Маніфест комуністичної партії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Маніфест комуністичної партії
нім. Manifest der Kommunistischen Partei
Communist-manifesto.png
Жанр політична проґрама · памфлєт
Автор Карл Маркс і Фрідріх Енґельс
Мова німецька
Написано 1847
Опубліковано 1848
Окреме видання 1848
Переклад 1902
в «Гутенберзі» 61

Цей твір у Вікісховищі?
S:  Цей твір у  Вікіджерелах

Маніфе́ст комуністи́чної па́ртії (нім. Manifest der Kommunistischen Partei) — перший програмний документ європейського комуністичного руху, що був написаний Карлом Марксом та Фрідріхом Енґельсом за дорученням ІІ конгресу Союзу комуністів. Уперше виданий 21 лютого 1848 року.

Маніфест проголошує невідворотність загибелі капіталізму від рук пролетаріату. У ньому поданий стислий виклад основних положень марксизму та його філософських і політичних засад. У «Маніфесті комуністичної партії» розкриті закони суспільного розвитку, неминучість зміни способів виробництва, обґрунтована історична місія пролетаріату як революційного перетворювача старого суспільства та творця нового ладу, виразника інтересів трудового класу. У «Маніфесті комуністичної партії» розкрита історична роль партії комуністів як авангарду робітничого класу, викладена теорія класової боротьби як рушійної сили розвитку класово-антаґоністичних формацій. Важливе місце У «Маніфесті комуністичної партії» займає критичний огляд немарксистських теорій соціалізму та реакційних псевдосоціалістичних вчень.

Ідеї[ред. | ред. код]

Маніфест пропонував застосувати такі заходи в найпередовіших країнах:

  1. Експропріація земельної власності та направлення земельної ренти на покриття державних видатків.
  2. Високий прогресивний податок.
  3. Скасування права успадкування.
  4. Конфіскація майна всіх емігрантів та заколотників.
  5. Централізація кредиту в руках держави через національний банк з державним капіталом та виключною монополією.
  6. Централізація всього транспорту в руках держави.
  7. Збільшення кількості державних фабрик, засобів виробництва, розчистка орних земель та їхнє покращення відповідно до спільного плану.
  8. Однаковий обов'язок праці для всіх, створення промислових армій, особливо для землеробства.
  9. Поєднання землеробства з промисловістю, сприяння поступовому усуненню відмінностей між містом та селом.
  10. Суспільне та безкоштовне виховання всіх дітей. Усунення фабричної праці дітей в сучасному вигляді. Поєднання виховання з матеріальним виробництвом, і так далі.

Зміст[ред. | ред. код]

Радянська поштова марка до 100-річчя «Манифесту», 1948 рік
  1. Буржуа й пролєтарі
  2. Пролєтарі та комуністи
  3. Соціялістична і комуністична література
    1. Реакційний соціялізм
      1. Февдальний соціялізм
      2. Дрібно-буржуазний соціялізм
      3. Німецький або «справжній» соціялізм
    2. Консервативний або буржуазний соціялізм
    3. Критично-утопичний соціялізм і комунізм
  4. Відносини комуністів до ріжних опозиційних партій

Цитати[ред. | ред. код]

Мара ходить по Европі — мара комунїзму. Всї сили старої Европи — і папа і царь, і Метерніх і Ґізо, і французкі радикали і нїмецькі полїціянти — всї з'єднали ся до сьвятої боротьби з цїєю марою[1].

Історія всїх дотеперішних суспільств — се історія клясової боротьби[2].

Ціле суспільство чим раз, то все більше та більше росколюєть ся на два великих ворожих табори, на дві великі, цілком протилежні одна до одної, кляси — буржуазію та пролєтаріят[3].

Сучасний уряд це є лиш комітет, що порядкує спільними справами всеї буржуазії[4].

Усе, що станове і нерухоме, — зникає...[5].

Потреба збутку, який безупинно розростав ся-б, примушує буржуазію ганяти по всьому сьвіті. Їй усюди треба пролїзти, скрізь улаштоватись, скрізь завязати зносини[6].

Буржуазія віддала село під пануваннє міста, она здобувала величезні міста, вона значно побільшила число мійського населення супроти сїльського і таким чином визволила значну частину населення від вузького, обмеженого життя на селї. Так само, як село стало залежним од міста, так само варварські і на пів варварські країни стали залежними од цівілїзованих, хлїборобські народи — од буржуазних народів, Схід — од Заходу[7].

... буржуазія не тільки виковала зброю, яка її доведе до погибелі; вона також породила людей, які візьмуть ту зброю у руки — вона породила сучасних робітників, пролєтарів. Помірно з тим як розвиваєть ся буржуазія, тоб-то капитал, помірно з тим розвиваєть ся і пролєтаріят, кляса сучасних робітників, що живуть доти, доки мають роботу, і що находять собі роботу лиш доти, доки їхня робота побільшує капитал[8].

