Берегиня
Берегиня — у давньослов'янській релігії русалка. Саме слово походить від слова «берег». У нижчій міфології східних слов'ян - жіночий персонаж, добрий дух. Імовірно, берегині - берегині річок, водоймищ, духи, що мають відношення до води. Праслов'яни жили саме на берегах річок і озер, звідси і синонім слова хранителька, тобто та що зберігає, оберігає воду.
Берегиня відома під багатьма іменами, в тому числі і в міфологічних системах інших індоєвропейських народів. У слов'янському шануванні саме часто використовується ім'я - Лада.
Згодом слов'янські народи стали вважати, що берегинь безліч. У берегинь перетворювалися наречені, що померли до весілля. Кожного хлопця берегині вважали своїм втраченим нареченим і часто зводили їх з розуму своєю красою. Берегині вважаються добрим духом. Вони допомагають людям дістатися до берега цілими і неушкодженими, захищають їх від проказ Водяника, чортів та мар.
Берегині з'являються на Русальному тижні, сидять на березі і розчісують свої зелені коси, плетуть вінки, перекидаються в житі, влаштовують хороводи і заманюють до себе молодих хлопців. Після закінчення Русального тижня берегині залишають землю. В день Купали їм влаштовували проводи.
