Міжзоряна планета

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Уявлення художника про міжзоряну планету аналог Юпітера.

Плане́та-сирота́ (відома також під іншими назвами: планета-мандрівни́к[1], міжзоряна планета, вільна планета, квазіпланета, або самітня планета) — об'єкт, що має масу, яку можна порівняти з планетарною, і є по суті планетою, але не пов'язаний гравітаційно ні з якою зіркою, коричневим карликом, і навіть з іншою планетою (хоча така планета може мати супутники). У науковому світі точаться суперечки: вважати такі об'єкти екзопланетами чи відносити до окремого класу.

Загальна характеристика[ред. | ред. код]

Якщо планета перебуває в галактиці, вона обертається навколо галактичного ядра (період обертання зазвичай дуже великий). В іншому випадку йдеться про міжгалактичні планети, і планета не обертається навколо чого-небудь.

Деякі астрономи говорять про випадки виявлення таких планет (наприклад, Хамелеон 110913-773444), але всі такі випадки не підтверджені[2].

Більшість астрономів не вірять у можливість самостійного формування таких планет і вважають, що вони можуть з'являтися шляхом зриву з орбіти своєї зірки в результаті якого-небудь катаклізму[3]. Інші ж вважають, що термін «планета» має застосовуватися до об'єкта, тільки якщо він сформувався із залишків зорі, і подібний об'єкт не є в повному розумінні планетою. Приміром, газовий гігант із масою менше коричневого карлика, що не має зорі, навколо якої він обертається, має визначатися як субкоричневий карлик (це клас зір, а не планет, хоча в субкоричневих карликах не відбуваються термоядерні реакції), оскільки механізм формування таких об'єктів аналогічний формуванню зір, отже, це не планета по суті[4][5].

Робоча група Міжнародного астрономічного союзу запропонувала називати такі планети субкоричневими карликами[6]. Інші астрономи вважають, що потрібно такі планети віднести до класу планетарів, як підвид планети.

Деякі особливості супутників планет-сиріт[ред. | ред. код]

Деякі екзопланети, такі як планемо 2M1207B, яке обертається навколо коричневого карлика, має обширні пилові хмари з дрібних частинок. Якщо достатньо великі екзопланети сформуються поза зоряною системою, то навколо них можуть згодом сформуватися менші супутники — зокрема, планети земного типу. Такі супутники-планети не можуть бути однозначно зараховані ні до сиріт, ні до «повноцінних» планет (екзопланет), оскільки материнський об'єкт сам є планетою-сиротою. Водночас за механізмом формування немає відмінностей від формування Сонячної або іншої системи.

Останні дані (на 2012 рік)[ред. | ред. код]

Досить серйозним кандидатом на таку самотню планету є об’єкт CFBDSIR 2149-0403, відкритий у листопаді 2012 року.

Нові подібні об'єкти виявили польські вчені в 2018 році — OGLE-2012-BLG-1323 і OGLE-2017-BLG-0560[7].

Посилання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Інтернет-посилання[ред. | ред. код]