудня 2019
Gasidzhak, Lesja, ред. (19 лютого 2019), Виставка фотографії Мстислава Чернова «Українська революція» у Хмельницькому музеї-студії фотомистецтва, Музейний простір, Київ: Український центр розвитку музейної справи, архів оригіналу за 19 грудня 2019, процитовано 6 грудня 2019
Ukraine In Flammen [Ukraine in flames], Kin-Top (німецькою) , Dusseldorf: Kin-Top Förderungszentrum e.V., 2017, архів оригіналу за 19 грудня 2019, процитовано 6 грудня 2019
У центрі культури і мистецтва відкрилась виставка фотографії «Майдан – мужність, воля та біль», Офіційний вебсайт Харківська обласна державна адміністрація, Харків: Харківська обласна державна адміністрація, 18 лютого 2015, архів оригіналу за 19 грудня 2019, процитовано 6 грудня 2019
В Харькове пройдет фотовыставка Мстислава Чернова, посвященная юго-восточным азиатским странам, Официальный сайт Харьковского городского совета, городского головы, исполнительного комитета (російською) , Харків: Харківська міська рада, 14 березня 2013, архів оригіналу за 19 грудня 2019, процитовано 6 грудня 2019
Kolesnik, Valerija (19 березня 2008), Fedorkova, Tat'jana (ред.), Какие люди снятся Музыке? В Харькове откроется фотовыставка Мстислава Чернова, MediaPort (російською) , Харків: MediaPort, архів оригіналу за 19 грудня 2019, процитовано 6 грудня 2019
Zhuravleva, Ol'ga, ред. (6 лютого 2019), У Полтаві відкрили виставку фото «Янголи в камуфляжі», UA-Полтава, Poltava: Національна суспільна телерадіокомпанія України, архів оригіналу за 19 грудня 2019, процитовано 6 грудня 2019
Kas'janenko, Igor' (17 лютого 2015), Il'chenko, Larisa (ред.), В Сумах гостит выставка о волонтёрах Красного Креста, Медиа портал АТС (російською) , Sumy: Агентство Творческих Событий, архів оригіналу за 19 грудня 2019, процитовано 6 грудня 2019
Zhuravleva, Ivika (26 липня 2015), Il'chenko, Larisa (ред.), В окнах Киева появились большие старинные фото, Медиа портал АТС (російською) , Sumy: Агентство Творческих Событий, архів оригіналу за 19 грудня 2019, процитовано 6 грудня 2019
Babiuk, Oleksandr, ред. (2 липня 2015), Мстислав Чернов. Серия фотографий «Восточная Украина», Portal Foto.ua (російською) , Dnipro: Foto.ua, архів оригіналу за 14 грудня 2019, процитовано 6 грудня 2019
Babiuk, Oleksandr, ред. (27 грудня 2013), Итоги конкурса фотопроектов от Foto.ua и Pentax, Portal Foto.ua (російською) , Dnipro: Foto.ua, архів оригіналу за 19 грудня 2019, процитовано 6 грудня 2019
Babiuk, Oleksandr, ред. (26 березня 2014), Отец и дочь, Portal Foto.ua (російською) , Dnipro: Foto.ua, архів оригіналу за 13 грудня 2019, процитовано 6 грудня 2019
Babiuk, Oleksandr, ред. (29 квітня 2013), Определены имена лучших фоторепортеров на конкурсе им. В. Розвадовского, Portal Foto.ua (російською) , Dnipro: Foto.ua, архів оригіналу за 13 грудня 2019, процитовано 6 грудня 2019
Kresan, Tanja, ред. (2014), Фотограф года 2013. Итоги., The Photonews Post (російською) , Київ, архів оригіналу за 19 грудня 2019, процитовано 6 грудня 2019
Budini, Riccardo, ред. (13 травня 2013), UnFrame Photographer Mstyslav Chernov awarded the PressVanie 8th, Unframe (англійською) , Rome: Unframe Photographers, архів оригіналу за 19 грудня 2019, процитовано 6 грудня 2019
Budini, Riccardo, ред. (11 листопада 2013), Cambodian Hospitals and Health Centers, Unframe (англійською) , Rome: Unframe Photographers, архів оригіналу за 19 грудня 2019, процитовано 6 грудня 2019
Budini, Riccardo, ред. (12 березня 2013), Hearts Open, Unframe (англійською) , Rome: Unframe Photographers, архів оригіналу за 21 грудня 2019, процитовано 6 грудня 2019
Budini, Riccardo (ред.), Mstislav Chernov, Unframe (англійською) , Rome: Unframe Photographers, архів оригіналу за 19 грудня 2019, процитовано 10 грудня 2019
Bolyuk, Oleg, ред. (1 березня 2013), Победители конкурса «Фотограф года 2012», AdMe.ua (російською) , Київ: AdMe, архів оригіналу за 19 грудня 2019, процитовано 6 грудня 2019
Simonenko, Anna (24 квітня 2008), Shapovalova, Juliana (ред.), Фотовыставка «Почти потерянный Харьков» расскажет о заброшенных памятниках города, Объектив (російською) , Харків: Simon, архів оригіналу за 19 грудня 2019, процитовано 6 грудня 2019
Carlson, Nicholas, ред. (18 лютого 2016), AP's Mstyslav Chernov wins Royal Television Society award, Business Insider (англійською) , New York City: Insider Inc., Associated Press, OCLC 1001990416, архів оригіналу за 19 грудня 2019, процитовано 6 грудня 2019
Muffoletto, Roberto (2 червня 2014), Szilágyi, Sándor (ред.), Mstyslav Chernov, VASA (англійською) , Vienna: The VASA Project, архів оригіналу за 28 грудня 2019, процитовано 6 грудня 2019
