Колти

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Колти, перегородчата емаль.
Колти з урочища Святе Озеро, с. Низівка Чернігівської області

Ко́лти, однина ко́лт (від прасл. *kъl̥tati — «ворушити», «хитати», «штовхати»[1]) — характерні для слов'ян скроневі прикраси, що підвішувалися до головного убору на стрічці, чи металевих ланках — ряснах. Від слова колти походить і діалектна назва сережок — «ковтки»[1].

Особливо поширені колти були у XI — XIII століттях серед заможного міського населення стародавньої Русі. Мистецтво виготовлення колтів із використанням перегородчатої емалі, черні та грануляції, досягло досконалості у Києві та Галичі. Корпус колта виготовлявся технікою лиття. Зображення на поверхні колтів відтворювали язичницькі мотиви або птахів, згодом, лики християнських святих.

У археології вирізняють колти київського типу, зірчаті колти, сочевице-подібні колти, трибусинні колти (ковтки, колтки).

Ковток, колток (штучна назва на основі етнографічних досліджень XIX століття, давня назва невідома) — трибусинний колт, що складався із металевої трубки, на яку було нанизано три великі металеві філігранних кульки. Поширення — Київське князівство.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — 572 с.