Робітники, що мусять себе продавати од штуки, це такий же товар, як і всяка иньша річ у торговлї, і через це вони підлягають всїм змінам конкуренції, всїм хвилюванням ринку. Через заведення машин і подїл працї праця пролєтарів втратила весь свій самостійний характер, а через те і всю принаду для робітників. Робітник став простим додатком до машин; від нього потрібують лиш са мих простих, дуже одноманітних рухів, яких зовсім неважко навчитися. Через це і коштує робітник лиш трохи не стільки, скільки потрібно на його удержаннє та на росплоджуваннє його раси. А цїна кожного товару, а значить і працї, рівна коштом його продукції. Значить, чим обридливійшою стає праця, тим меньшою стає платня[9].

Дотеперішні дрібні середні шари суспільства, дрібні промисловці, купці і рантьє, ремісники і селяне, всі цї ґрупи обертають ся в пролєтаріят, почасти через те, що їх невеличкий капітал не вистарчає для провадження великого промислу і занепадає через конкуренцію більших капіталістів, почасти через конкуренцію більших капіталїстів, почасти через те, що їх зручність при нових засобах продукції губить свою вартість. Оттак рекрутуєть ся пролєтаріят з усїх ґруп населення[10].

На місці старого буржуазного суспільства з його клясами і клясовими антаґонізмами повстає спілка, в якій вільний розвиток кожного є умовою для вільного розвитку усїх[11].

Хай тремтять пануючі кляси перед комунїстичною революцією. Пролєтарі нїчого в ній не можуть загубити крім своїх кайданів. Та вони в ній мають сьвіт завоювати. Пролєтарі всїх країн, єднайте ся![12].

Приховані цитати у «Маніфесті»[ред. | ред. код]

  • «Маніфест Комуністичної партії» закінчується гаслом «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!». Ця фраза стала крилатою і була наявна на державному гербі СРСР, написаною мовамм усіх п'ятнадцяти союзних республік. Крім того в СРСР вона «шапкою» багатьох газет, напр., центрального органу ЦК КПРС газети «Правда», газети Ради народних депутатів СРСР «Известия» тощо. Гасло, що його пов'язують насамперед з іменами Маркса й Енґельса, насправді належить зовсім не авторству Маркса та Енгельса. Автори «Комуністичного маніфесту» запозичили його у Карлу Шапперу[de], німецькому соціалісту, одному з чільних діячів «Союзу справедливих» — попередника «Союзу комуністів». Шаппер закликав пролетарів усіх країн з'єднуватися в передовій статті одного з комуністичних видань ще у вересні 1847, за кілька місяців до публікації «Маніфесту»[13].

Спадщина[ред. | ред. код]

Деякі постулати одержали широке поширення у сучасних капіталістичних країнах, наприклад:[джерело?]

Загалом «Маніфест» був базовим програмним документом комуністичних партій всіх країн.

2013 року ЮНЕСКО внесло «Маніфест комуністичної партії» (та Марксів «Капіталі») до списку документальної спадщини як твори всесвітнього значення і неабиякої загальної цінності[14].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. К. Маркс і Ф. Енґельс. Комунїстичний манїфест / Пер. з нім. В. Левинського. — Клівленд: Виданє Української федерації Американської соціялїстичної партії, 1917. — Стор. 4.
  2. Там само. — Стор. 5.
  3. Там само. — Стор. 6.
  4. Там само. — Стор. 9.
  5. Там само. — Стор. 10.
  6. Там само. — Стор. 10-11.
  7. Там само. — Стор. 12.
  8. Там само. — Стор. 15.
  9. Там само. — Стор. 16.
  10. Там само. — Стор. 17.
  11. Там само. — Стор. 40.
  12. Там само. — Стор. 60.
  13. Німецька Хвиля: Непечатные Маркс и Энгельс.
  14. Memory of the World Register - 2013, at Unesco.org

Окремі видання українською[ред. | ред. код]

