Малхасянц Степан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Малхасянц Степан
Stepan Malkhasyants 3.jpg
Народився 7 (19) листопада 1857
Ахалціхе, Тифліська губернія, Кавказьке намісництво, Російська імперія
Помер 21 липня 1947(1947-07-21) (89 років)
Єреван, Вірменська РСР, СРСР
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the USSR (1936-1955).svg СРСР
Діяльність мовознавець, armenologist, літературознавець, філолог, викладач університету
Alma mater Геворкянська теологічна семінарія і Східний факультет СПбДУd (1879)
Галузь філологія і мовознавство
Заклад Нерсісянська школа, Mariamian-Hovnanian Girl's Schoold, Геворкянська теологічна семінарія, Єреванський державний університет і Etchmiadzind
Науковий ступінь доктор філологічних наук[d] (1940)
Членство Академія наук Вірменської РСР
Нагороди
орден Леніна
Сталінська премія

CMNS: Малхасянц Степан у Вікісховищі

Степан Саркісович Малхасянц (вірм. Ստեփան Սարգսի Մալխասյանց; 7 листопада [25 жовтня] 1857 — 21 липня 1947) — визначний вірменський філолог, лінгвіст і лексикограф, автор праць з класичної вірменської мови, автор «Тлумачного словника вірменської мови», тлумач і перекладач творів давньовірменських авторів сучасною вірменською мовою. Академік Академії наук Вірменської РСР (1943). Лауреат Сталінської премії першого ступеня (1946).

Життєпис[ред. | ред. код]

Степан Малхасянц
у студентські роки.

Степан Малхасянц народився в місті Ахалціхе Російської імперії (нині — Республіка Грузія) в 1857 році. Початкову освіту здобув у Церковно-приходській вірменської школі Карепетяна в Ахалціхе. З 1874 по 1878 роки навчався в духовній семінарії Геворкяна в Ечміадзіні (Вірменія). В останній рік навчання в Семінарії був прийнятий на факультет сходознавства Санкт-Петербурзького Імператорського університету. Був учнем К. Патканяна. У 1889 році закінчив Університет як фахівець у галузі вірменської мови, санскриту та грузинської мови, отримавши вчений ступінь кандидата[1].

По закінченні навчання Степан Малхасянц викладав вірменську мову в школах і писав статті в періодичних та академічних журналах. Повернувшись до Закавказзя, він почав викладати в Церковно-приходській школі Карапетяна, а пізніше в Гімназії Єгіазаряна в Ахалціхе, а потім в Духовних семінаріях Нерсесяна, Овнаняна і Гаяняна в Тифлісі і в Духовній семінарії Геворкяна у Вагаршапаті[2].

Після заснування в лютому 1920 року Єреванського державного університету Степан Малхасянц викладав на факультеті історії та лінгвістики і був першим викладачем, що прочитав першу лекцію в новоствореному Університеті[3].

У 1940 році Степан Малхасянц був удостоєний звання доктора наук у галузі філологічних наук honoris causa. В 1943 році С. Малхасянц брав участь у заснуванні Академії наук Вірменської РСР і був обраний її членом[4].

Степан Малхасянц помер в 1947 році в Єревані у віці 89 років.

Наукові праці[ред. | ред. код]

Степан Малхасянц
у 1940-ві роки.

Степан Малхасянц активно цікавився вивченням класичної та середньовічної історіографії Вірменії ще до закінчення Санкт-Петербурзького імператорського університету. У 1885 році С. Малхасянц опублікував своє перше критичне видання «Всесвітньої історії», написаної істориком XI століття Асохіком — Степаносом Таронаци. Пізніше він опублікував кілька інших критичних видань текстів вірменських істориків, включаючи «початкові історії» Вірменії Фавстоса Бузанда (1896), Себеоса (1899), Лазаря Парпеци (1904) і Мойсея Хоренаці (1940). До Мойсея Хоренаці С. Малхасянц відчував особливий інтерес і опублікував понад 50 наукових праць «Батька Вірменської історії» у вигляді книг, статей і монографій[5]. У наступні роки С. Малхасянцем були написані праці з граматики грабара (класичної вірменської мови) і ашхарабара (сучасної вірменської мови)[1]. Найважливішими дослідженнями Степана Малхасянца в галузі мовознавства є роботи «Відмінювання і префікси грабара» (1891) та «Узгодження грабара» (1892), які довгі роки служили посібниками для вивчення грабара. У передмові до роботи «Узгодження грабара» С. Малхасянц досліджував питання походження різних діалектів вірменської мови і прийшов до висновку, що діалекти існували ще до створення вірменського алфавіту, а грабар був одним з них (Араратський діалект), який піднявся до рівня літературної мови[1]. У 1958 році було опубліковано його переклад російською мовою історичної праці «Джамбр» Католікоса XVIII століття Сімеона Єреванци[6].

