Тризуб

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тризуб
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg
Версії
Arms of Gediminaičiai dynasty Lithuania.svg
Гедимінові стовпи Литовської династії
Деталі

Три́зуб (варіант — Тризу́б) — український національний герб, герб України у формі золотого тризубця особливої форми на синьому полі; у минулому — герб князів Рюриковичів і Київської держави.

Про походження і значення Тризубу. (символ держ. влади, церк. чи військ. емблема, символ птаха, геральдичний знак, монограма, геометричний орнамент тощо) існують різні теорії, але жодна не дає задовільного пояснення. Найстаріші археологічні знахідки Тризубу. на укр. території сягають 1 в. по Хр. Правдоподібно він був знаком влади, символом племені, яке пізніше стало складовою частиною укр. народу. З княжої доби збереглися Тризуби на золотих і срібних монетах кн. Володимира В., який, мабуть, успадкував цей родинно-держ. знак від своїх предків.

Історія[ред.ред. код]

Тризуб у формі монограми ВОЛЯ на монеті Володимира (Великого) Святославовича

Походження символу[ред.ред. код]

Особисті знаки князів династії Рюриковичів

Про походження і значення тризуба, як символу державної влади, стилізованого та спрощеного символу птаха, церковної чи військової емблеми українців існують різні теорії, але жодна не дає задовільного пояснення. Найстаріші археологічні знахідки тризубів на українській території сягають 1 століття. Правдоподібно він був знаком влади, символом племені, яке пізніше стало складовою частиною українського народу. З княжої доби збереглися тризуби на золотих і срібних монетах князя Володимира Великого, який, мабуть, успадкував цей родинно-державний знак від своїх предків.

Існує думка що за допомогою тризуба слов'яни символічно зображали слов'янського бога Перуна, який, ймовірно був покровителем у тому числi й скіфів, котрі за Геродотом називали себе «соколотами» - тими, що поклоняються соколу. Саме слово сокіл складається зі скіфських so («як») і kolo («сонце», порівн. коло, колесо), тобто «сонцеподібний».

Найстаріші археологічні знахідки тризубів на українській території сягають I століття. "Тризуб - зображує стилізований символ сокола який атакує жертву на полюванні. Сокіл для слов'ян був священним птахом і відповідно до слов'янської міфології був бог Первинний (Pershoboh). Тобто, Сокіл для слов'ян - це була божественна птаха Бога всього живого."

Сокіл (Falco), староукр. "раріг", рарог — рід хижих птахів родини соколових. Наукова назва Falco є похідною від латинського слова falx («серп») і підкреслює серпоподібну форму крил у польоті. Довжина тіла до 60 см, вага до 2 кг і більше. Живиться птахами, гризунами, комахами. Відомо близько 30-40 видів, у тому числі в Україні — 8.

Соколи залишили багату культурну спадщину в багатьох світових культурах, у тому числі і в Україні. Ця хижа птиця займає найважливішу роль в слов'янській міфології і є образом для символу князя Святослава Хороброго і похідного від нього - Тризуба Володимира.

Сокіл - є гербом Русі-України, який зображували спрощеним символом Тризуба для карбування на монетах за часів Русі. Сокіл також зберігся на гербі одного з міст колишнього північного прикордоння Русі - Старій Ладозі на важливому торговельному шляху від Балтійського моря на Дніпро..

Київська держава[ред.ред. код]

Після "соколу" Святослава Тризуб став спадковим геральдичним знаменом для нащадків Володимира Великого — Святополка І (1015–1019), Ярослава I Мудрого (1019–1054) й інших князів. Двозуб був знаменом Із'яслава Ярославича (1054–1078), Святополка II Із'яславича (1093–1113), галицького князя Льва І Даниловича (1264–1301). Крім монет, знак тризуба знайдено на цеглі Десятинної церкви в Києві (986–996), на плитках Успенської церкви у Володимирі Волинському (1160), на цеглі і каменях інших церков, замків, палаців, на посуді, зброї, перснях, медальйонах, печатках, рукописах.

