Марія Леопольдіна Австрійська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марія Леопольдіна Австрійська
нім. Maria Leopoldine von Österreich
Jules Antoine Vautier (gravado por Jean-François Badoureau) - Leopoldina, arquiduquesa de Áustria, c. 1817.jpg
Марія Леопольдіна на гравюрі близько 1817 року
1-а імператриця-консорт Бразилії
Початок правління: 12 жовтня 1822
Кінець правління: 11 грудня 1826
Коронація:1 грудня 1822
Інші титули:королева-консорт Португалії та Алгарве
(10 березня11 грудня 1826)
Попередник: Карлотта Жоакіна Іспанська
(як королева-консорт)
Наступник:Амелія Лейхтенберзька
Дата народження: 22 січня 1797(1797-01-22)
Місце народження:Шенбрунн, Відень
Країна:Священна Римська імперія
Дата смерті:11 грудня 1826(1826-12-11) (29 років)
Місце смерті:Палац Сан-Крістован, Ріо-де-Жанейро, Бразильська імперія
Чоловік:Педру I
Діти:Марія, Мігель, Жоан Карлос, Жануарія, Паула, Франсішка, Педру
Династія:Габсбурги, Браганса
Батько:Франц II
Мати:Марія Тереза Бурбон-Неаполітанська

Марія Леопольдіна Австрійська (нім. Maria Leopoldine von Österreich, при народженні Кароліна Леопольдіна Йозефа Австрійська, нім. Caroline Leopoldine Josepha von Österreich; 22 січня 1797 — 11 грудня 1826) — ерцгерцогиня Австрійська з династії Габсбургів, донька імператора Австрії Франца I та неаполітанської принцеси Марії Терезії, дружина імператора Бразилії та короля Португалії й Альгарве Педру I, матір імператора Бразилії Педру II.

Регентка Бразилії у 1822 році, під час поїздки чоловіка до Сан-Паулу.

Біографія[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Леопольдіна народилася 22 січня 1797 у віденському палаці Шенбрунн. Вона була п'ятою дитиною та четвертою донькою останнього імператора Священної Римської імперії Франца II та його другої дружини Марії Терезії Неаполітанської. Дівчинка мала старшого брата Фердинанда та сестер Марію Луїзу та Кароліну Людовіку. Ще одна сестра померла немовлям до її народження. Згодом родина поповнилася сімома молодшими дітьми, з яких дорослого віку досягли четверо.

Леопольдіна з мачухою та братами, портрет Еміля де Жерара

Леопольдіна, яку в родинному колі, ласкаво кликали Польді, була вихована згідно освітніх традицій свого діда Леопольда II. Головним вважалося прищепити молоді дисципліну, благочестя та відчуття обов'язку. Юна ерцгерцогиня, окрім іншого, вивчала малювання, гру на фортепіано, французьку та італійську мови, латину, верхову їзду та мистецтво полювання.

Коли дівчинці було 10, померла її мати. Батько невдовзі одружився із Марією Людовікою Моденською, яка стала дітям турботливою мачухою. У Леопольдіни склалися із нею теплі стосунки і вона називала її «духовною матір'ю». У 1810 році вона супроводжувала Марію Людовіку на води до Карлсбаду, де дамам був представлений Гете.

У 15 років Леопольдіну змальовували як справжню представницю династії Габсбургівː блакитнооку білявку із великою нижньою губою. В той час вона з радістю доглядала свого малого небожа Франца-Наполеона.

У вересні 1816 року було оприлюднене бажання кронпринца Сполученого королівства Португалії, Бразилії й Алгарве Педру Браганца взяти шлюб із австрійською ерцгерцогинею. Канцлер Меттерніх вніс пропозицію кандидатури Леопольдіни. Імператор Франц був не в захваті від перспективи шлюбу доньки із португальцем, який був відомий аморальною поведінкою, однак зрештою дав згоду. Леопольдіна, в свою чергу, побачивши нареченого на портреті, знайшла його «вродливим як Адоніс».

Ерцгерцогиня почала вивчати португальську мову, а також історію та географію майбутньої батьківщини.[1] Завдяки гарним здібностям до вивчення мов, це давалося їй досить легко.

Шлюб та діти[ред. | ред. код]

13 травня 1817 року, в день народження короля Португалії Жуана VI, у церкві Святого Августіна у Відні відбулося укладення шлюбу за довіреністю між Леопольдіною та Педро. Нареченого представляв дядько Леопольдіни, Карл Тешенський. 3 червня ерцгерцогиня зі свитою виїхали до Флоренції, куди дісталися за два тижні. Через Пернамбуканську революцію португальський флот запізнювався і прибув до Ліворно лише 24 липня.

15 серпня ерцгерцогиня відпливла з Ліворно до Бразилії. Перед нею були відправлені ще два судна із меблями, одягом та предметами мистецтва. По прибуттю, 20-річна Леопольдіна повінчалася із 19-річним кронпринцем Педру. Церемонія пройшла 5 листопада у Королівській каплиці міського палацу Ріо-де-Жанейро.

