Моріс де Герен
| Моріс де Герен | ||||
|---|---|---|---|---|
| фр. Maurice de Guérin | ||||
 | ||||
| Народився |
4 серпня 1810[1][2] Андіяк | |||
| Помер |
19 липня 1839[3][4][…] (28 років) Андіяк ·туберкульоз | |||
| Країна |
.svg){kind=small} Франція | |||
| Діяльність | поет, письменник, автор щоденника, прозаїк | |||
| Alma mater | Колеж Станіслава в Парижі | |||
| Мова творів | французька | |||
| Брати, сестри | Eugénie de Guérind | |||
|
| ||||
 Моріс де Герен у Вікісховищі | ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Жорж-Моріс де Герен (фр. Georges-Maurice de Guérin; нар. 4 серпня 1810 – пом. 19 липня 1839) — французький поет. Його твори були пройняті пристрастю до природи, близької до поклоніння та були збагачені язичницькими елементами. За словами Сент-Бева, жоден французький поет чи художник не передав «почуття природи, почуття походження речей і суверенного принципу життя» так переконливо, як Герен.
Біографія[ред. | ред. код]
Походив із аристократичної родини. Народився в замку Ле Кайла в Андіяку, Тарн. Виріс у сім'ї з суворими римо-католицькими принципами та отримав освіту в релігійній семінарії в Тулузі, після чого навчався в Колежі Станіслава в Парижі, де познайомився з Жюлем Барбе д'Оревільї, який став його другом на все життя.
Після закінчення Колежу Станіслава в 1831 році Герен вирішив відмовитися від традиційного релігійного життя і поїхав до Бретані, щоб вступити до радикального християнсько-соціалістичного товариства, заснованого Юґом Фелісіте Робером де Ламенне. Однак у 1833 році Ламенне вступив у конфлікт зі Святим Престолом, і товариство було розпущене, згодом Ламенне і Герен повністю розірвали свої зв'язки з християнством. Потім Герен переїхав до Парижа, де написав два свої головні твори, "Вакханка " та «Кентав». У 1837 році він захворів. Частково одужав від хвороби в 1838 році і в листопаді того ж року погодився одружитися за домовленістю з Кароліною де Жервен, знатною леді з чималими статками. Однак невдовзі він знову захворів і помер у липні 1839 року у віці 28 років. Жоден із його творів не був опублікований за життя.[6] Багато своїх віршів він знищив перед смертю.[7]
Спадщина[ред. | ред. код]
Твори Герена, що залишилися, розійшлися між родиною та знайомими по всій Франції.[8] Його щоденник опинився в одного із його друзів і потрапив до Луїзіани та Алабами, а потім повернувся до Кану, де пережив бомбардування 1944 року[8]
У 1840 році Жорж Санд опублікувала спогад про Моріса де Герена в Revue des deux Mondes, до якого вона додала два фрагменти його творів — один твір у прозі, а інший — короткий вірш.[7] 1861 року був опублікована добірка Реліквії, до якої входив «Кентавр», уривки зі щоденника та низка його листів і віршів, відредагованих ГІйомом Станісласом Требутьєном. Публікація супроводжувалася біографічними й критичними матеріалами Шарля Огюстена Сент-Бева.[7] Нове видання під назвою «Щоденник, листи і вірші» (Journal, lettres et poèmes) вийшло в 1862 році, а англійський переклад останнього опублікували Лейпольдт і Голт у 1867 році Сестра Герена, Ежені, також опублікувала після його смерті деякі його твори.[9]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ The Fine Art Archive — 2003.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118698982 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ James, Henry (1984). French Writers. Literary Criticism. Т. 2. Library of America. с. 441.
- ↑ а б в Vest, James M. (1983). A Reappraisal of Maurice de Guérin's "Glaucus". The French Review. 56 (3): 400—410. ISSN 0016-111X. JSTOR 392073.
- ↑ а б Vest, James M. (22 березня 2000). New Light on Maurice De Guerin's Poete-Mage: Recently Recovered Lines of "Vous M'avez Invite ..." Nineteenth-Century French Studies: 212. ISSN 0146-7891. Архів оригіналу за 26 жовтня 2015. Процитовано 19 липня 2023.
- ↑ Super, Robert Henry (1962). Matthew Arnold. Lectures and Essays in Criticism. Т. 3. University of Michigan Press. с. 12.
Література[ред. | ред. код]
- Royde-Smith, Naomi. The Idol and the Shrine: Being the Story of Maurice de Guérin (1949)
Посилання[ред. | ред. код]
|
