Музеї Верховинського району

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Верховинський район[ред. | ред. код]

Назва Місцезнаходження Дата заснування Короткий опис Зображення
Музей "Дідова Аптека" село Криворівня

біля Франкової Криниці

1 листопада 2017 року «Дідова Аптека» — новий музей, яким збагатилося відоме гуцульське село Криворівня.

Гості нашого краю, відвідавши цей музей зможуть побачити велику кількість, цілющих трав, плодів, коріння та настоянок якими діди-прадіди запобігали різним захворюванням та лікувалися ними.

Також ви почуєте історії про приготування лікувальних мазей за народними методами, та їхнє застосування.

Найбільш інтригуючою є третя музейна кімната, де знаходиться більше 20-ти видів цілющих настоянок, із загадковими гуцульськими назвам.

Окрім почутого і побаченого, Вам запропонується дегустація цілющих чаїв та настоянок у лікувальних цілях.

Музей гуцульського побуту, етнографії та музичних інструментів Романа Кумлика Верховина, вул. І. Франка, 35 поч. 2000-х років Приватний музей Романа Кумлика міститься у його власному будинку і організований на початку 2000-х років. Матеріали збиралися протягом тридцяти років — предмети побуту, давній гуцульський одяг, знаряддя праці, грошові знаки різних часів та багато іншого, що дає уявлення про життя гуцулів. Предметом особливої гордості господаря є колекція музичних інструментів[1].
Хата-музей кінофільму «Тіні забутих предків» Верховина, присілок Глифа У 2000 році. Основні напрями діяльності: перегляд стрічки та ознайомлення з історією знімання кінофільму «Тіні забутих предків». В музеї діють такі експозиції: з життя та творчості видатних людей; з побуту та етнографії; з історико-архітектурної спадщини. У цьому будинку під час зйомок кінофільму жив режисер фільму Сергій Параджанов[2]. Хата-музей кінофільму «Тіні забутих предків»
Регіональний історико-краєзнавчий музей Гуцульщини Верховина, вул. І. Франка, 5 У 1938 році Основні напрями музею: поповнення фондів; науково-видавнича та екскурсійно-пошукова діяльність. Профіль музею: краєзнавчий[3]. Регіональний історико-краєзнавчий музей Гуцульщини
Музей Петра Шекерика-Доникового Верховина У 2019 році Музей пам'яті українського гуцульського громадського і політичного діяча, етнографа, письменника, учасника визвольних змагань Петра Шекерика-Дониківа. Облаштований в хаті, де він колись проживав. До музейної колекції належать старі фотографії, архівні документи, листи Петра Шекерика-Дониківа[4].
Музей Михайла Грушевського Криворівня Музей-садиба знаходиться на присілку, де ще до початку Першої світової війни мав свою віллу Михайло Грушевський. Вілла не збереглася — згоріла в 1917 році. У 2003 році будинок був відтворений. У музеї представлено біографічні документи та світлини Михайла Грушевського, етнографічну збірку, предмети побуту початку ХХ століття[5].
Літературно-меморіальний музей Івана Франка Криворівня
присілок Москалівка
У 1960 році Музей розміщений у колишньому будинку Василя Якіб'юка, в якому з 1906 по 1914 рік часто перебував Іван Франко. Експозиція музею розташована в п'яти кімнатах. У музеї зберігаються меморіальні речі, якими користувався Франко[6].
Музей села Криворівня Криворівня, Криворівнянська середня школа ім. М. Грушевського У 1965 році. Основний профіль: історичний та краєзнавчий. Історія гуцульського села, життя та побут жителів Гуцульщини — основні напрями діяльності музею. Фонди музею налічують понад 100 експонатів[7].
Музей гуцульської вишивки с. Зелене Підугорське У 2006 році. Тут можна оглянути картини, дізнатись як саме створюється гуцульська вишивка. В музеї діють експозиції з побуту та етнографії[8].
Музей «Хата-ґражда» гуцульської господарки Криворівня, присілок Заріччя Історико-архітектурна пам'ятка. У земельно-податкових книгах записи про цю хату від 1858 року. У кінці XIX — початку ХХ століть тут проживали Палій і Параска Харуки. Часто до Харуків приходили Іван Франко, Михайло Коцюбинський, Володимир Гнатюк, які відпочивали у Криворівні та збирали етнографічні матеріали. У 1964 році хату-ѓражду було використано під час зйомок кінофільму «Тіні забутих предків». У 1993 році споруду відреставрували і через рік у музеї експонувалися виставки: фотовиставка Ліди Сухі з Рочестера «Криворівня очима закордонних гостей», фотовиставка Василя Кобилюка «В об'єктиві Верховинщина», виставка картин з фондів музею «Мистецтво прекрасне і вічне»[9].
