Мухаммед ібн Салман
Мухаммед ібн Салман ас-Сауд (араб. محمد بن سلمان آل سعود / 31 серпня 1985, Джидда) — спадковий принц Саудівської Аравії[8], син короля Салмана, другий заступник прем'єр-міністра і міністр оборони (наймолодший міністр оборони у світі[9]), голова правління благодійного фонду Мухаммеда ібн Салмана (MiSK)[10], голова королівського суду, голова ради з економічних питань та розвитку країни.
Біографія[ред. | ред. код]
Мухаммед ібн Салман народився в 1985[11] році в Джидді. Він син короля Салмана і його третьої дружини Фахд бінт Фалах ібн Султан Аль Хітлаян[12]. Його рідний брат — Туркі ібн Салман, голова саудівської групи з досліджень і маркетингу Saudi Research and Marketing Group (SRMG).[12]. Принц отримав ступінь бакалавра з права в університеті короля Сауда[13].
По завершенні коледжу принц провів декілька років у приватному секторі, після чого став особистим помічником свого батька. До цього він вже обійняв посаду в комісії експертів саудівського кабінету.
Одружений з принцесою Сарою бінт Машхур ібн Абдальазіз ас-Сауд і має від неї п'ятьох дітей: принца Сальмана, принца Машхур, принца Абдул-Азіза, принцесу Фахд і принцесу Нуру[14].
Діяльність[ред. | ред. код]
15 грудня 2009 року принц розпочав політичну діяльність, обійнявши посаду спеціального радника свого батька. Потім він обійняв посаду губернатора провінції Ер-Ріяд[15]. Він став також генеральним секретарем конкурсної ради Ер-Ріяда, спеціального радника управління з досліджень і архівів фонду короля Абдул-Азіза і членом ради повірених товариства Альбір в регіоні Ріяд.
Принц Мухаммад заснував фонд принца Мухаммада ібн Салмана (MISK) метою якого є допомога молоді що потребує та став його головою[16].
У 2011 році після смерті наслідного принца Наїфа посаду заступника наслідного принца і міністра оборони в листопаді 2011 обійняв принц Салман. Він призначив принца Мухаммеда своїм особистим радником[16].
По смерті Наїфа принц Салман пересунувся через дві позиції в ієрархічному списку і незабаром вирішив надати суду новий вигляд, призначивши принца Мухаммеда начальником офісу наслідного принца[17]. 2 березня 2013 року голова суду наслідного принца Сауд ібн Наїф був призначений губернатором Східної провінції і принц Мухаммед обійняв його посаду, отримавши ранг міністра[18][19][20]. 25 квітня принц був призначений на посаду державного міністра[21]. Автор амбіційних реформ Vision 2030, результатом яких має стати диференціація економіки, та припинення залежності фінансових надходжень до бюджету від експорту нафти.
Міністр оборони[ред. | ред. код]
23 січня 2015 року помер король Абдалла, трон посів принц Салман. Після цього принц Мухаммед був призначений на посаду міністра оборони[22] і в той же день на посаду генерального секретаря королівського суду[23]. Крім цього він зберіг за собою посаду державного міністра[24].
29 січня 2015 принц Мухаммед був призначений на посаду голови ради з економічних питань та розвитку заснованого в цей же день[25] і що прийшла на зміну скасованої верховної економічної ради[25].
Головною подією під час його перебування на посаді міністра оборони стала операція «Буря рішучості» проти повстанців-хуситів в Ємені[26].
У квітні 2015 король Салман призначив свого небожа принца Мухаммеда ібн Наїфа наслідним принцом, а свого сина принца Мухаммеда ібн Салмана заступником наслідного принца. Ці зміни показують, що перший раз після 1953 року влада в королівстві переходить до представників нового покоління[27].
Голова Антикорупційного комітету[ред. | ред. код]
4 листопада 2017 року призначений головою спеціально створеного Антикорупційного комітету, і в той же день була проведена серія арештів одинадцяти принців (в тому числі одного з найбагатших людей світу Аль-Валіда ібн Талала) і декількох колишніх міністрів[28].
Критика[ред. | ред. код]
24 вересня 2015 року понад 2000 прочан під час хаджу загинули внаслідок тисняви в Мецці[29] Джерела стверджують, що це було пов'язано зі спробами особистого конвою Мухаммеда ібн Салмана пройти через натовп, а також перекрити декілька шляхів у цьому районі[30]
На початку 2016 року принц Мухаммад ібн Салман збільшив напруженість з Іраном, затвердивши страту популярного священника-шиїта шейха Німра аль-Німра. Шиїтське населення Ірану відповіло на це підпалом посольства Саудівської Аравії в Тегерані. З цього часу обидві країни припинили дипломатичні зв'язки.[31][32][33] Ця страта призвела до знищення 46 осіб, головним чином сунітських шахідів або дисидентів .[34][35]
Вбивство Джамаля Хашоггі[ред. | ред. код]
Мухаммад ібн Салман, на думку багатьох, зокрема ЦРУ США, є замовником вбивства саудівського опозиційного журналіста Джамаля Хашоггі у Стамбулі 2 жовтня 2018 року. Дана подія викликала великий міжнародний резонанс і значно погіршила репутацію як самого Мухаммада ібн Салмана так і Саудівської Аравії загалом.[36]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
- ↑ GeneaStar
- ↑ Munzinger Personen
- ↑ https://www.skynewsarabia.com/web/article/958478/مسيرة-محمد-بن-سلمان-ولي-العهد
- ↑ Czech National Authority Database
- ↑ https://www.vision2030.gov.sa/
- ↑ Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Король Саудовской Аравии сменил наследного принца. Архів оригіналу за 24 червня 2017. Процитовано 24 червня 2017.
