Махмуд Фавзі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Махмуд Фавзі
араб. محمود فوزى
Mahmoud Fawzy.jpg
Прапор
64-й Прем'єр-міністр Єгипту
21 жовтня 1970 — 17 січня 1972 року
Президент: Анвар Садат
Попередник: Ґамаль Абдель Насер
Наступник: Азіз Сідкі
 
Партія: Арабський соціалістичний союз
Освіта: Каїрський університет і Римський університет ла Сапієнца
Народження: 19 вересня 1900(1900-09-19)
Мінуфія, Єгипет
Смерть: 12 червня 1981(1981-06-12) (80 років)
Каїр, Єгипет
Національність: Араб
Релігія: Іслам сунітського спрямування

Медіафайли у Вікісховищі?

Махмуд Фавзі (араб. محمود فوزى‎; 19 вересня 1900 — 12 червня 1981) — єгипетський державний і політичний діяч, прем'єр-міністр Єгипту у 19701972 роках, міністр закордонних справ Єгипту у 19521964 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 19 вересня 1900 року у провінції Мінуфія на півдні дельти Нілу в багатій родині поміщика черкеського походження[1]. Здобував освіту у Каїрському, Ліверпульському, Римському та Колумбійському університетах, доктор міжнародного права. З 1922 року перебував на дипломатичній роботі[2], працював у посольствах і консульствах Єгипту в Італії, США, Японії (де з 1926 року служив генеральним консулом у Кобе[3]) та Німеччині. З 1940 був директором одного з департаментів міністерства закордонних справ Єгипту[4], у 19411944 роках — генеральний консул в Єрусалимі (Британська підмандатна територія Палестина)[5]. Потім був переведений на дипломатичну роботу до Вашингтона[4]. З 1946 до 1952 року був представником Єгипту у Раді Безпеки ООН, потім – постійним представником в ООН. У липні 1952 року Фавзі став послом у Лондоні.

Міністр закордонних справ[ред. | ред. код]

У жовтні 1952 Махмуд Фавзі був відкликаний до Каїра, а у грудні отримав пост міністра закордонних справ в уряді генерала Мухаммеда Наґіба[2] . Він зберіг свій пост у всіх наступних урядах, які очолював лідер Липневої революції Ґамаль Абдель Насер, 1958 року став міністром закордонних справ Об'єднаної Арабської Республіки й супроводжував Насера у його першій поїздці до СРСР[4].

З жовтня 1962 року Махмуд Фавзі був членом Вищого виконавчого комітету урядового Арабського соціалістичного союзу[2].

26 березня 1964 року під час формування нового уряду Фавзі залишив посаду міністра закордонних справ та був призначений одним з 11 заступників прем'єр-міністра Алі Сабрі. У його підпорядкуванні відтоді перебували новий міністр закордонних справ Махмуд Ріад і міністр у справах культурних відносин з зарубіжними країнами Хусейн Халлаф. 1965 року він знову відвідав СРСР у складі делегації ОАР[4]

19 червня 1967 року Махмуд Фавзі був призначений на посаду спеціального помічника президента Насера з іноземних справ у ранзі міністра[6].

Глава уряду[ред. | ред. код]

У жовтні 1970 року, після смерті президента Насера, який також був і главою уряду, новий президент Єгипту Анвар Садат призначив Махмуда Фавзі новим прем'єр-міністром. 21 жовтня 1970 року він склав присягу разом з членами кабінету[4]. Однак уже 16 листопада відбулась відставка уряду у зв'язку з завершенням 40-денної жалоби за Насером, і Фавзі сформував новий кабінет.

Професійний дипломат, Махмуд Фавзі виявився одним з небагатьох вищих керівників партії й держави, хто залишився лояльним до Садата під час його конфлікту з Алі Сабрі. Після того як група Сабрі була усунута від влади, Фавзі 14 травня 1971 року сформував свій третій кабінет і невдовзі залишив пост члена Вищого виконавчого комітету АСС[2]. Наступного разу реорганізація уряду була проведена 10 вересня 1971 року[7] [8]

16 січня 1972 року президент Анвар Садат звільнив Махмуда Фавзі від посади прем'єр-міністра [8] та призначив його одним з віце-президентів країни[2].

Поза політикою[ред. | ред. код]

1974 року пішов у відставку з посту віце-президента[5] та жив приватним життям. Помер 12 червня 1981 року в Каїрі у відділенні інтенсивної терапії лікарні Демердаш, куди був доставлений з тромбом судин головного мозку. Наступного дня за вказівкою Анвара Садата про смерть Фавзі повідомили провідні єгипетські видання[9].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Mahmoud Fawzi., 2011
  2. а б в г д Фавзі, Махмуд. РІЕ, 1973, с. 944
  3. Mahmoud Fawzi, 2011
  4. а б в г д Новое время., 1970
  5. а б B. Schemmel. Mahmoud Index Fa-Fl. Fawzi, Mahmoud (en). Rulers.org. Процитовано 2016-01-08. 
  6. Об'єднана Арабська Республіка/ М. 1968 — стор. 260
  7. Щорічник ВРЕ, 1972, с. 256
  8. а б Щорічник ВРЕ, 1972, с. 255
  9. MAHMOUD FAWZI, 81; AN EGYPTIAN PREMIER AND CAREER DIPLOMAT (en). AP (The New York Times). 13 червня 1981, субота. Архів оригіналу за 2012-09-15. Процитовано 2016-01-08. 

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  • محمود فوزي (ar). Memory of Modern Egypt Digital Archive. Архів оригіналу за 2012-05-26. Процитовано 2016-01-08.