Маніфест комуністичної партії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Маніфест комуністичної партії
нім. Manifest der Kommunistischen Partei
Communist-manifesto.png
Жанр господарство
Автор Карл Маркс і Фрідріх Енгельс
Мова німецька
Опубліковано 1848
Окреме видання Il Manifesto del Partito Comunista (1891 Italian edition)[d], Manifest der Kommunistischen Partei (1st edition, 1848)[d], Manifesto of the German Communist Party (1850 English edition)[d] і Det kommunistiske manifest[d]
S: Читати у Вікіджерелах


Маніфе́ст комуністи́чної па́ртії (нім. Manifest der Kommunistischen Partei) — перший програмний документ європейського комуністичного руху, що був написаний Карлом Марксом та Фрідріхом Енґельсом за дорученням ІІ конгресу Союзу комуністів. Уперше виданий 21 лютого 1848 року.

Маніфест проголошує невідворотність загибелі капіталізму від рук пролетаріату. У ньому поданий стислий виклад основних положень марксизму та його філософських і політичних засад. У «Маніфесті комуністичної партії» розкриті закони суспільного розвитку, неминучість зміни способів виробництва, обґрунтована історична місія пролетаріату як революційного перетворювача старого суспільства та творця нового ладу, виразника інтересів трудового класу. У «Маніфесті комуністичної партії» розкрита історична роль партії комуністів як авангарду робітничого класу, викладена теорія класової боротьби як рушійної сили розвитку класово-антаґоністичних формацій. Важливе місце У «Маніфесті комуністичної партії» займає критичний огляд немарксистських теорій соціалізму та реакційних псевдосоціалістичних вчень.

Ідеї[ред. | ред. код]

Маніфест пропонував застосувати наступні заходи в найпередовіших країнах:

  1. Експропріація земельної власності та направлення земельної ренти на покриття державних видатків.
  2. Високий прогресивний податок.
  3. Скасування права успадкування.
  4. Конфіскація майна всіх емігрантів та заколотників.
  5. Централізація кредиту в руках держави через національний банк з державним капіталом та виключною монополією.
  6. Централізація всього транспорту в руках держави.
  7. Збільшення кількості державних фабрик, засобів виробництва, розчистка орних земель та їхнє покращення відповідно до спільного плану.
  8. Однаковий обов'язок праці для всіх, створення промислових армій, особливо для землеробства.
  9. Поєднання землеробства з промисловістю, сприяння поступовому усуненню відмінностей між містом та селом.
  10. Суспільне та безкоштовне виховання всіх дітей. Усунення фабричної праці дітей в сучасному вигляді. Поєднання виховання з матеріальним виробництвом, і так далі.

Плагіат[ред. | ред. код]

  • «Маніфест Комуністичної партії» закінчується гаслом: «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!» Ця крилата фраза була присутня на державному гербі СРСР на мовах усіх союзних республік. Вона також була шапкою на всіх політичних видань, на чолі з центральним друковним органом ЦК КПРС газетою «Правда». І всюди під цією фразою стояли імя-прізвища авторів: К.Маркс і Ф.Енгельс. Але гасло належить зовсім не авторству Маркса та Енгельса. Автори «Комуністичного маніфесту» запозичили його у Карла Шаппера[de] - німецького соціаліста, одного з чільних діячів «Союзу справедливих» - попередника «Союзу комуністів» Маркса і Енгельса. Шаппера закликав пролетарів усіх країн з'єднуватися в передовій статті одного з комуністичних видань ще в вересні 1847 р за кілька місяців до публікації маніфесту.[1]
  • Фраза з Маніфесту «Пролетаріату нічого втрачати, крім своїх ланцюгів» належить Жан-Поль Марату.[1]

Спадщина[ред. | ред. код]

Деякі постулати одержали широке поширення у сучасних капіталістичних країнах, наприклад:[джерело?]

В цілому, Маніфест був базовим програмним документом комуністичних партій всіх країн.

Виноски[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]