- ↑ Mohammed bin Nayef kingpin in new Saudi Arabia: country experts. Middle East Eye. 1 лютого 2015. Архів оригіналу за 3 лютого 2015. Процитовано 1 лютого 2015.
- ↑ About MiSK » MiSK Foundation (en-GB). www.misk.org.sa. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 28 січня 2017.
- ↑ قصة-السعودية-مع-الوزراء-الثلاثينيين. Al Arabiya. 4 лютого 2015. Архів оригіналу за 25 травня 2019. Процитовано 28 березня 2015.
- ↑ а б Family Tree of Salman bin Abdulaziz bin Abdul Rahman Al Saud. Datarabia. Архів оригіналу за 29 червня 2013. Процитовано 2 березня 2013.
- ↑ Council of Ministers: Membership. Embassy of Saudi Arabia, Washington DC. Архів оригіналу за 16 червня 2011. Процитовано 25 січня 2015.
- ↑ الأمير محمد بن سلمان يُرزق بمولود جديد.. ويسميه «مشهور» | صحيفة تواصل الالكترونية (араб.). twasul.info. Архів оригіналу за 2 серпня 2018. Процитовано 28 січня 2017.
- ↑ HRH Prince Mohammed bin Salman bin Abdulaziz to inaugurate Cityscape Riyadh 2011. AMEinfo. 31 жовтня 2011. Архів оригіналу за 1 листопада 2011. Процитовано 2 березня 2013.
- ↑ а б Prince Sultan arrives to Bahrain to attend Bahrain Grand Prix. Bahrain News Agency. 22 квітня 2012. Архів оригіналу за 27 вересня 2013. Процитовано 23 квітня 2012.
- ↑ Crown Prince Salman arrives in Jeddah. Saudi Gazette. 24 жовтня 2013. Архів оригіналу за 4 вересня 2014. Процитовано 2 березня 2013.
- ↑ Leadership’s trust in me is my motivation – Muhammad. Saudi Gazette. 3 березня 2013. Архів оригіналу за 20 серпня 2014. Процитовано 2 березня 2013.
- ↑ Prince Mohammad appointed president of crown prince court. Saudi Business News. 2 березня 2013. Архів оригіналу за 11 квітня 2013. Процитовано 2 березня 2013.
- ↑ Prince Mohammed bin Salman appointed Special Advisor to Crown Prince. Asharq Alawsat. 3 березня 2013. Архів оригіналу за 11 березня 2013. Процитовано 12 квітня 2013.
- ↑ Chairman of the Board. MISK. Архів оригіналу за 28 січня 2015. Процитовано 25 січня 2015.
- ↑ Saudi King Abdullah passes away. Al Arabiya. 23 січня 2015. Архів оригіналу за 23 січня 2015. Процитовано 23 січня 2015.
- ↑ Saudi Prince Mohammad bin Salman named defense minister. Al Arabiya. 23 січня 2015. Архів оригіналу за 24 січня 2015. Процитовано 23 січня 2015.
- ↑ Anthony H. Cordesman (24 січня 2015). Saudi Succession: The King Is Dead, Long Live the King. Newsweek. Архів оригіналу за 26 січня 2015. Процитовано 26 січня 2015.
- ↑ а б Simeon Kerr (30 січня 2015). Saudi king stamps his authority with staff shake-up and handouts. Financial Times (Riyadh). Архів оригіналу за 1 лютого 2015. Процитовано 1 лютого 2015.
- ↑ Saudi and Arab allies bomb Houthi positions in Yemen. Al Jazeera. 26 березня 2015. Архів оригіналу за 26 березня 2015. Процитовано 25 березня 2015.
- ↑ Saudi king resets succession to cope with turbulent times [Архівовано 2 жовтня 2015 у Wayback Machine.] Reuters. 29 April 2015. Retrieved 1 May 2015.
- ↑ David D. Kirkpatrick (4 листопада 2017). Saudi Arabia Arrests 11 Princes, Including Billionaire Alwaleed bin Talal (англ.). The New York Times. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 5 листопада 2017.
- ↑ How the Hajj Stampede Unfolded. The New York Times (амер.). 24 вересня 2015. ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 20 вересня 2016. Процитовано 23 червня 2017.
- ↑ Saudi Arabia under pressure to improve safety at Mecca after fatal hajj crush. The Guardian. Архів оригіналу за 25 вересня 2015. Процитовано 25 вересня 2015.
- ↑ The most dangerous man in the world?. Independent. 8 січня 2016. Архів оригіналу за 15 червня 2017.(англ.) Наведено за англійською вікіпедією.
- ↑ Saudi Prince Mohammed bin Salman has Western leaders very worried. News. 13 січня 2016. Архів оригіналу за 25 липня 2016.(англ.) Наведено за англійською вікіпедією.
- ↑ Nimr al-Nimr executions: Fears of further unrest as Saudi prince defends Kingdom's killing of Shia cleric. Independent. 7 січня 2016. Архів оригіналу за 26 березня 2017. Процитовано 24 червня 2017.
- ↑ King Salman: The man in charge of the 'most dangerous man in the world'. Independent. 22 січня 2016. Архів оригіналу за 15 червня 2017.(англ.) Наведено за англійською вікіпедією.
- ↑ Prince Mohammed bin Salman: Naive, arrogant Saudi prince is playing with fire. The Independent. 10 січня 2016. Архів оригіналу за 10 січня 2016.(англ.) Наведено за англійською вікіпедією.
- ↑ Названий замовник вбивства саудівського журналіста [Архівовано 28 грудня 2018 у Wayback Machine.] korrespondent.net, 17 листопада 2018
|