  • К. Маркс і Ф. Енгельс. Маніфест Комуністичної партії. — Львів: Вид-во Укр. соц. партії, друк. Уділова, 1902.  — VI, 50 с. Містить вступ за підписом «Від видавців укр. перекладу» [с. III-VI].
  • К. Маркс і Ф. Енгельс. Маніфест Комуністичної партії. — Львів: Вид-во Укр. соц. партії, друк. Уділова, 1902. — 50 с. Без вступу «Від видавців укр. перекладу», як перший номер в серії «Бібліотеки українського робітника».
  • К. Маркс і Ф. Енгельс. Комуністичний маніфест. З нім. пер. В. Коваль. — Львів, «Боротьба», друк. Уділова, 1905. — 39 с.
  • К. Маркс і Ф. Енґельс. Комуністичний маніфест / Пер. з нім. В. Левинського. — Клівленд: Виданє Української федерації Американської соціялїстичної партії, 1917. — 60 с.
  • К. Маркс і Ф. Енгельс. Комуністичний маніфест. [З передмовою авт. до вид. 1872 р., Енгельса до вид. 1883, 1890 рр. і вступ. словом К. Кауцького (с. 3-18)] / Пер. П. Петрика. Під ред. М. Порша. — Київ:, «Знання, то — сила», 1918. — 80 с.
  • К. Маркс і Ф. Енгельс. Комуністичний маніфест. Вступне слово К. Каут-ського. Пер. П. Петренка. — Київ: Державне видавництво України, 1920. — 74 с.
  • К. Маркс і Ф. Енгельс. Комуністичний маніфест. [З передмовами К. Ма-ркса та Ф. Енгельса і вступним словом К. Каутського. Пер. з 8 нім. вид. П. Петрика]. Вид. 2-е. — Полтава: Полт. філіал ВДВ, друга рад. друк., 1920. — 82 с.
  • К. Маркс і Ф. Енгельс. Комуністичний маніфест. Вступ слово К. Каутсь-кого. Пер. П. Петрика. — Київ: Державне видавництво України, 1921. — 76 с.
  • К. Маркс і Ф. Енгельс. Комуністичний маніфест. За ред. і з передмовою І. Квасниці. [Передмова К. Маркса і Ф. Енгельса 1872 р., передмова Ф. Енгельса 1883, 1890 рр.]. Справлений пер. В. Коваля 1905. — Львів: Видавництво Культурно-освітньої комісії УСДП; друк. «Діла», 1922. — 36 с.
  • К. Маркс і Ф. Енгельс. Комуністичний маніфест (1848-1923). Пер. з рос. вид. за ред. Я. Білика. — Харків: «Шлях освіти», 1923. — 137 с.
  • К. Маркс і Ф. Енгельс. Комуністичний маніфест. Пер. з 2-го доп. рос. вид. звірений з нім. текстом «Комуністичного маніфесту». За ред П. Довгопола. — Харків: Державне видавництво України, 1927. — 293 с.
  • К. Маркс і Ф. Енгельс. Комуністичний маніфест. Вступ і пояснення Д. Рязанова. — Харків: Державне видавництво України, 1930. — 188 с.
  • К. Маркс і Ф. Енгельс. Комуністичний маніфест. З передмовою і приміт. Д. Рязанова. Пер. з 5-го доп. рос. вид. звірений з нім. текстом «Кому-ністичного маніфесту». Вид. 2-е. — Х., ДВУ, 1930. — 488 с.
  • К. Маркс і Ф. Енгельс. Маніфест Комуністичної партії. Пер. з нім. за ред. С. Вікула. — Харків: «Пролетар», 1932. — 112 с.
  • К. Маркс і Ф. Енгельс. Маніфест Комуністичної партії. — Київ: Партвидав ЦК КП(б)У, 1935. — 58 с.
  • К. Маркс і Ф. Енгельс. Маніфест Комуністичної партії. [З передмовою авторів 1872 і 1882 рр., з передмовою Енгельса 1883 і 1890 рр.] — Київ: Партвидав ЦК КП(б)У, 1937. — 59 с.
  • [К. Маркс і Ф. Енгельс.] Маніфест Маркса-Енгельса. Вид 2-е. — Львів, 1937. — 63 с. Точний передрук твору Маркса і Енгельса «Комуністичний маніфест», вид. Культ.-освіт. комісією УСДП у Львові в 1922 р.
  • К. Маркс і Ф. Енгельс. Маніфест Комуністичної партії. 1848-1938. — [Київ-Одеса], «Молодий більшовик», 1938. — 104 с.
  • К. Маркс і Ф. Енгельс. Маніфест Комуністичної партії. 1848-1938. — Київ: Держполітвидав при РНК УРСР, 1938. — 176 с.
  • К. Маркс і Ф. Енгельс. Маніфест Комуністичної партії. [Пер. Укр філіалу Ін-ту Маркса-Енгельса-Леніна при ЦК ВКП(б)].  — Київ: Політвидав ЦК КП(б)У, 1941.  — 85 с.
  • К. Маркс і Ф. Енгельс. Маніфест комуністичної партії. — Київ, 1968.
  • К. Маркс і Ф. Енгельс. Маніфест комуністичної партії. — Київ, 1975. — 61 с.Мініатюрний формат.
  • Карл Маркс і Фрідріх Енґельс. Маніфест комуністичної партії / Пер. з нім. — Київ: Вперед, 2010. — 55 с. Перше післярадянське видання. За основу взято пер. за ред. Д. Рабиновича: Інституту Маркса-Енгельса-Леніна.

Література[ред. | ред. код]

  • Шарль Андлер. Историческое введение и комментарий к Коммунистическому манифесту / Пер. с фр. — Москва: URSS, 2016. — 176 с.(рос.)
  • Aijaz Ahmad, "The Communist Manifesto and 'World Literature'", in Social Scientist, Vol. 28, No. 7/8 (Jul. — Aug., 2000), pp. 3-30.(англ.)
  • George R. Boyer, "The Historical Background of the Communist Manifesto". in Journal of Economic Perspectives, Vol. 12, No. 4 (Fall 1998), pp. 151-174.(англ.)
  • Joseph A. Schumpeter, "The Communist Manifesto in Sociology and Economics", in Journal of Political Economy, Vol. 57, No. 3 (Jun., 1949), pp. 199-212.(англ.)
  • Ellen Meiksins Wood, "The 'Communist Manifesto' after 150 Years", in Monthly Review, Vol. 50, No. 1 (May 1998).(англ.)

Посилання[ред. | ред. код]