Малхасянц Степан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Малхасянц Степан
Народився25 жовтня (6 листопада) 1857[1]
Ахалцихе, Російська імперія[1]
Помер21 липня 1947(1947-07-21)[1] (89 років)
Єреван, Вірменська РСР, СРСР[1]
Країна Російська імперія
 СРСР
Національністьвірмени[1]
Діяльністьфілолог, мовознавець, автор словників, викладач університету
Alma materQ16384924?[1]
Геворкянська теологічна семінарія (1878)[1]
Східний факультет СПбДУd (1879)[1]
Галузьфілологія і мовознавство
ЗакладНерсісянська школа
Mariamian-Hovnanian Girl's Schoold
Геворкянська теологічна семінарія
Єреванський державний університет
Etchmiadzind
Вчене званняакадемік[1]
Науковий ступіньдоктор філологічних наук[d][1] (1940)
ЧленствоАкадемія наук Вірменської РСР[1]
ПартіяArmenian Democratic Liberal Partyd
Нагороди
орден Леніна
Сталінська премія
CMNS: Малхасянц Степан у Вікісховищі

Степан Саркісович Малхасянц (вірм. Ստեփան Սարգսի Մալխասյանց; 7 листопада [25 жовтня] 1857 — 21 липня 1947) — визначний вірменський філолог, лінгвіст і лексикограф, автор праць з класичної вірменської мови, автор «Тлумачного словника вірменської мови», тлумач і перекладач творів давньовірменських авторів сучасною вірменською мовою. Академік Академії наук Вірменської РСР (1943). Лауреат Сталінської премії першого ступеня (1946).

Життєпис

[ред. | ред. код]
Степан Малхасянц
у студентські роки.

Степан Малхасянц народився в місті Ахалцихе Російської імперії (нині — Республіка Грузія) в 1857 році. Початкову освіту здобув у Церковно-приходській вірменської школі Карепетяна в Ахалцихе. З 1874 по 1878 роки навчався в духовній семінарії Геворкяна в Ечміадзіні (Вірменія). В останній рік навчання в Семінарії був прийнятий на факультет сходознавства Санкт-Петербурзького Імператорського університету. Був учнем К. Патканяна. У 1889 році закінчив Університет як фахівець у галузі вірменської мови, санскриту та грузинської мови, отримавши вчений ступінь кандидата[2].

По закінченні навчання Степан Малхасянц викладав вірменську мову в школах і писав статті в періодичних та академічних журналах. Повернувшись до Закавказзя, він почав викладати в Церковно-приходській школі Карапетяна, а пізніше в Гімназії Єгіазаряна в Ахалцихе, а потім в Духовних семінаріях Нерсесяна, Овнаняна і Гаяняна в Тифлісі і в Духовній семінарії Геворкяна у Вагаршапаті[3].

Після заснування в лютому 1920 року Єреванського державного університету Степан Малхасянц викладав на факультеті історії та лінгвістики і був першим викладачем, що прочитав першу лекцію в новоствореному Університеті[4].

У 1940 році Степан Малхасянц був удостоєний звання доктора наук у галузі філологічних наук honoris causa. В 1943 році С. Малхасянц брав участь у заснуванні Академії наук Вірменської РСР і був обраний її членом[5].

Степан Малхасянц помер в 1947 році в Єревані у віці 89 років.

Наукові праці

[ред. | ред. код]
Степан Малхасянц
у 1940-ві роки.

Степан Малхасянц активно цікавився вивченням класичної та середньовічної історіографії Вірменії ще до закінчення Санкт-Петербурзького імператорського університету. У 1885 році С. Малхасянц опублікував своє перше критичне видання «Всесвітньої історії», написаної істориком XI століття Асохіком — Степаносом Таронаци. Пізніше він опублікував кілька інших критичних видань текстів вірменських істориків, включаючи «початкові історії» Вірменії Фавстоса Бузанда (1896), Себеоса (1899), Лазаря Парпеци (1904) і Мойсея Хоренаці (1940). До Мойсея Хоренаці С. Малхасянц відчував особливий інтерес і опублікував понад 50 наукових праць «Батька Вірменської історії» у вигляді книг, статей і монографій[6]. У наступні роки С. Малхасянцем були написані праці з граматики грабара (класичної вірменської мови) і ашхарабара (сучасної вірменської мови)[2]. Найважливішими дослідженнями Степана Малхасянца в галузі мовознавства є роботи «Відмінювання і префікси грабара» (1891) та «Узгодження грабара» (1892), які довгі роки служили посібниками для вивчення грабара. У передмові до роботи «Узгодження грабара» С. Малхасянц досліджував питання походження різних діалектів вірменської мови і прийшов до висновку, що діалекти існували ще до створення вірменського алфавіту, а грабар був одним з них (Араратський діалект), який піднявся до рівня літературної мови[2]. У 1958 році було опубліковано його переклад російською мовою історичної праці «Джамбр» Католікоса XVIII століття Сімеона Єреванци[7].