Поширений по всіх князівствах Київської держави протягом кількох століть, тризуб зазнавав змін включно з переходом до двозуба, але зберігав свою первісну Володимирову структуру. Серед інших змін класичного Володимирового тризуба можна назвати додавання хреста на одне з рамен чи збоку, півмісяця, орнаментальних прикрас тощо. Досі віднайдено близько 2 сотень різновидів тризуба. Його використовували також як символічний і релігійний знак в українському фольклорі і церковній геральдиці. Хоч тризуб окремі панівні роди вживали як своє родинно-династичне знамено аж до 15 століття, але вже з 12 століття, його почав заміняти герб з святим архангелом Михаїлом.

ХХ століття[ред.ред. код]

Печатки 1918-1920. Музей УНР

По відродженні української держави в 1917 році Мала Рада (12 лютого 1918 року у Коростені), а згодом і Центральна Рада (22 березня 1918 року), на пропозицію Михайла Грушевського, прийняли Володимирів тризуб за державне знамено УНР як великий і Малий Герб у відповідному орнаментальному обрамуванні. Автором проектів був Василь Кричевський. Тоді ж (22 березня) схвалено велику й малу печатки УНР зі знаком тризуба. Він фігурував на державних кредитових білетах (банкнотах) УНР, згодом Української Держави (автори проектів Георгій Нарбут, О. Красовський, І. Модзалевський, В. Кричевський й ін.).

Як герб Української Держави тризуб залишився за гетьманату (1918), а далі й за Директорії. Емблемою Українського чорноморського флоту (закон від 18 липня 1918) був тризуб з хрестом угорі. 15 березня 1939 року Сейм Карпатської України теж визнав тризуб з хрестом за державний герб. Націоналістичні середовища вживають тризуб, в якому середній зуб замінений мечем, деякі українські католики і гетьманці тризуб з хрестом.

На початку 1990-х років серед істориків точилися дискусії про правомірність використання тризуба як державного герба. Противники тризуба твердили, що це був знак династії Рюрикович і ніякого відношення до всього українського народу він не має. Українці ж самі видобули цей герб із глибини тисячоліть, повернувши його із небуття, з непам'яті. У рамках цієї дискусії варто згадати Володимир Шаяна, який назвав тризуб «Великим Таїнством Української Душі».

Після відновлення української національної державності, Верховна Рада України, своєю постановою «Про державний герб України» від 19 лютого 1992 року затвердила тризуб як Малий герб України, вважаючи його головним елементом Великого герба України. Тризуб став офіційною емблемою нашої держави. Нині за Конституцією України, прийнятою 28 червня 1996 року, головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (тризуб)— малий Державний Герб України.

Інші праісторичні паралелі[ред.ред. код]

руна захисту «Альґіз»
Деньє, карбовані ахейською княгинею Ізабеллою в 1297–1301 роках

Знак тризуб (або тридент, трисуття) відомий у світі з незапам'ятних часів. Його знають у Європі, Азії, Індії. З тризубом зображувалися Божества: грецький Посейдон, етруський (а пізніше римський) Нептун, скіфський Тагимасад, слов'янський Перун. В Індії носіями тризуба є божества Шіва, Махакалі, Аді Шакті, Дурга, Ганеша. В індійському пантеоні богів тризуб зброя бога Шиви з допомогою якого він відправляє світ у хаос, а потім із хаосу створює новий світ і так повторюється без кінця.

Найдавніші писемні згадки про золотий тризуб і блакитне вбрання царів Атлантиди знаходимо у праці Платона «Тімей», яка була написана в 360–355 до н. е. Легенда, описана Платоном, за словами багатьох істориків різних часів, має цілком історичні особливості: історичною її також називав і сам Платон, який позначав жанр кожного свого твору, чи то був міф, чи казка, чи історична праця.

