Марсель Райх-Раніцкі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Марсель Райх-Раніцкі
Marcel Reich-Ranicki
Boerne-preis-2007-ffm006.jpg
Марсель Райх-Раніцкі, 2007
При народженні: Marceli Reich
Дата народження: 2 червня 1920(1920-06-02)
Місце народження: Влоцлавек, Польща
Дата смерті: 18 вересня 2013(2013-09-18) (93 роки)
Місце смерті: Франкфурт-на-Майні
Громадянство: Німеччина Німеччина
Мова творів: німецька
Рід діяльності: літературний критик
Роки активності: 1960-
Жанр: есе, рецензія, стаття
Премії:

Великий Хрест із Зіркою за заслуги перед Німеччиною (2003)

Марсе́ль Райх-Рані́цкі, Райх-Раніцький, Райх-Раницький (нім. Marcel Reich-Ranicki, 2 червня 1920, Влоцлавек (Włocławek), Польща — 18 вересня 2013, Франкфурт-на-Майні) — німецький літературний критик та публіцист. Як визнання заслуг в літературі від німецьких ЗМІ та колег одержав призвисько — «Папа сучасної літературної критики»[1].

Біографія[ред.ред. код]

Марсель Райх народився в єврейській родині в Польщі. Однак, в його сім'ї не дотримувилася суворих єврейських звичаїв. Його батьки — Давид та Олена (Helene) Райх. Батько Марселя був торговцем будматеріалами. Мати виросла в Берліні й залучала своїх дітей до німецької культури.

1929 року родина Райх переїхала до Берліна. В 1937 році Марсель закінчив гімназію. У цей час в Німеччині при владі був нацистський уряд, почалися репресії проти євреїв. Марсель подав заяву на вступ до Берлінського Університету Фрідріха Вільгельма (Fredrich-Wilhelms-Universität), проте через його єврейське походження йому було відмовлено.

1938 року всіх євреїв, що народилися в Польщі, вислали з Берліна на батьківщину. Марсель Райх був змушений повернутися до Польщі і поселився в Варшаві. У Польщі, завдяки відмінному знанню німецької мови, він влаштувався працювати перекладачем. В цей же час він почав, під псевдонімом Віктор Гарт (Wiktor Hart), писати концертні рецензії в «Єврейській газеті» (Gazeta Zydowska). Після вторгнення до Польщі військ Третього рейху він був інтернований у єврейське гетто Варшави в 1940 році. В 1942 році йому довелося перекладати наказ німецького командування про ліквідацію єврейського гетто у Варшаві і відправлення всіх євреїв в концентраційні табори Треблінка та Освенцім. Марселю Райху, разом з дружиною Теофілею, вдалося втекти і сховатися в підпілля. Його батьків і братів було вбито.

У вересні 1944 року Прагу (район Варшави на правому березі Вісли, де переховувався Марсель Райх) захопила Радянська армія. Райх вступив в комуністичну партію й почав працювати в пропагандистському відділі. На кінець 1944 року він працював в польській спецслужбі. В 1948 році він, як агент польської спецслужби, був направлений до Лондона. Офіційно в Лондоні він значився як віце-консул під ім'ям Марсель Раніцкі (Marcel Ranicki). Пізніше він зберіг це ім'я за собою. В 1949 році був відкликаний з Лондона до Польщі.

У 1950 році його було звільнено з польської спецслужби й заборонено публікувати свої роботи.

В 1958 році Марсель опинився в Німеччині, під Франкфуртом-на-Майні, де й залишився на проживання. Йому докоряли за те, що він залишився в Німеччині, а не переїхав до Ізраїлю, що він не вважає себе справжнім євреєм. На це він відповів: "Я розумію тих, хто говорить, що не можна відрікатися від своєї нації, а особливо, коли вона переслідується, але єврейська релігія мені значною мірою, абсолютно чужа. Зрештою, саме євреї придумали заповідь «не убий» і заповідь «Люби ближнього свого, як самого себе». Я не є членом єврейської громади, але це не означає, що я перестав бути євреєм ".

В 19601973 роках Райх-Раніцкі працював, як літературний критик, у гамбурзькій щотижневій газеті «Час» (Die Zeit).

З 1973 до 1988 роки він був провідним літературним співробітником щоденної газети «Франкфуртер Альґемайне Цайтунг» (нім. Frankfurter Allgemeine Zeitung). Особливою заслугою Райх-Раніцкі є створення «Франкфуртської антології», в якій зібрано понад 1500 творів німецьких авторів.

З 25 березня 1988 до 14 грудня 2001 року Райх-Раніцкі вів на Другому державному каналі німецького телебачення ZDF популярну передачу «Літературний квартет» (нім. Das literarische Quartett). Ця передача принесла йому загальнонаціональну популярність і здійснювала величезний вплив на весь німецькомовний літературний процес. З острахом і надією чекали автори виступу Райх-Раніцкі з його судженнями про той чи той твір. Ці виступи мали величезний вплив на подальшу літературну долю авторів. У цей час Райх-Раніцкі отримав своє прізвисько — «Папа Римський німецької літератури».

