Метання диска

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Легка атлетика
Штовхання ядра
Robert Harting (2008).jpg
Олімпійський чемпіон 2012 року німець Роберт Гартінг.
Умови проведення
Місце просто неба
Рекорди (чоловіки)
світу Юрген Шульт
Flag of East Germany.svg НДР
74,08 (1986)
Європи Юрген Шульт
Flag of East Germany.svg НДР
74,08 (1986)
України Володимир Зінченко
68,88 (1988)
Рекорди (жінки)
світу Габріеле Райнш
Flag of East Germany.svg НДР
76,80 (1988)
Європи Габріеле Райнш
Flag of East Germany.svg НДР
76,80 (1988)
України Лариса Михальченко
70,80 (1988)

Метання диска — легкоатлетична дисципліна, яка полягає в метанні на дальність спеціального спортивного снаряда — диска. Належить до метань і входить в технічні види легкоатлетичної програми. Вимагає від спортсменів сили та координації рухів. Є олімпійською дисципліною легкої атлетики для чоловіків з 1896 року, для жінок з 1928 року. Входить до складу легкоатлетичного багатоборства.

Метання диска в Стародавній Греції[ред. | ред. код]

Дискобол. Червонофігурний розпис килика майстра Клеомена. Лувр

Метання диска — дуже давній вид спорту. Як показують дослідження істориків і археологічні розкопки, метання диска (δισκοβολία) було популярно в Стародавній Греції, і ці змагання проходили на античних олімпійських іграх. Метальні прилади виготовляли з каменю і бронзи, вагою від 1,25 до 5,70 кг, діаметром від 16,5 до 34 см. Наскільки можна судити за історичними свідченнями того часу, метали атлети з узвишшя, бічним рухом, коли площина диска перебувала перпендикулярно землі. Широко відомі античні статуї, які представляли переможців змагань: «Дискобол» Мирона та «Дискофор» Поліклета. Давньогрецькі боги також грали з диском. За одним із міфів Аполлон змагався в метанні диска зі своїм улюбленцем, царевичем Спарти Гіакінтом (Гіацинтом). Щоб справити враження, Аполлон кинув диск щосили. Гіакінт, зі свого боку хотів вразити Аполлона, і спробував спіймати диск. Диск влучив у Гіакінфа, і той загинув. За іншою легендою, заздрісний бог західних вітрів Зефір подув на диск, щоб погубити царевича.

Змагання і правила[ред. | ред. код]

Учасники змагань виконують кидок з кола діаметром 250 см. Відстань кидка вимірюється як відстань від зовнішньої окружності цього кола до точки падіння снаряда. Вага диска у чоловіків — 2 кг, у юніорів 1,75 кг, у юнаків 1,5 кг. У жінок, юніорок та дівчат — 1 кг. Діаметр диска становить 219—221 мм для чоловіків і 180—182 мм для жінок.

В офіційних змаганнях IAAF учасники роблять шість спроб. Якщо учасників понад вісім, то після 3-х перших спроб відбираються вісім найкращих і в наступних трьох спробах вони розігрують найкращого а результатами в шести спробах.

Метання диска проводиться з огороджених сіткою сектора з дозволеним горизонтальним кутом вильоту не більше 35 °, а точніше 34,92 °, інакше диск не зможе вилетіти в поле і вріжеться в сітку або опори. Ширина воріт вильоту диска становить 6 метрів. Забороняється вихід спортсмена за кордон сектора, поки диск не приземлився. Під час кидку диск може зачепити огородження сектору, якщо інші правила не порушені.

Сучасна техніка[ред. | ред. код]

Метання диска, як вид, в сучасний час було вирішено відродити на перших олімпійських іграх в Афінах (1896). Тоді ще не було чіткого уявлення про техніку і вирішили провести змагання в грецькому стилі. У 1908 році на Олімпіаді в Лондоні змагання провели у двох стилях: грецькому і вільному (близькому до сучасного). Вільний стиль виграв за дальністю, і надалі почалося вдосконалення стилю, при якому в початковому положенні обертання диска відбувається в горизонтальній площині.

Спочатку метали з узвишшя, як стародавні греки, надалі постановили метати у секторі, схожому на сектор для штовхання ядра. Однак, розміри сектора були малій з 1910 року IAAF збільшила розміри сектора для метання диска до 2,5 метрів. У 1921 році американець Догерті запропонував новий стиль — з півтора повороту. Атлет починав рух лівим боком в напрямку майбутнього кидка і, обертаючись спочатку на лівій нозі, переступав на праву. У 1930 році американець Кренц перевищив рубіж 50 м (51,03 м) і його варіант техніки, поворот у високому стрибку став найбільш популярний в усьому світі. До 1940-х років йшло вдосконалення цього стилю і, принципово, з того часу техніка дискоболів не змінюється.