Проте те, що тризуб є одним з найдавніших знаків нашої землі, можна судити з наскельних малюнків, гончарних виробів, монет, прикрас. Так, на Поділлі знайдені наскельні рельєфи з тризубом, які зроблені у IV–III тис. до н. ч., в Ольвії — тризуби першого тисячоліття до н. ч., на монетах Босфорського царства карбувалися тризуби з V ст. до н. ч. і були успадковані царськими скіфами, які вважали себе нащадками атлантів. Тризубом був увінчаний шолом Урартського царя в VII ст. до н. ч. Відомо також, що сармати використовували тризуби у своїх тамгах. Тамги збереглися і досі в кримських татар. Знак, подібний до тризуба, мають також литовці.

За Княжої доби тризуб почав набувати сучасної графічної форми, хоча існувало багато різних варіантів малюнка у різних князів.

Трактування[ред.ред. код]

Предметне трактування[ред.ред. код]

«Рарог» - реконструкція емблеми Рюрика, сокола в атаці
Герб з якорем.

Бачення у зображенні тризуба конкретних рис живих і неживих предметів навколишньої дійсності лежать в основі предметних гіпотез. Деякі дослідники вважають відтворення форм верхньої частини скіпетра візантійських монархів, скіпетра скіфських царів, зображення корони, тобто предметів, що символізують державну владу. Інші вказують на те, що тризуб нагадує обриси птаха, уособлюючи норманського крука, слов'янського сокола або голуба Святого Духа. Також є фахівці які вважають, що Тризуб означає стилізований символ сокола, який був священним птахом і символом Першобога для слов'ян. Значна частина фахівців припускає, що цей символ — емблема, пов'язана з конкретним предметом людської життєдіяльності — якорем[1], норманським шоломом, сокирою, прапором, рибальським знаряддям, луком зі стрілою, колоском тощо.

Графічне[ред.ред. код]

Логічним продовженням предметних гіпотез, що пояснюють походження тризуба, є графічні. Проте, якщо фахівці, що належать до першої групи, вбачають у цьому знакові майже тотожне відтворення конкретних рис того чи іншого предмета, то дослідники другої групи — лише спрощене, умовне, стилізоване зображення. Графічні гіпотези пропонують широкий спектр варіантів пояснення походження тризуба. Одні науковці вбачають у цьому символі монограму, тобто сплетіння кількох початкових літер у вигляді вензеля для позначення імені, слова або ж виразу. Авторство цієї монограми приписують не тільки власне українцям, а й візантійцям, скіфам, грекам та ін. Інші дослідники пов'язують зображення тризуба з орнаментом, тобто візерунком, побудованим на ритмічному чергуванні та поєднанні геометричних елементів або стилізованих зображень живих і неживих предметів. Вважається, що цей орнамент міг мати візантійське, східне, слов'янське або ж варязьке походження. Існує ще одна думка: тризуб — це літера «Ш», яка раніше означала цифру 3.

Існує також думка, що український тризуб походить від букви глаголиці «Шта», нащадком якої є українська «Щ». Буква «Шта» також позначало число «800». З сербо-хорватської мови слово «Шта» перекладається як Віск[2] або вощина. Для зміцнення могутності Київської держави було необхідне надходження дорогоцінних металів — золота і срібла з-за кордону. Роль валюти в міжнародній торгівлі саме і відігравали хутро, віск і мед. В 912 р. київський князь Олег уклав перший мирний договір з греками, в якому вказувалось на мінову торгівлю, головними предметами якої були віск і мед. Більш докладний договір укладений з греками князем Ігорем в 945 р., в якому вказано, що вивіз меду і воску з Русі був вільний від податку. Цим важливим юридичним документом була закладена основа довготривалої торгівлі Русі з Візантією.[3]. Мед і віск в часи Київської Русі булі одними з дуже дорогих специфічно руських товарів[4][5]. Причому віск коштував дорожче меду в 15 разів[6]. Мед тоді був єдиним солодким продуктом (цукор з буряка навчились робити лише в XIX столітті).