В 1990 році літературний критик Йоахим Кайзер (Joachim Kaiser) назвав Райх-Раніцкі «найбільш начитаним, найгрізнішим, найавторитетнішим, а тому й найбільш ненависним критиком Німеччини». Марсель Райх-Раніцкі є до сьогодні найпримітнішим і найвпливовішим літературним критиком Німеччини.

Автобіографічна книга Марселя Райх-Раніцкі «Моє життя» була видана більш ніж півмільйонним накладом і довгий час залишалася однією з найпопулярніших публіцистичних книг Німеччини. Ця книга вважається критиками одним з найкращих мемуарних творів XX століття. У цій книзі він пише: «Я наполовину поляк, наполовину німець і на всі сто відсотків єврей».

В 19681969 роках Райх-Раніцкі викладав в американських університетах. В 19711975 роках він гостьовій професор (Gastprofessur) в університетах Стокгольму та Упсали. З 1974 року — почесний професор Університету Тюбінгена (Eberhard-Karls-Universität Tübingen). З 1990 року — професор Університету імені Генріха Гейне в Дюссельдорфі (Heinrich-Heine-Universität Düsseldorf) і з 1991 року професор Університету Карлсруе.

З 2006 року Райх-Раніцкі почесний професор Університету Тель-Авіва.

У журналі «Шпігель» (нім. Der Spiegel), № 25, 16 червня 2005, Райх-Раніцкі представив канонічний список найвизначніших літературних творів німецькою мовою (Kanon lesenswerter deutschsprachiger Werke). Цей список містить п'єси, роман, повісті, оповідання і ліричні твори окремих поетів.

За плідну діяльність протягом всього життя й за передачу «Літературний квартет», Райх-Раніцкі було присуджено премію німецького телебачення за 2008 рік. Вручення премії проходило 11 жовтня 2008 року в Кельні. Під час церемонії, Райх-Раніцкі вийшов на трибуну й публічно відмовився від отримання премії, висловлюючи, таким чином, свій протест проти низької якості багатьох німецьких телепрограм. Щоб якось згладити скандальність ситуації, ведучий програми, Томас Готшальк, запропонував Мерселеві Райх-Раніцкі обговорити це пізніше під час окремої телепередачі разом з керівниками провідних німецьких телевізійних каналів.[2] Однак, керівники телеканалів ухилилися від участі в передачі й Томасу Готшалькові довелося одному розмовляти з Райх-Раніцкі. Обидві телепередачі отримали найширший резонанс у Німеччині, й збурили дискусію про проблеми німецького телебачення.

Марсель Райх-Раніцкі проживав, разом з дружиною, у Франкфурті-на-Майні. Його син Анджей (Andrzej) — професор в Університеті Едінбурга. 4 березня 2013 року Марсель Райх-Раніцкі повідомив про те, що захворів на рак.[3] Помер у Франкфурті-на-Майні 18 вересня 2013 року на 94-ому році життя.[4]

Праці[ред.ред. код]

  • Літературне життя в Німеччині. Коментарі і памфлети. (Literarisches Leben in Deutschland. Kommentare u. Pamphlete) 1965
  • Німецька література на сході й на заході (Deutsche Literatur in Ost und West) 1966
  • Література маленьких кроків. Німецькі письменники сьогодні. (Literatur der kleinen Schritte. Deutsche Schriftsteller heute) 1967
  • Нелюбимі. Сім емігрантів (Die Ungeliebten. Sieben Emigranten) 1968
  • Порушники спокою. Євреї в німецькій літературі. (Über Ruhestörer. Juden in der deutschen Literatur) Мюнхен, Видавництво «Піпер» (Piper Verlag) 1973.
  • 'Повторна перевірка, твори про вчорашні німецьких письменників(Nachprüfung, Aufsätze über deutsche Schriftsteller von gestern) Видавництво «Піпер» 1977
  • Франкфуртська антологія1 — 27 томи ((Hg.) Frankfurter Anthologie, Band 1-27) Франкфурт-на-Майні, Видавництво «Інзель» (Insel Verlag) 1978–2004.
  • Заперечення, до німецької літератури сімдесятих років (Entgegnung, Zur deutschen Literatur der siebziger Jahre) 1981
  • Томас Манн і його родина(Thomas Mann und die Seinen) Штутгарт, 1987, ISBN 3-421-06364-8
  • Суцільна критика "Lauter Verrisse, dtv, 1993, ISBN 3-423-11578-5
  • Адвокати літератури (Die Anwälte der Literatur) Deutsche Verlags-Anstalt 1994
  • Моє життя(Mein Leben) Штутгарт, Deutsche Verlags-Anstalt, 1999, ISBN 3-423-13056-3
  • Сім піонерів. Письменники XX століття (Sieben Wegbereiter. Schriftsteller des 20. Jahrhunderts) Мюнхен, Deutsche Verlags-Anstalt 2002, ISBN 3-421-05514-9
  • Мої портрети. Портрети і твори. (Meine Bilder. Porträts und Aufsätze) Мюнхен, Deutsche Verlags-Anstalt, 2003, ISBN 3-421-05619-6
  • Наш Грасс(Unser Grass) Мюнхен, Deutsche Verlags-Anstalt 2003, ISBN 3-421-05796-6
  • Вимога дня. Бесіди про німецьких справах. (Vom Tag gefordert. Reden in deutschen Angelegenheiten) Мюнхен, DTV, 2003, ISBN 3-423-13145-4
  • Мої історії. Від Йоганна Вольфганга Гете до сучасності. (Meine Geschichten. Von Johann Wolfgang von Goethe bis heute) Франкфурт-на-Майні, Видавництво «Інзель» (Insel Verlag) 2003, ISBN 3-458-17166-5
  • Канон. Німецькі літературні твори. 10 томів і один супровідний том.(Der Kanon. Die deutsche Literatur Erzählungen 10 Bände und ein Begleitband) Франкфурт-на-Майні, Видавництво «Інзель» (Insel Verlag) 2003, ISBN 3-458-06760 — 4