Фізика метання диска[ред. | ред. код]

Початкова швидкість диска в атлетів чоловіків високого класу досягає 25 м / с. Оптимальним для чоловіків дискоболів при затишності вважається кут вильоту снаряда порядку 36-38 °. При виконанні метального руху атлети також надають власного обертання диску, що дозволяє придати снаряду додаткову стійкість у польоті.

Зустрічний вітер (також як і у стрибках на лижах з трампліна) швидкістю до ~ 5 м/с є сприятливим фактором. При цьому, чим вище швидкість зустрічного вітру, тим менше повинен бути кут вильоту снаряда з рук атлета. Тому, вміння відчувати вітер і вміння, як кажуть спортсмени, «потрапити в снаряд» і «покласти диск на вітер» одна зі складових майстерності дискобола високого класу. Свідченням невисокого класу спортсмена є поперечне биття диска в польоті, нестійка траєкторія, коли диск завалюється на ребро і швидко падає вниз.

Сучасний розвиток[ред. | ред. код]

Як і у всіх метальних дисциплінах, в метанні диска довгі роки безроздільно домінували атлети США. Починаючи з 1980-х років з ними конкурують атлети НДР і ФРН. Починаючи з 2000-х років, провідні позиції захопили спортсмени Угорщини, Естонії, Литви.

У жінок метання диска увійшло в програму змагання Олімпійських ігор з 1928 року. Першою радянською олімпійською чемпіонкою в легкій атлетиці стала Ніна Ромашкова (1952).

Видатних результатів у цьому виді спорту досяг американець Ел Ортер, який виграв 4 золотих медалі на Олімпійських іграх з 1956 по 1968 рік. Характерним для метання диска є часте поєднання його зі штовханням ядра. Радянська спортсменка Тамара Прес вигравала Олімпійські ігри в штовханні ядра (1960, 1964) і метанні диска (1964).

Рекорди[ред. | ред. код]

Результат Спортсмен Країна Дата Місце
Світовий рекорд
74,08 м (чоловіки) Юрген Шульт Flag of East Germany.svg НДР 6 червня 1986 Нойбранденбург, Німеччина
76,80 м (жінки) Габріеле Райнш Flag of East Germany.svg НДР 9 липня 1988 Нойбранденбург, Німеччина
Олімпійський рекорд
69,89 м (чоловіки) Віргіліюс Алекна Литва Литва 23 серпня 2004 Афіни, Греція
72,30 м (жінки) Мартіна Гелльманн Flag of East Germany.svg НДР 29 вересня 1988 Сеул, Республіка Корея

Чільна десятка метальників усіх часів[ред. | ред. код]

Чоловіки[ред. | ред. код]

Станом на липень 2021

Місце Відстань Спортсмен Країна Дата Місце
1. 74,08 Юрген Шульт Flag of East Germany.svg НДР 06 червня 1986 Нойбранденбург
2. 73,86 Віргіліюс Алекна Литва Литва 03 серпня 2000 Каунас
3. 73,38 Герд Кантер Естонія Естонія 04 вересня 2006 Гельсінгборг
4. 71,86 Юрій Думчев СРСР СРСР 29 травня 1983 Москва
Даніель Штоль Швеція Швеція 29 червня 2019 Боттнарид
6. 71,84 Пйотр Малаховський Польща Польща 08 червня 2013 Генгело
7. 71,70 Роберт Фазекас Угорщина Угорщина 14 липня 2002 Сомбатгей
8. 71,50 Ларс Рідель Німеччина Німеччина 03 травня 1997 Вісбаден
9. 71,32 Бен Плакнетт США США 04 червня 1983 Юджин
10. 71,26 Джон Пауелл США США 09 червня 1984 Сан-Хосе
Рікі Брух Швеція Швеція 15 листопада 1984 Мальме
Імріх Бугар Чехословаччина Чехословаччина 25 травня 1985 Сан-Хосе

Жінки[ред. | ред. код]

Станом на липень 2021

Місце Відстань Спортсменка Країна Дата Місце
1. 76,80 Габріеле Райнш Flag of East Germany.svg НДР 09 липня 1988 Нойбранденбург
2. 74,56 Зденка Шилгава Чехословаччина Чехословаччина 26 серпня 1984 Нітра
Ільке Віллуда Flag of East Germany.svg НДР 23 липня 1989 Нойбранденбург
4. 74,08 Діана Ганські Flag of East Germany.svg НДР 20 червня 1987 Хемніц
5. 73,36 Ірина Мешинські Flag of East Germany.svg НДР 17 серпня 1984 Прага
6. 73,28 Галина Савінкова СРСР СРСР 08 вересня 1984 Донецьк
7. 73,22 Цветанка Христова Болгарія Болгарія 19 квітня 1987 Казанлик
8. 73,10 Гізела Бейер Flag of East Germany.svg НДР 20 липня 1984 Берлін
9. 72,92 Мартіна Гелльманн Flag of East Germany.svg НДР 20 серпня 1987 Потсдам
10. 72,14 Галина Мурашова СРСР СРСР 17 серпня 1984 Прага