Маґура (слов'янська міфологія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Маґура — дочка громовержця Перуна, хмарна діва, у слов'янській міфології прекрасна, крилата, войовнича. Маґура те ж саме, що скандинавська валькірія. Серце її навіки віддане славним ратникам і богатирям.

На полі брані Маґура підбадьорює богатирів войовничими закликами, її золотий шолом виблискує на сонці, вселяючи радість і надію в серця. Ну а якщо воїн упав від удару ворожого меча або пронизаний стрілою, Маґура осінить його своїми крилами, торкнеться охололих вуст — і дасть випити води з золотої чаші. Ті, хто покуштував живої води Маґури, відправиться в Ірій, в райські чортоги, — для життя вічного, де і серед неземного блаженства довічно пам'ятатиме він останній поцілунок Маґури.

Вірш Ю. Медведєва «Битва»

« Я ратник твой. Защитник твой.

Я - воин. Я отступить пред ворогом - не волен.
О Родина, прощай! Уж свищет сеча,
И кони ржут, и окоем дрожит,
И вражий стан калены стрелы мечет,
И воронье погибель ворожит.
И предки в небесах взирают хмуро,
И ведаю: грядет мой смертный час,
И вижу: приближается
Магура Крылатая, дабы ободрить нас.
И сдавливая дланью злую рану,
Вонзившую, как вепрь, в меня клыки,
Я упаду сейчас: хребтом Урала,
Клинком Непрядвы, воинством тайги,
Озер щитами и копьями нив
Тебя от басурманов заслонив.
Истлеет под сосной мой шлем пернатый,
Травою зарастут мой меч и щит...
Душа моя в объятиях крылатой
Магуры в светлый Ирий отлетит.

»

Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]