У 1944—1945 роках Степан Малхасянц завершив свою монументальну працю — «Тлумачний словник вірменської мови» в чотирьох томах — який був удостоєний Сталінської премії (1946)[2]. Словник, над яким С. Малхасянц почав працювати в 1922 році, максимально повно охоплює лексику давньо-, середньо- і обох нововірменських літературних мов (східного і західного), а також численних вірменських діалектів[3][8]. С. Малхасянц досліджував запозичення, як нові, так і старі, включаючи запозичені слова з перської, грецької, асирійської, російської мов, івриту та інших, навівши приклади їх вживання і тлумачення. В цілому «Тлумачний словник вірменської мови» охоплює близько 120.000 слів, і до цих пір він не втратив своєї значимості.

Перекладацька діяльність

[ред. | ред. код]

Степан Малхасянц також займався перекладами творів з іноземних мов вірменською мовуою. Крім п'єс Вільяма Шекспіра (включаючи «Король Лір» (1887) і «Макбет») (1892), він також переклав роман німецького єгиптолога і письменника Георга Еберса (Georg Ebers) «Адже я людина» (Homo sum) (1898).

Родина

[ред. | ред. код]

Незабаром після закінчення Університету Степан Малхасянц одружився з Сатенік Павлівною Бенклян, з якою прожив усе своє життя. У подружжя було шестеро дітей[9].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Доповідь Степана Малхасянца послужила підставою для вибору кольорів державного прапора Вірменії під час недовгого періоду її незалежності (1918—1921)[10]. Після здобуття Вірменією незалежності в результаті розпаду Радянського Союзу, цей прапор знову став державним символом.

Пам'ять

[ред. | ред. код]

У пам'ять про Степана Саркісовича Малхасянце встановлена меморіальна дошка на будинку, де він жив у 1943—1947 роках (будинок № 9 по проспекту Месропа Маштоца в Єревані).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и к л м Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.
  2. ↑ а б в г «Մալխասյանց, Ստեփան Սարգսի», К. Дургарян, Армянская советская энциклопедия, т. 7, стр. 162, Ереван, Армянская ССР, Издательство Академии Наук Армянской ССР, 1981.
  3. ↑ а б (Armenian) Grigoryan, A. V. «Ստեփան Մալխասյանցի ծննդյան 125-ամյակի առթիվ» («In Honor of the 125th Anniversary of Stepan Malkhasyants' Birthday»). Patma-Banasirakan Handes. № 1 (100), 1983, pp. 3-15.
  4. ↑ Anon. Brief historical review [Архівовано 4 липня 2007 у Wayback Machine.] Accessed March 8, 2009
  5. ↑ Grigoryan, A. V. «Ստեփան Մալխասյանցի ծննդյան 125-ամյակի առթիվ» («In Honor of the 125th Anniversary of Stepan Malkhasyants' Birthday»). Patma-Banasirakan Handes. № 1 (100), 1983, pp. 3-15
  6. ↑ Hovhannisyan, Petros. Մովսես Խորենացու Մատենագիտությունը (Bibliography of Movses Khorenatsi). Yerevan: Yerevan State University Press, 1991, p. 84.
  7. ↑ Hovhannisyan. Bibliography of Movses Khorenatsi, p. 84.
  8. ↑ Anon. «Malkhasyants, Stepan Sarkisovich [Архівовано 2007-05-20 у Archive.is].» Caucasian Knot. Accessed June 25, 2008.
  9. ↑ Из воспоминаний Г. С. Малхасяна, сына С. Малхасянца
  10. ↑ Альберт Ервандович Ростованов. «Правда о Сардарапатской битве, разгроме турецкой армии, победе армянских воинов, народных ополченцах, женских отрядах и беженцах в мае 1918 года. Восстановление Армянской государственности 28 мая 1918 года.» Сочи, 2008[недоступне посилання з Июль 2018]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Малхасянц_Степан&oldid=43477230