Маріано Фортуні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Маріано Фортуні
Mariano José María Bernardo Fortuny y Marsal
Fortuny.Autorretrato.jpg
Автопортрет, 1856 р.
При народженні Mariano José María Bernardo Fortuny y Marsal
Народження 11 червня 1838(1838-06-11)
Реус, Каталонія, Іспанія
Смерть 21 листопада 1874(1874-11-21) (36 років)
  Рим, Італія
  • Пептична виразка і малярія
  • Поховання
    Національність іспанець
    Громадянство Іспанія
    Жанр побутовий жанр, портрет,
    Навчання Художня академія Сан-Хорхе, Барселона
    Діяльність художник
    Напрямок реалізм
    Роки творчості 1758-1873
    Вплив малюнки художника Гаварні
    Вчитель Claudi Lorenzale[d] і Жан-Леон Жером
    Твори побутовий жанр, портрет
    Нагороди

    Маріано Фортуні у Вікісховищі?

    Маріано Фортуні (ісп. Mariano Fortuny 11 червня, 1838, Реус, Каталонія21 листопада, 1874, Рим, Італія ) — іспанський художник і графік середини 19 ст., прихильник орієнталізму у живопису.

    Життєпис[ред. | ред. код]

    Народився в невеликому містві Реус біля Таррагони ( Каталонія ). Походив з бідної родини.

    Художню освіту почав опановувати у місті Барселона, в Художній академії Сан-Хорхе. 1857 року отримав премію у академії, котра давала право на подорож до Риму. Продовжив навчання у Римі. Багато малював з натури. У ранній період на художника-початківця помітно вплинули малюнки художника Гаварні. Відвідував приватну художню школу, котру утримував художник Кл. Лоренсалез, учень Овербека.

    Перші відвідини Марокко[ред. | ред. код]

    1860 року він отримав замову на створення картини з історії колоніального захоплення Іспанією Марокко. Художник мав супроводжувати військовий похід генерала Пріма у Марокко.

    Художник із завданням не упорався і затребувану картину не створив. Але на нього мав помітний вплив побут арабської країни, він зробив чимало малюнків і ескізів, з котрими повернувся у Рим. З цього почалось його захоплення арабською тематикою, що сприяло розвитку його колористичних здібностей. В Римі в цей період він почав створювати перші офорти.

    Паризький період і Адольф Гупіль[ред. | ред. код]

    1865 року він відвідав Мадрид, де копіював у музеї Прадо картини Дієго Веласкеса, Хосе де Рібери, Франсіско Гойї. Потім відвідав Париж, де познайомився із тамтешніми модними художниками, серед котрих були Замакоіс, Жан-Леон Жером, Жан Луї Ернест Мейсоньє та ін. Про іспанського художника прознав шукач талантів паризький арт-ділер і володар художньої фірми Адольф Гупіль, котрий забезпечив йому декілька замов. Як і Мейсоньє, Маріано Фортуні почав створювати пікантні картини у костюмах 17 або 18 століття, серед них «Огляд нової натурниці паризькими академіками », «Шлюбний контракт в мадридській церкві », 1870, (Національий музей мистецтв Каталонії) тощо. Картини історичної тематики в добу еклектизму сподобались буржуазній публіці і салонному колу художників. У Парижі народилась євпопейська слава художника як чудового колориста, надто оригінального і майстерного. Почався ажиотаж і прихильники офіційно дозволеного живопису почали витрачати значні кошти на придбання навіть невеликих картин Фортуні, його ескізів, його графіки.

    Технічно ефектний живопис Маріано Фортуні був побутового спрямування і не відрізнявся значними ідеями. Тим не менше його твори мали помітний вплив на смаки і сюжети картин як іспанських, так і низки салонних художників інших країн.

    Подорож на південь Італії, хвороба і смерть[ред. | ред. код]

    У 18701872 роках він створив подорож на південь Італії, відвідав Лондон і повернувся до Риму. Він захворів і напланував відвідати Неаполь для лікування. На початку листопада 1874 року він повернувся у Рим, де передчасно помер вд ускладнень малярії.

    Маріано Фортуні-колекціонер[ред. | ред. код]

    Фортуні походив з бідної родини і не мав розвиненого смаку. Коли фінансовий стан митця помітно покращився, він почав збирати старовинні речі, як то робила більшість швидко збагатившихся буржуа без значної освіти і культурних традицій — іспанські вишивки і килими, старовинний одяг і зброю, церковні ризи, стару кераміку, іспанські і мавританські кахлі, вироби з міді тощо. Серед раритетів колекції опинилась і мавританська крилата ваза із золотавим люстром.

    Вся колекція старих речей, зібрана художником у Іспанії, була перевезена до Риму, куди перебралася на житло родина Маріано Фортуні. Несподівана смерть художника примусила родину провеси інвентаризацію майна, останніх картин художника і колекції старовини. Картини і речі, зібрані художником, були продані на аукціонах у місті Париж. Серед проданих була і мавританська крилата ваза, що походила з керамічних майсерень Альгамбри або Гранади. Її ціна становила п'ять тисяч франців, а сама ваза отримала ім'я за прізвищем художника.

    Вибрані твори[ред. | ред. код]

    • «Автопортрет», 1856
    • «Святий Маріан»
    • «Проповідь апостола Павла»
    • «Святий Георгій-змієборець»
    • «Сад вілли Боргезе»
    • «Іспанський дворик»
    • «Прихильники гравюр»
    • «Огляд нової натурниці паризькими академіками»
    • «Шлюбний контракт»
    • «Мандрівники на відпочинку»
    • «Одаліска»
    • «Карнавальна сцена у 18 столітті»
    • «Бесіда у саду»
    • «Нічне поховання»
    • «Курець опіуму»
    • «Коваль у Марокко», 1870
    • «Шлюбний контракт в мадридській церкві», 1870, Національий музей мистецтв Каталонії
    • «Вояк з аркебузою», 1871
    • «Сад біля будинку Фортуні», 1872, Національний музей Прадо, Мадрид
    • «Сніданок товариства у Альгамбрі», 1872
    • «Задній двір у Альгамбрі», Фогг Музей, Гавардський центр мистецтв
    • «Арабський ватажок», 1874, Музей мистецтв Філадельфії
    • «Буденний пейзаж у Портічі», 1874
    • «Індійський прибркувач змій»
    • «Крамниця арабських килимів»
    • «Баталія при Тетуані»

    Джерела[ред. | ред. код]

    • Carlos González López, Monserrat Martí Ayxelà: Mariano Fortuny Marsal, Barcelona 1989, ISBN 84-86719-25-9.
    • Rosa Vives i Piqué, Maria Luisa Cuenca Garcia: Mariano Fortuny Marsal, Mariano Fortuny Madrazo: grabados y dibujos, Madrid 1994, ISBN 84-8156073-1.
    • Mercè Doñate, Cristina Mendoza, Francesc M. Quílez i Corella: Fortuny, Barcelona 2003, ISBN 84-8043-112-1.

    Посилання[ред. | ред. код]

    Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Маріано Фортуні

    Див. також[ред. | ред. код]