Михайло Казимир Огінський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Михайло Казимир Огінський

Михайло Казимир Огінський (англ. Mykolas Kazimieras Oginskis, біл. Міхал Агінскі, 1729 — 31 травня 1800) — державний і військовий діяч Речі Посполитої з княжого роду Огінських. Син великого мечника литовського і воєводи троцького Юзефа Тадеуша Огінського (1700–1736) та княжни Анни Вишневецької (1700–1732; донька Міхала Сервація Вишневецького[1]). Великий чашник литовський (1744), польний писар литовський (1748), воєвода віленський (1764–1768), великий гетьман литовський (1768–1793), генерал-майор військ Великого князівства Литовського. Меценат, поет, письменник, композитор і драматург. Дядько композитора Міхала Клеофаса Огінського.

Біографія[ред.ред. код]

Герб Огінських

У 1764 році — один з претендентів на польський престол. Був скерований польським королем Станіславом Августом Понятовським як посланник до Людовіка XV з протестом проти наміру трьох сусідніх держав відняти у Польщі значні області.

В 1767 році ініціював будівництво Дніпровсько-Німанського каналу (було завершене 1783 р., зараз Огінський канал).

У 1768 році в своїй резиденції в місті Слонім на місці старого замку Сапег побудував чудовий палац[2], в архітектурний ансамбль якого увійшли манеж, театр, оранжерея, парк, друкарня, будинки для придворних і гостей, інші споруди. Палац мав 116 кімнат. На сцені Слонімського придворного театру працювали професійні італійські та польські оперні й драматичні актори, художники, балет і хор.

Брав участь в Барській конфедерації. 13 (24) вересня 1771 року його військо було розбите О. В. Суворовим в битві при Столовичах. Після поразки кілька років перебував у еміграції, листувався з княжною Таракановою. Після повернення жив у Слонімі, в своєму замку. У цей період місто характеризується інтенсивним розвитком, появою фабрик, культурних установ, друкарні. Фінансував будівництво Огінського каналу.

У 1781 році призначений намісником Литовської провінції, в 1782 знову виїхав за кордон, був у Брюсселі, Берліні, Амстердамі, Англії. Просив допомоги у прусського короля Фрідріха Вільгельма II в поверненні йому маєтків в Російської імперії. У 1793 у відмовився від гетьманської булави і виїхав до Відня.

Був власником Комарного, 11 квітня 1767 року король задовольнив привілеєм його прохання про запровадження в містечку ярмарків.[3]

У 1795 році присягнув на вірність Єкатєріні II, останні роки життя провів у Флоренції.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Książęta Wiśniowieccy (01) (пол.)
  2. Михаил Огинский (рос.)
  3. Komarno // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1883 . — T. IV : Kęs — Kutno. (пол.).— S. 304. (пол.)

Література[ред.ред. код]

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Видання творів М. К. Огіньського

Избранные произведения для фортепиано: (14 полонезов, марш, вальс и мазурка на тему Россини) / М. К. Огиньский ; ред. и вступ. ст. И. Бэлзы. – М. : Музгиз, 1954. – 50 c.

Полонез: обработка для фортепиано в 4 руки М. Нюрнберга / М. К. Огинский. – Ленинград : Музгиз, 1954. – 16 с.

Полонез: переложение для баяна А. Иванова / М. К. Огиньский // Музык. жизнь. –1965. – № 18. – С .14.

Полонез ля минор: обработка для большого симфонич. оркестра Дм. Рогаль-Левицкого. – М. : Музгиз, 1963. – 8 с.

Пьесы для фортепиано: (14 полонезов, марш, 4 вальса, 3 мазурки, 2 кадрили и менует) / М. К. Огиньский ; ред. и вступ. ст. И. Бэлзы. – М. : Музыка, 1965. – 64 с.

Три мазурки и Вальс для фортепиано / М. К. Огиньский ; подгот. к печати И. Бэлза. – М. : Музгиз, 1963. – 6 с.

Про М. К. Огіньського

Бэлза И. Михал Клеофас Огиньский / Игорь Бэлза. – 2-е изд. – М. : Музыка, 1974. – 127 с. : ил.

Бэлза И. Михал Клеофас Огиньский // Бэлза И. Забытые польские музыканты. – М., 1963. – С. 14–58.

Залуский А. Время и музыка Михала Клеофаса Огинского / А. Залуский; пер. с англ. С. Плютова. – Минск : Четыре четверти, 1999. – 191 с. : 8 л. ил.

Трепет Л. В. Там, где звучали полонезы / Л. В. Трепет. – Минск, 1986. – 31 с. : ил.

М. К. Огиньский: о жизни и творчестве пол. композитора / подгот. : Г. Орда, В. Савицкий, Р. Фирмович // Совет. музыка. – 1968. – № 3. – С. 99–103.

Михаил Огинский (1765–1833): о жизни и творчестве известного пол. композитора // Радуга. – 1965. – № 9. – С. 185.

Пульсон К. Как бы всегда и навечно…: 225 лет со дня рождения композитора М. Огиньского // К. Пульсон // Семья и школа. – 1990. – № 9. – С. 41–42.

Огиньский (Oginski) Михал Клеофас (25 ІХ 1765 –15 Х 1833) // Музыкальная энциклопедия / гл. ред. Ю. В. Келдыш – М., 1976. – С. 1082–1083.

Огінський (Oginski) Міхал Клеофас (Михайло Андрійович) 25. ІХ 1765 –15. Х 1833 // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / редкол. : М. П. Бажан (голов. ред.) [та ін.]. – Київ, 1982. – Т. 7. – С. 480.

Полум’яний патріот Польщі: до 250-річчя від дня народження М. К. Огінського (1765–1833) // Дати і події, 2015, друге півріччя : календар знамен. дат № 1 (5) / Нац. парлам. б-ка України. – Київ, 2014. – С. 72–75.

Посилання[ред.ред. код]