Марія Леопольдіна із дітьми на портреті Доменіко Файлутті, 1921

Спочатку чоловік здався Леопольдіні вишуканим джентльменом, проте з часом виявилося, що він має імпульсивний холеричний характер і не є надто освіченим. Навіть просте спілкування між подружжям було ускладнене: Педру ледве володів французькою, а португальською розмовляв вульгарно.

Леопольдіну португальці знайшли гарною обличчям та товстою. Барон Ешвег, відомий мінералог, який тоді перебував у Бразилії, окрім спостережень щодо різниці темпераментів подружжя зауважував, що бразильський двір є нудним і нікчемним у порівнянні з європейськими.

Під час медового місяця кронпринцеса супроводжувала чоловіка на полюваннях на заході від столиці.

Оселилися молодята у палаці Сан-Крістован, зайнявши шість кімнат. Внутрішнє подвір'я та шлях до стаєнь були ґрунтовими, тому ливні перетворювали їх на багнюку. Скрізь були численні комахи, від високої вологості важкий одяг покривався цвіллю.

Проте, Марія Леопольдіна продовжувала цікавитися наукою, захоплювалася ботанікою та мінералогією,[2] спілкувалася із вченими.

У подружжя народилося семеро дітейː

  • Марія (18191853) — королева Португалії у 18341853 роках, була двічі одружена, мала дев'ятеро дітей;
  • Мігель (26 квітня 1820) — помер після народження;
  • Жоан Карлос (18211822) — прожив 11 місяців;
  • Жануарія (18221901) — дружина принца Бурбон-Сицилійського Луїджі, мала четверо дітей;
  • Паула (18231833) — прожила 9 років;
  • Франсішка (18241898) — дружина французького принца Франсуа Орлеанського, мала двох дітей;
  • Педру (18251891) — наступний імператор Бразилії у 18311889 роках, був одруженим із принцесою Бурбон-Сицилійською Терезою Крістіною, мав четверо дітей.

Імператриця[ред. | ред. код]

У квітні 1821 році король Жуан VI Клемент повернувся до Португалії. Педро залишився у Бразилії, маючи широкі повноваження. Леопольдіна тепло ставилася до бразильців і навіть бажала незалежності для них, за що була любима та шанована народом.

Марія Леопольдіна на засіданні Державної ради 2 вересня 1822 року

У серпні 1822 року Педро аби владнати політичні справи відправився до Сан-Паулу, призначивши Леопольдіну регенткою. Вісті з Португалії, отримані в його відсутність, свідчили, що юридичне становище Бразилій має погіршитися найближчим часом, а самого Педро відкликають до Лісабону. Проконсультувавшись із міністром Жозе Боніфаціо ді Андраді і Сілва, кронпринцеса скликала Державну раду, яка 2 вересня підписала указ про незалежність Бразилії. Чоловікові Леопольдіна відправила листа, де радила йому невідкладно проголосити рішення уряду, образно висловлюючись «Фрукти готові, пора зібрати». 7 вересня, після отримання листа, Педро проголосив незалежність Бразилії.

Завдяки своїй освіченості, Леопольдіна мала великий вплив на чоловіка та політичне життя. Педру радився із нею за усіма державними питаннями.

Перші роки шлюбу, які були досить гармонійними, змінили стосунки Педро із бразильянкою Домітільєю де Кастро, з якою він познайомився у 1822 році. Наступного року він придбав їй будинок у столиці та призначив її першою фрейліною дружини. У 1824 році Домітілья народила йому доньку Ізабель, а у 1825 —сина Педро, який прожив лише кілька місяців. Після цього імператор надав коханці титул віконтеси. Леопольдіна дуже важко переживала захоплення чоловіка і багато хто був певен, що ревнощі значно вкоротили їй віку.

Після смерті Жуана VI у березні 1826 року Педру став королем Португалії. Леопольдіні бути королевою довелося недовго. У грудні того ж року, після перенесеної гарячки, у імператриці трапився викидень і вона померла за кілька днів. Її поховали в жіночому монастирі Ажуда на місті теперішньої площі Сінеландія. У 1911 році прах було перенесено до монастиря Святого Антонія у Ріо-де-Жанейро. У 1954 році вона знайшла останній спочинок у мавзолеї Імператорської каплиці під пам'ятником Іпіранга в Сан-Паулу.

У 1829 році Педро взяв другий шлюб із принцесою Амелією де Богарне, віддаливши заради цього Домітілію де Кастро від двору.

Нагороди[ред. | ред. код]

Титули[ред. | ред. код]

  • 22 січня 179711 серпня 1804 — Її Королівська Високість Ерцгерцогиня Марія Леопольдіна Австрійська;
  • 11 серпня 18046 листопада 1817 — Її Імператорська та Королівська Високість Ерцгерцогиня та Імперська Принцеса Марія Леопольдіна Австрійська; Королівська Принцеса Угорщини та Богемії;
  • 6 листопада 181712 жовтня 1822 — Її Імператорська та Королівська Високість Королівська Принцеса Сполученого Королівства Португалії, Бразилії та Алгарве, Герцогиня Браганса, Ерцгерцогиня та Імперська Принцеса Австрії, Королівська Принцеса Угорщини та Богемії;
  • 12 жовтня 182210 березня 1826 — Її Імператорська Величність Імператриця Бразилії;
  • 10 березня 18262 травня 1826 — Її Імператорська та Найвірніша Величність Імператриця Бразилії, Королева Португалії та Алгарве;
  • 2 травня 182611 грудня 1826 —Її Імператорська Величність Імператриця Бразилії.

