Метод Доплера

Діаграма, яка ілюструє метод Доплера.

Екзопланети, відкриті за роками. Частка відкритих за допомогою променевої швидкості показана чорним

Метод Доплера — метод виявлення екзопланет, відомий також як спектрометричне вимірювання радіальної швидкості зірок. Він є другим після методу транзитної фотометрії за кількістю виявлених планет.

З його допомогою можна виявити планети з масою не менше декількох мас Землі, розташовані в безпосередній близькості від зірки, й планети-гіганти з періодами до приблизно 10 років. Планета, обертаючись навколо зірки, немов би розгойдує її, і ми можемо спостерігати доплерівський зсув спектра зірки.
Цей метод дозволяє визначити амплітуду коливань радіальної швидкості для пари «зірка — одинична планета», масу зірки, період обертання, ексцентриситет і нижню границю значення маси екзопланети $~M_{j}\sin \alpha$ . Кут $~\alpha$ між нормаллю до орбітальної площини планети й напрямком на Землю сучасні методи виміряти не дозволяють.

Цим методом відкрито 31% планет, відомих станом на липень 2015 року (603 з 1931)^[1].

Представлення зірки зі планетою на орбіті. Увесь рух зірки уздовж лінії зору спостерігача; метод Доплера дасть істинне значення маси планети.
Тут жоден з рухів зірки не лежить уздовж лінії зору спостерігача і метод Доплера не допоможе визначити планету взагалі.