Луї Блан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Луї Блан
фр. Louis Blanc
Louis Blanc b Carjat 1848.jpg
Народився 29 жовтня 1811(1811-10-29)[1][2][3][4]
Мадрид, Провінція Мадрид[d], Іспанія[5]
Помер 6 грудня 1882(1882-12-06)[6][1][2][3][4] (71 рік)
Канни
Поховання
Громадянство Flag of Spain.svg Іспанія
Flag of France.svg Франція
Ім'я при народженні Louis Jean Joseph Charles Blanc
Діяльність журналіст, політик, історик, письменник
Посада депутат Національної асамблеї Франції
Заклад
Брати, сестри  • Charles Blanc[d]

Луї́ Блан (фр. Louis Blanc; *29 жовтня 1811 — †6 грудня 1882) — представник французького утопічного соціалізму, діяч революції 1848, історик.

Блан був переконаний, що інтереси фабрикантів і найманих робітників насправді багато в чому збігаються, варто лише знайти правильний спосіб організації їхньої спільної праці. Таким способом сам Блан вважав виробничі асоціації. Капітал для їхнього створення він пропонував надати підприємцям або ж державі, а внеском робітників вважати працю. Блан сподівався, що поступово виробничі асоціації утвердяться в усіх галузях промисловості і тим самим облаштують їх на соціалістичних засадах[8].

Блан розглядав як надкласову організацію і відкидав класову боротьбу, як рушійну силу суспільного прогресу. Вважаючи що, конкуренція є основним злом у розвитку французького суспільства, він казав: «свобода підприємництва й конкуренції — це свобода померти».

Під час революції 1848 увійшов до Тимчасового уряду і очолив Люксембурзьку комісію. До Червневого повстання паризьких робітників 1848 Блан поставився негативно.

В 1848—70 перебував в еміграції. Обраний до Національних зборів 1871, Блан лишився на боці версальців.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Sycomore / Assemblée nationale
  2. а б Encyclopædia Britannica
  3. а б SNAC
  4. а б Babelio
  5. Блан Луи // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  6. data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  7. Moiroux J. Le cimetière du Père-Lachaise Paris: 1908. — P. 75.
  8. Мустафін О. Справжня історія пізнього нового часу. Х., 2017, с.147

Джерела[ред.ред. код]