Tang, John, ред. (2015), Mstyslav Chernov, The Epoch Times (англійською) , New York City: Epoch Media Group, OCLC 987260672, архів оригіналу за 19 грудня 2019, процитовано 6 грудня 2019
Gurdon, Hugo, ред. (2014), Mstyslav Chernov, Washington Examiner (англійською) , Washington, DC: The Anschutz Corporation, ISSN 2641-094X, LCCN sn87062196, OCLC 962736160, архів оригіналу за 19 грудня 2019, процитовано 6 грудня 2019
Prine, Carl, ред. (2017), Mstyslav Chernov, Navy Times (англійською) , Washington DC: Sightline Media Group, ISSN 0028-1697, LCCN 76646515, OCLC 1097091153, процитовано 6 грудня 2019
Tilghman, Andrew, ред. (2017), Mstyslav Chernov, Military Times (англійською) , Springfield, VA: Sightline Media Group, ISSN 2631-990X, OCLC 751451301, архів оригіналу за 19 грудня 2019, процитовано 6 грудня 2019
Flores, Michele Matassa, ред. (2019), Mstyslav Chernov, The Seattle Times (англійською) , Seattle: The Seattle Times Company, ISSN 0745-9696, LCCN sn83009191, OCLC 761998792, архів оригіналу за 19 грудня 2019, процитовано 6 грудня 2019
Broughton, Christian (ред.), Mstyslav Chernov, The Independent (англійською) , London: Independent Digital News & Media Ltd, ISSN 0951-9467, OCLC 185201487, процитовано 6 грудня 2019
Romanek, Neal (25 жовтня 2017), Butts, Tom (ред.), Rory Peck Winners Battle for the Truth, TV Technology (англійською) , Bath, Somerset: Future US, ISSN 0887-1701, LCCN sv87001113, OCLC 962546779, архів оригіналу за 19 грудня 2019, процитовано 6 грудня 2019
Rory Peck Awards 2017 (англійською) , London: BBC, 2017, архів оригіналу за 19 грудня 2019, процитовано 6 грудня 2019
Skripnik, Oleg, ред. (2013), Сезон дождей, 057.ua (російською) , Харків: CitySites, архів оригіналу за 19 грудня 2019, процитовано 6 грудня 2019
Omel'chenko, Ljudmila, ред. (2013), Фотовыставка Мстислава Чернова «Сезон дождей» — 14—30 марта 2013 года, Центр культуры и искусства (російською) , Харків: КЗ «ООМЦКМ», архів оригіналу за 19 грудня 2019, процитовано 6 грудня 2019
Donchik, Natalija, ред. (21 березня 2008), Что снится музыке? Ответ — на фотовыставке Мстислава Чернова в стенах филармонии, Харьковский городской портал (російською) , Харків: nezabarom.ua, MediaPort, процитовано 6 грудня 2019
Clarke, Steve, ред. (26 лютого 2020), RTS Television Journalism Awards 2020 sponsored by Avid, Television: Royal Television Society (англ.), London: Royal Television Society, ISSN 0308-454X, LCCN 85647402, архів оригіналу за 27 лютого 2020, процитовано 10 березня 2020
Ligachova, Natalija, ред. (4 лютого 2020), Українець Мстислав Чернов номінований на британську телепремію як кращий оператор, MediaSapiens, Kyiv: Детектор медіа, архів оригіналу за 21 березня 2020, процитовано 10 березня 2020
Bonner, Brian, ред. (24 січня 2020), Production of Dreams, or What the Modern Media Machine Offers, Kyiv Post (англ.), Kyiv: Businessgroup LLC, ISSN 1563-6429, LCCN 97032040, OCLC 54952708, процитовано 10 березня 2020
Vlasov, Philipp, ред. (3 лютого 2020), 5 главных выставок февраля в Киеве, Vogue Ukraine (рос.), Kyiv: Condé Nast, OCLC 947092856, архів оригіналу за 6 лютого 2020, процитовано 10 березня 2020
Landesman, Tat'jana (30 січня 2020), Kostenko, Tatyana (ред.), Харьковчанин демонстрирует свои сны, Вечерний Харьков (рос.), Kharkiv: ТОВ «Редакція газети "Вечірній Харків"», OCLC 762014020, архів оригіналу за 21 березня 2020, процитовано 10 березня 2020
Pugach, Anastasija (22 січня 2020), Ivshina, Larisa (ред.), Что предлагает современная медиамашина - 24 января откроется выставка Мстислава Чернова и Игоря Чекачкова, День, Kyiv: ТОВ «Українська прес-група», № 10, архів оригіналу за 1 березня 2022, процитовано 10 березня 2020
Sidorzhevs'kij, Mihajlo, ред. (10 січня 2020), «Часи сновидінь»: кореспондент Associated Press презентує роман про війну на Донбасі, Українська літературна газета, Вишгород, архів оригіналу за 21 березня 2020, процитовано 10 березня 2020
Gordon, Dmitry, ред. (16 січня 2020), «Часи сновидінь». Військовий кореспондент The Associated Press Мстислав Чернов презентує книгу про сни і війну на Донбасі, Бульвар Гордона, Kyiv, архів оригіналу за 21 березня 2020, процитовано 10 березня 2020
Nikitenko, Dar'ja (29 січня 2020), Pejic, Nenad (ред.), Як ЗМІ конструюють сни: медіа-машина в Closer, Radio Free Europe/Radio Liberty, Prague: United States Congress, архів оригіналу за 30 січня 2020, процитовано 10 березня 2020

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Чернов Мстислав Андрійович
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чернов_Мстислав_Андрійович&oldid=42194383