Мандрика Георгій Якимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мандри́ка Гео́ргій Яки́мович
 Генерал-лейтенант (20.6.1917)
Загальна інформація
Народження10 квітня 1869(1869-04-10)
місто Київ, Російська імперія
Смерть6 травня 1937(1937-05-06) (68 років)
місто Харбін, КНР КНР
Alma MaterКиївський Володимирський кадетський корпус, Костянтинівське артилерійське училище і Академія Генерального штабу
Військова служба
Роки служби18861920
Приналежність Російська імперія УНР
Війни / битвиБоксерське повстання
Російсько-японська війна
Перша світова війна
Українсько-радянська війна
Громадянська війна в Росії
Командування
начальник 2-го Січового Запорізького корпусу військ Центральної Ради
Нагороди та відзнаки
Георгіївська зброя
Георгіївська зброя
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 3 ступеня
Орден Святого Станіслава 3 ступеня

Мандри́ка Гео́ргій Яки́мович (10 квітня 1869, Київ, Російська імперія — 6 травня 1937, Харбін, Китай) — командувач 2-го Січового Запорізького корпусу військ Центральної Ради.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився у місті Київ.

Закінчив Київський Володимирський кадетський корпус, 2-ге військове Костянтинівське училище (у 1888 році), вийшов підпоручиком до 4-ї артилерійської бригади. Згодом перейшов до 24-ї артилерійської бригади. Закінчив Миколаївську академію Генерального штабу за 1-м розрядом (у 1896 році). Служив у штабах Варшавського та Приамурського військових округів. З 6 грудня 1904 року — полковник. Брав участь у Російсько-японській війні, був начальником штабу кінного загону генерала П. Міщенка. Учасник оборони Порт-Артура. Нагороджений Георгіївською зброєю. З 4 серпня 1906 року — начальник штабу 2-ї Східно-Сибірської стрілецької дивізії. З 8 червня 1909 року — командир 23-го Східно-Сибірського стрілецького полку (місто Хабаровськ). З 12 листопада 1914 року — генерал-майор З 20 травня 1916 року — начальник штабу 56-ї піхотної дивізії. З 23 липня 1917 року — генерал-лейтенант, начальник 16-ї піхотної дивізії.

З 29 листопада 1917 року — начальник 2-го Січового Запорізького (51-го армійського) корпусу військ Центральної Ради. У 1918 році перебував у резерві Генерального штабу Української Держави.

З 4 липня 1919 року — у резерві офіцерів Генерального штабу при ставці адмірала Колчака в Омську. З 27 серпня 1919 року — «керуючий розвантаженням від зайвих офіцерів головних управлінь військового міністерства та ставки Колчака». Учасник Сибірського Льодового походу, в якому відморозив обидві ноги. Проходив лікування в Красноярську (1920—1921) та Омську (1922—1923).

10 грудня 1924 прибув із Владивостоку до Харбіну. З березня 1925 до 1 січня 1930 служив у відділі статистики комерційної служби економічного бюро КВЖД.

Протягом 1932—1933 член української колонії в Харбіні.

Помер 6 травня 1937 та похований на Новому Успенському цвинтарі міста Харбін.

Джерела та література

[ред. | ред. код]