В грошовому обігу на Русі ходили арабські, візантійські і захід­ноєвропейські монети, монети місцевого карбування, цінні шкурки звірів (куна, вівериця…), гривні (срібні зливки, вага яких коливалася від 95 до 197 грам). Всі ці грошові знаки складали певну грошову систему[7]. Кілька разів робилися спроби запровадити в Давньоруській державі власну монету. Близько 990 р. Володимир Святославич викарбував на честь хрещення Русі перші руські монети: златники й срібляники (відповідно з першим знаком класичного українського тризуба). На початку XI ст. його син Ярослав, що був тоді новгородським намісником, випустив срібляники з своїм ім'ям, а 1018 р. Святополк Ярополчич під час свого недовгого князювання в Києві запровадив до обігу срібляники, на яких було вміщено його християнське ім'я Петро. Але карбування давньоруських монет мало дуже скромний обсяг, вони призначалися не стільки для торгівлі, скільки правили за своєрідні візитні картки названих вище князів, пропагуючи Давньоруську християнську державу та її володарів[8]. Таким чином можна зробити висновок, що перші тризуби на монетах свідчили, що ці монети є «еквівалентом» або наступником специфічно-руського товару-валюти — воску. Віск цілком міг використовуватися як валюта на рівні з «кунами» і «віверицями», оскільки був економічно ліквідним (бо користувався попитом), легко подільним, не псувався від повітря, води і часу. А позначка на монеті тризуба-воску (специфічно руського товару-валюти) могла показувати приналежність монети до Русі, або показувати, що монета є еквівалентом 800 умовних одиниць воску. Аналогією є сучасна українська гривня, на якій зображена староруська гривня (срібний злиток).

Філософське трактування[ред.ред. код]

Цікаві варіанти розв'язання проблеми походження і суті тризуба пропонуються філософськими гіпотезами. Вони трактують цей знак не як дзеркальне чи стилізоване позначення предмета, а як символічне зображення ідеї, поняття або явища. Є думка, що тризуб Володимира — це символ ідеї державної влади. За іншими версіями — символ влади над трьома світами — небесним, земним і підземним, або ж символ-ключ до розуміння алфавітів земної писемності.

Галерея[ред.ред. код]

Родові герби та символи[ред.ред. код]

Герби держав[ред.ред. код]

Сучасні регіональні та муніципальні герби[ред.ред. код]

Символи політичних партій та організацій[ред.ред. код]

Використання в італійській армії[ред.ред. код]

Геральдика італійської армії дозволяє підрозділам додавати символи до їхніх гербів за кожну Медаль за військову доблесть, якою нагороджено підрозділ. Ці символи відносяться до країн/територій, де ця медаль була отримана. Протягом Другої світової війни 8-ма Армія (Італії) була направлена на східний фронт. Ця армія була практично повністю знищена протягом Операції «Малий Сатурн». Підрозділам, які добралися назад до ліній країн Осі та були сформовані знову після війни, було дозволено додати Український Тризуб до своїх гербів, якщо вони були нагороджені медаллю «За військову доблесть» протягом італійської кампанії у Радянському Союзі.

Тризуб на своїх гербах мають:

Тризуб у Росії[ред.ред. код]

В добу Київської Русі так званий «чернігівський» різновид тризубу був дуже поширений на значній території Чернігівського князівства, в тому числі й на тих землях, що знаходяться зараз у складі Росії. Після вбивства у 1246-му році в Золотій Орді чернігівського князя Михайла Святого, центр політичного життя Чернігівського князівства перемістився на деякий період на північ, до Брянська, подалі від татарських набігів. Символом місцевих чернігівських князів став так званий «розквітлий тризуб», або «тризуб розквітлий хрест» — тризуб з елементами рослинного декору. В наш час «розквітлий тризуб» можна побачити на неофіційному гербі Брянської області, відомому з 1998-го року[9]. Також цей тризуб є офіційним символом Брянсько-Сівської єпархії Російської православної церкви[10].

Гончарні клейма[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]