Чотири тетрархи
| Чотири тетрархи | |
|---|---|
|
| |
| 45°26′03″ пн. ш. 12°20′22″ сх. д. / 45.434166670027778423° пн. ш. 12.33972222002777919° сх. д.Координати: 45°26′03″ пн. ш. 12°20′22″ сх. д. / 45.434166670027778423° пн. ш. 12.33972222002777919° сх. д. | |
| Країна |
 Італія |
| Розташування | Венеція |
| Тип | скульптура[d] і скульптурна групаd |
| Висота | 130 см |
| Матеріал | Порфіри |
| Дата заснування | 290-ті |
  Чотири тетрархи Чотири тетрархи (Італія) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Портрет чотирьох тетрархів — скульптурна група з чотирьох римських імператорів, що нині вмонтована у південний фасад собору Святого Марка у Венеції.
Історія[ред. | ред. код]
Римська імперія певний час після 293 керувалася тетрархією (чотирма співправителями), започаткованою імператором Діоклетіаном. Тетрархія складалася з двох августів (старших імператорів) і двох Цезарів (молодших імператорів). Імперія була територіально поділена на західну і східну зі старшим і молодшим імператором в кожній половині. Після Діоклетіана і його співправителя Максиміліана, які пішли у відставку у 305 році, між тетрархами спалахнула внутрішня боротьба. Система, зрештою, перестала існувати близько 313 року.
Портрет чотирьох тетрархів символізує концепцію тетрархії, а не зображає чотири персональних портрети. Всі тетрархи мають однаковий вигляд, без індивідуальних рис, за винятком того, що двоє, які, ймовірно, уособлюють старших августів, мають бороди, а двоє інших — ні. Група розділена на дві пари, в кожній август і цезар, що обіймаються.
Загалом композиція висловлює єдність і стабільність. Сам вибір матеріалу, міцного порфіру (єгипетського походження), символізує постійність і ніби відсилає до єгипетської скульптури й ранніх фігур Куросів. Порфирій був рідкісним матеріалом і резервувався для імператорських потреб[1].
Існує менш поширена версія, згідно з якою скульптурна група зображає нащадків Костянтина Великого: його синів Костянтина II, Констанція II, Константа і племінника Далмація.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Kitzinger, 1977, с. 9.
Література[ред. | ред. код]
- Kitzinger, Ernst. Byzantine art in the making: main lines of stylistic development in Mediterranean art, 3rd-7th century. — Faber & Faber, 1977. — ISBN 0571111548.
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Чотири тетрархи
- Реконструкція константинопольського Філадельфейона з оригінальним розташуванням тетрархів [Архівовано 29 березня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
|
Це незавершена стаття про архітектуру. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