Кіновтілення[ред. | ред. код]

  • У бразильській історичній драмі «Незалежність або смертьǃ» 1972 року режисера Карлоса Коімбри Леопольдіну зіграла Кейт Хансен;
  • У бразильському міні-серіалі «Маркіза де Сантос» 1984 року імператрицю зіграла Марія Паділья;
  • У бразильському комедійному міні-серіалі «П'яте пекло» 2002 року режисера Вольфа Майї імператрицю зіграла Еріка Евантіні;
  • У бразильській теленовелі «Новий Світ» 2017 року Леопольдіну зіграла Летиція Колін.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Генеалогія[ред. | ред. код]

Франц I
Joseph II Portrait with crown.jpg
 
Марія Терезія
MariaTheresia Maske.jpg
 
Карл III
Carlos de Borbón, rey de las Dos Sicilias.jpg
 
Марія Амалія Саксонська
Ritratto di Maria Amalia di Sassonia - Madrid, Museo del Prado.jpg
 
Карл III
Carlos de Borbón, rey de las Dos Sicilias.jpg
 
Марія Амалія Саксонська
Ritratto di Maria Amalia di Sassonia - Madrid, Museo del Prado.jpg
 
Франц I
Joseph II Portrait with crown.jpg
 
Марія Терезія
MariaTheresia Maske.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Леопольд II
Heinrich Friedrich Füger 007.png
 
 
 
 
 
Марія Луїза Іспанська
Anton Raphael Mengs 012.jpg
 
 
 
 
 
Фердінанд I
Angelika Kauffmann Portrait Ferdinand IV VLM.jpg
 
 
 
 
 
Марія Кароліна Австрійська
Johann Georg Weikert 001.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Франц II
Francis II of the Holy Roman Empire, also Francis I of Austria.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія Терезія Неаполітанська
Maria Theresia Bourbon Austria 1772 1807.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія Леопольдіна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Від 1807 року двір королівства базувався в Ріо-де-Жанейро.
  2. Constantin von Wurzbach: Habsburg, Leopoldine. In: Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich. 6. Theil. Kaiserlich-königliche Hof- und Staatsdruckerei, Wien 1860, стор. 446 [1] (нім.)
  3. Hof- und Staats-Handbuch des Kaiserthumes Österreich: 1868 [2] (нім.)
  4. Фото пам'ятника в Петрополісі [3]
  5. Фото пам'ятника в Ріо-де Жанейро [4]

Література[ред. | ред. код]

  • Amilcar Salgado dos Santos: Imperatriz Leopoldina, Sao Paulo 1927. (порт.)
  • Heinrich Schüler: Dona Leopoldina, erste Kaiserin von Brasilien. Schutzherrin der deutschen Einwanderer. Wahrheitsgetreue Erzählung. Instituto beneficente e genealógico Mentz, Porto Alegre 1954. (нім.)
  • Oberacker, Carlos H. Leopoldine: Habsburgs Kaiserin von Brasilien. Vienna/Munich: Amalthea. 1988. ISBN 3-85002-265-X. (нім.)
  • Barman, Roderick J. Citizen Emperor: Pedro II and the Making of Brazil, 1825—1891. Stanford, California: Stanford University Press. 1999. (англ.)
  • Morato, Francisco de Aragão. Memória sobre a soccessão da coroa de Portugal, no caso de não haver descendentes de Sua Magestade Fidelíssima a rainha D. Maria II. Lisbon: Typographia de Firmin Didot. 1835. (порт.)
  • Calmon, Pedro. História de D. Pedro II 1–5. Rio de Janeiro: José Olímpio. 1975. (порт.)
  • Helga Thoma: Ungeliebte Königin. Ehetragödien an Europas Fürstenhöfen. 1. Auflage. Ueberreuter, Wien 2000, ISBN 3-8000-3783-1 (als Taschenbuch: Serie Piper 3526, München / Zürich 2003, ISBN 3-492-23526-3). (нім.)
  • Konrad Ackermann: Leopoldine. // Neue Deutsche Biographie. Band 14, Duncker & Humblot, Berlin 1985, ISBN 3-428-00195-8, стор. 30 [5] (нім.)
  • Olga Obry: Grüner Purpur. Brasiliens erste Kaiserin, Erzherzogin Leopoldine. Rohrer, Wien 1958. (нім.)
  • Thea Leitner: Sturz in die Hölle. Leopoldine 1797—1826. // Habsburgs verkaufte Töchter. Piper, München und Zürich 1994, ISBN 3-492-11827-5, стор. 229—269 (нім.)

Посилання[ред. | ред. код]