Планети земної групи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Планети земної групи

Планети земної групи (також внутрішні планети) – чотири планети Сонячної системи: Меркурій, Венера, Земля та Марс[1]. По структурі та складу до них можуть бути віднесені і деякі астероїди, наприклад, Веста.

Основні характеристики[ред.ред. код]

Планети земної групи мають високу густину та складаються переважно з силікатів та металізованого заліза (на відміну від газових гігантів та льодових карликових планет, об’єктів пояса Койпера та хмари Оорта). Найбільша планета земної групи — Земля, більше ніж у 14 разів поступається в масі найменшому газовому гіганту — Урану, але при цьому у 400 разів масивніша найбільшого об’єкта поясу Койпера.

Планети земної групи складаються переважно з кисню, кремнію, заліза, магнію, алюмінію та інших важких елементів.

Всі планети земної групи мають наступну будову:

  • у центрі планети залізне ядро з невеликою кількістю нікелю.
  • мантія складається з силікатів
  • кора, яка виникла через часткове плавлення мантії складається також з силікатних порід. З поміж планет земної групи тільки у Меркурія немає кори, оскільки вона була розбита в результаті метеоритних бомбардувань. Земля відрізняється від інших планет групи наявністю великої кількості гранітів у корі.

Дві планети земної групи (Земля та Марс) мають супутники і жодна зі всіх чотирьох планет групи не має кілець.

Екзопланети земного типу[ред.ред. код]

Вважається, що на планетах земної групи найвірогіднішим є виникнення життя, тому до пошуку таких планет прикута дуже прискіплива увага. Так у грудні 2005 року вчені з Інституту космічних наук (Каліфорнія) повідомили про відкриття схожої до Сонця зірки біля якої, можливо, формуються скелясті планети [2].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]