Народний музей Гуцульського театру Г. М. Хоткевича Красноїлля У 1987 році Музей роташований в будинку, де в 19081912 роки працював з першим Гуцульським театром український письменник і громадський діяч Гнат Мартинович Хоткевич[10].
Меморіальна кімната Онуфрія Манчука Красник, вул. І. Франка, 37 У 1998 році. Основні напрями діяльності музею: збір старовинних матеріалів; вивчення етнографії рідного краю; пошуково-краєзнавча робота. В музеї діють такі експозиції: з життя та творчості видатних людей; з побуту та етнографії[11].
Музей-школа імені Теофіла Кисілевського Ільці, присілок Центр У 2000 році. Основні напрями діяльності музею: пропаганда історико-культурної спадщини та збереження історико-культурних цінностей. Профіль музею: історичний, краєзнавчий. Музей організовує виставки, експозиції, надає консультації, та екскурсійну діяльність[12].
Музей «Гуцульщина» Яблуниця, Будинок культури Розміщений музей в трьох кімнатах на другому поверсі. В першій кімнаті розміщені експозиційні куточки: Історія і нарід Гуцульщини, Друга світова війна, Ще наша славна і гірка доля, Люби і знай свій рідний край, Дружба між музеєм та студентами інституту архітектури міста Лодзь (Польща). В другій кімнаті знаходяться предмети побуту домашнього вжитку, інструменти столярні, різні верстати для виготовлення одягу лляного та вовняного походження, мініатюрні: хата-ѓражда, колиба, давня хатинка проста, домашні каплички, куточок народної кіностудії «Полонина». Третя кімната відображає інтер'єр гуцульської обителі з різним одягом, предметами кухні, давні столи, скриню, музичні інструменти, старовинні ікони та багато інших предметів, невеличка бібліотека давньої та сучасної літератури[13].
Музей гуцульського побуту та мистецтва «У трембітаря» вул. Шевченка, прис. Швейково, смт. Верховина Музей про походження гуцулів, їх життя, побут, обряди, традиції, заграють та проведуть майстер клас на різних музичних інструментах.
Музей історії села Голови та Гуцульського повстання с.Голови
Музей гуцульської магії Верховина
вул. Жаб'євський Потік, 33-а
У музеї представлено речі, якими користувалися маги-мольфарі, експонати про давнє гуцульське знахарство і чари. У музеї можна ознайомитися з практикою двох найсильніших мольфарів — Андрія Атаманюка (Ґоя) та Михайла Нечая.[14]. Музей працює на території однієї із приватних садиб. Ініціатор створення музею Микола Данилюк.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Музейне коло Прикарпаття. Архів оригіналу за 7 березня 2014. Процитовано 23 жовтня 2015.
  2. Музейне коло Прикарпаття. Архів оригіналу за 9 грудня 2015. Процитовано 23 жовтня 2015.
  3. Музейне коло Прикарпаття. Архів оригіналу за 9 березня 2014. Процитовано 23 жовтня 2015.
  4. "Тут живуть історії про мольфарів". Репортаж з музею Петра Шекерика-Доникового. Архів оригіналу за 19 листопада 2022. Процитовано 19 листопада 2022.
  5. Музейне коло Прикарпаття. Архів оригіналу за 7 лютого 2009. Процитовано 23 жовтня 2015.
  6. Музейне коло Прикарпаття. Архів оригіналу за 15 січня 2011. Процитовано 23 жовтня 2015.
  7. Музейне коло Прикарпаття. Архів оригіналу за 15 січня 2011. Процитовано 23 жовтня 2015.
  8. Музейне коло Прикарпаття. Архів оригіналу за 23 жовтня 2010. Процитовано 23 жовтня 2015.
  9. Музейне коло Прикарпаття. Архів оригіналу за 15 січня 2011. Процитовано 23 жовтня 2015.
  10. Музейне коло Прикарпаття. Архів оригіналу за 11 грудня 2008. Процитовано 23 жовтня 2015.
  11. Музейне коло Прикарпаття. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 23 жовтня 2015.
  12. Музейне коло Прикарпаття. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 23 жовтня 2015.
  13. Музейне коло Прикарпаття. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 23 жовтня 2015.
  14. У ВЕРХОВИНІ ВІДКРИЛИ МУЗЕЙ ГУЦУЛЬСЬКОЇ МАГІЇ (ВІДЕО). Архів оригіналу за 29 вересня 2015. Процитовано 23 жовтня 2015.

Посилання[ред. | ред. код]