Звання та нагороди[ред.ред. код]

Ґраффіті з портретом Райх-Раніцкі в одній із книгарень міста Менден, Німеччина
  • Почесний доктор Університету Упсала (1972)
  • Відзнака Гейне (1976)
  • Медаль Вільгельма Гайнзе Академії наук і літератури Майнца (1983)
  • Відзнака Гете міста Франкфурт-на-Майні (1984)
  • Премія Томаса Манна (1987)
  • Премія Бамбі (1989)
  • Премія телебачення Баварії (1991)
  • Премія Германа Зінсгаймера в галузі літератури та публіцистики (1991)
  • Почесний доктор Університету Аугсбурга і Отто-Фрідріх-Університету Бамберг (1992)
  • Премія Людвіга Берні (1995)
  • Премія оратора Цицерона (1996)
  • Почесний доктор Університету Генріха Гейне в Дюссельдорфі (1997)
  • Премія культури землі Гессен (1999)
  • Премія Фрідріха Герлдерліна міста Бад-Гомбург і літературна премія Самюеля Богуміла Лінде, Торн / Ґеттінген (2000)
  • Золота Камера (2000)
  • Почесний доктор Університету Утрехта (2001)
  • Почесний доктор Університету Людвіга-Максиміліана в Мюнхені (2002)
  • Премія Гете міста Франкфурта (2002)
  • Великий Хрест із Зіркою за заслуги перед Німеччиною (2003)
  • Премія Культури Європи (2004)
  • Премія землі Північний Рейн-Вестфалія (2005)
  • Почесний доктор Вільного Університету Берліна й Університету Тель-Авіва (2006)

Література[ред.ред. код]

  • Teofila Reich-Ranicki und Hanna Krall: Es war der letzte Augenblick. Leben im Warschauer Ghetto. Aquarelle und Texte. DVA, Stuttgart, München 2000, 120 S., farbig, Gebunden, ISBN 3-421-05415-0
  • Hubert Spiegel (Hrsg.): Welch ein Leben. Marcel Reich-Ranickis Erinnerungen. Deutscher Taschenbuch Verlag, München 2000, 393 S., ISBN 978-3-423-30807-6, Зміст та анотація
  • Frank Schirrmacher: Marcel Reich-Ranicki. Sein Leben in Bildern. Eine Bildbiographie. DVA, München 2001, 288 S., 286 s/w Abb., Leinen, ISBN 3-421-05320-0
  • Thomas Anz: Marcel Reich-Ranicki. dtv, München 2004, 192 S., zahlr. meist farbige Abb., ISBN 3-423-31072-3
  • Sabine Gebhardt-Herzberg: Das Lied ist geschrieben mit Blut und nicht mit Blei: Mordechaj Anielewicz und der Aufstand im Warschauer Ghetto. Selbstverlag, 250 S., ISBN 3-00-013643-6; містить розділ про втечу Марселя Райх-Раніцкі з Варшавського гетто та роль «Єврейської ради».
  • Uwe Wittstock: Marcel Reich-Ranicki. Geschichte eines Lebens. Blessing, München 2005, 288 S., 70 Abb., ISBN 3-89667-274-6
  • Gerhard Gnauck: Wolke und Weide. Marcel Reich-Ranickis polnische Jahre. Klett-Cotta, Stuttgart 2009, 311 S., ISBN 978-3-608-94177-7, Уривок, Обговорення:[5]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]