Мохнач (Зміївський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Мохнач
Вид на село Мохнач
Вид на село Мохнач
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район/міськрада Зміївський район
Рада Скрипаївська сільська рада
Код КОАТУУ 6321784503
Облікова картка Мохнач 
Основні дані
Засноване 1630
Населення 231
Площа 0,843 км²
Густота населення 274,02 осіб/км²
Поштовий індекс 63442
Телефонний код +380 5747
Географічні дані
Географічні координати 49°44′23″ пн. ш. 36°31′30″ сх. д. / 49.73972° пн. ш. 36.52500° сх. д. / 49.73972; 36.52500Координати: 49°44′23″ пн. ш. 36°31′30″ сх. д. / 49.73972° пн. ш. 36.52500° сх. д. / 49.73972; 36.52500
Середня висота
над рівнем моря
148 м
Водойми р. Сіверський Донець
Місцева влада
Адреса ради 63441, Харківська обл., Зміївський р-н, с. Скрипаї, вул. Широка, 55а
Сільський голова Лисак Тетяна Миколаївна
Карта
Мохнач. Карта розташування: Україна
Мохнач
Мохнач
Мохнач. Карта розташування: Харківська область
Мохнач
Мохнач
Мохнач. Карта розташування: Зміївський район
Мохнач
Мохнач
Мапа

CMNS: Мохнач у Вікісховищі

Мо́хнач — село в Україні, у Зміївському районі Харківської області. Населення становить 231 чол. Орган місцевого самоврядування — Скрипаївська сільська рада.

Географія[ред. | ред. код]

Село Мохнач розкинулося на правому березі річки Сіверський Донець, вище за течією на відстані 8 км розташоване селище Есхар, нижче за течією на відстані 7 км — селище Черемушне, на протилежному березі розташовано селище Лісне. Русло річки звивисте, утворює багато заболочених озер. До села примикає великий лісовий масив — урочище Мохначанська лісова дача (дуб).

Археологічі пам'ятки[ред. | ред. код]

Городище «Мохнач», розташоване на південь від села

Поблизу Мохнача розташоване Мохнацьке городище, яке виникло у V столітті до н. е. На території городища проживали скіфи, анти, алани та слов'яни-сіверини. Розкопки проводить доцент Володимир Колода з 1999 року[1].

У серпні 2013 року було виявлено скарб, датований 9 століттям, до складу якого входило понад 150 предметів: жіночі прикраси, амулети і частини кінської упряжі. Тож серед знахідок амфори та гідрія (парадна посудина для зберігання вина), сільськогосподарський і ремісничий інвентар[2]

Історія[ред. | ред. код]

Городище Мохнач, на правому березі Сіверського Донця, вказано в «Книзі Великому кресленню», як нагадування про давньоруські поселення які були тут до монгольського нашестя[3].

За писарською Чугуївською книгою 1647 року, земля на Мохнацькій галявині (від Мохначева колодязя, донизу по Донцю), відведена була Чугуївським пушкарям[4][5].

В 1657 році в Мохначі, заснованому чугуївськими пушкарями оселяються черкаси (українське козацьке населення) [6][7].

У XVIII столітті Мохнач — сотенне містечко Ізюмського слобідського козацького полку. Містечко мало свою символіку — печатку з вензелем «І. П. М. Р.» («ізюмського полку мохнацька ратуша»).

З 1765 р. Мохнач — військова слобода Печенізького комісарства Ізюмської провінції; з 1779 р. — слобода Чугуївського повіту Харківського намісництва. Станом на 1779 рік кількість населення Мохнача становила 1310 осіб — з них 1274 «військові обивателі» і 36 «власницьких підданих».

В 1784 році за відомістю в слободі Мохнач було невеличке укріплення чотирикутної форми, з бастіонами; вал від горизонту в сажень. З одного боку укріплення річка, а з трьох інших рів шириною в 3 сажні[8]. В тому ж 1784 році в Мохначі було два храми: на правій стороні Сіверського Донця храм Миколи Чудотворця, на лівій - храм Вознесіння Господнього[9]. Покровський храм у Мохначі існував вже в 1673 році.

В 1820 році частина мешканців Мохначу була переведена до Скрипаїв. Сюди ж був перенесений з Мохначу і Вознесенський храм, і освячений в 1828 році на честь Вознесіння Господнього. Миколаївський храм в 1830 році відійшло в Мосьпанове, туди також перейшла частина жителів Мохнача[10][11].

В 1861 році, в Мохначі, замість раніше перенесеної до Скрипаїв Вознесенської церкви, побудовано і освячено новий храм Нерукотворного Спасу[12].

За даними на 1864 рік у казенному селі Шелудківської волості Зміївського повіту, мешкало 439 осіб (254 чоловічої статі та 185 — жіночої), налічувалось 145 дворових господарств, існувала православна церква[13].

Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 1113 осіб[14].

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СССР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв у Скрипаях і Мохначі — 853 людей[15].

Економіка[ред. | ред. код]

  • Мохначанське лісництво.
  • Садові ділянки.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Транспорт[ред. | ред. код]

Сполучення — автобусне зі Зміївом. Залізниці поблизу немає.

Залізнична станція Мохнач розташована не в Мохначі, а за 20 км від нього, у Терновій Чугуївського району, причому на протилежному (лівому) березі річки Уда. Нині станція і селище Мохнач взагалі не мають прямого сполучення між собою — капітальний автомобільний міст через Уду був знищений в 1943 році, а потім пряма ґрунтова дорога між Мохначем і станцією через Мохначанський ліс стала непроїздною.

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Студенты Харьковского педуниверситета раскопали уникальные артефакт. Главное. 08.08.2013. (рос.)
  2. Понад 150 скарбів. У Харківській області виявлено стародавній скарб. Кореспондент. 07.08.2013.
  3. Филарет 1857:462—162.
  4. Филарет 1857:462—162.
  5. Щелковъ 1882:365—16.
  6. Филарет 1857:462—162.
  7. Щелковъ 1882:365—23.
  8. Филарет 1857:462—162.
  9. Филарет 1857:462—163.
  10. Филарет 1857:462—163.
  11. Щелковъ 1882:365—189.
  12. Щелковъ 1882:365—250.
  13. рос. дореф. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 1511)
  14. рос. дореф. Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.
  15. Мартиролог. Харківська область, ст. 774—792

Джерела[ред. | ред. код]