У 1944—1945 роках Степан Малхасянц завершив свою монументальну працю — «Тлумачний словник вірменської мови» в чотирьох томах — який був удостоєний Сталінської премії (1946)[1]. Словник, над яким С. Малхасянц почав працювати в 1922 році, максимально повно охоплює лексику давньо-, середньо- і обох нововірменських літературних мов (східного і західного), а також численних вірменських діалектів[2][7]. С. Малхасянц досліджував запозичення, як нові, так і старі, включаючи запозичені слова з перської, грецької, асирійської, російської мов, івриту та інших, навівши приклади їх вживання і тлумачення. В цілому «Тлумачний словник вірменської мови» охоплює близько 120.000 слів, і до цих пір він не втратив своєї значимості.

Перекладацька діяльність[ред. | ред. код]

Степан Малхасянц також займався перекладами творів з іноземних мов вірменською мовуою. Крім п'єс Вільяма Шекспіра (включаючи «Король Лір» (1887) і «Макбет») (1892), він також переклав роман німецького єгиптолога і письменника Георга Еберса (Georg Ebers) «Адже я людина» (Homo sum) (1898).

Родина[ред. | ред. код]

Незабаром після закінчення Університету Степан Малхасянц одружився з Сатенік Павлівною Бенклян, з якою прожив усе своє життя. У подружжя було шестеро дітей[8].

Нагороди[ред. | ред. код]

Доповідь Степана Малхасянца послужила підставою для вибору кольорів державного прапора Вірменії під час недовгого періоду її незалежності (1918—1921)[9]. Після здобуття Вірменією незалежності в результаті розпаду Радянського Союзу, цей прапор знову став державним символом.

Пам'ять[ред. | ред. код]

Мемориальная доска С. Малхасянца.jpg

У пам'ять про Степана Саркісовича Малхасянце встановлена меморіальна дошка на будинку, де він жив у 1943—1947 роках (будинок № 9 по проспекту Месропа Маштоца в Єревані).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г «Մալխասյանց, Ստեփան Սարգսի», К. Дургарян, Армянская советская энциклопедия, т. 7, стр. 162, Ереван, Армянская ССР, Издательство Академии Наук Армянской ССР, 1981.
  2. а б (Armenian) Grigoryan, A. V. «Ստեփան Մալխասյանցի ծննդյան 125-ամյակի առթիվ» («In Honor of the 125th Anniversary of Stepan Malkhasyants' Birthday»). Patma-Banasirakan Handes. № 1 (100), 1983, pp. 3-15.
  3. Anon. Brief historical review [Архівовано 4 липня 2007 у Wayback Machine.] Accessed March 8, 2009
  4. Grigoryan, A. V. «Ստեփան Մալխասյանցի ծննդյան 125-ամյակի առթիվ» («In Honor of the 125th Anniversary of Stepan Malkhasyants' Birthday»). Patma-Banasirakan Handes. № 1 (100), 1983, pp. 3-15
  5. Hovhannisyan, Petros. Մովսես Խորենացու Մատենագիտությունը (Bibliography of Movses Khorenatsi). Yerevan: Yerevan State University Press, 1991, p. 84.
  6. Hovhannisyan. Bibliography of Movses Khorenatsi, p. 84.
  7. Anon. «Malkhasyants, Stepan Sarkisovich [Архівовано 2007-05-20 у Archive.is].» Caucasian Knot. Accessed June 25, 2008.
  8. Из воспоминаний Г. С. Малхасяна, сына С. Малхасянца
  9. Альберт Ервандович Ростованов. «Правда о Сардарапатской битве, разгроме турецкой армии, победе армянских воинов, народных ополченцах, женских отрядах и беженцах в мае 1918 года. Восстановление Армянской государственности 28 мая 1918 года.» Сочи, 2008[недоступне посилання з Июль 2018]

Посилання[ред. | ред. код]