Міжнародний консорціум журналістських розслідувань

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Міжнародний консорціум журналістських розслідувань
ICIJ logo.svg
Абревіатура ICIJ
Засновано 1997
Тип громадська організація
Сфера Журналістське розслідування і database journalism[d]
Штаб-квартира Вашингтон
Директор Жерар Райл[en]
Центральний орган The Global Muckraker
Материнські організації Center for Public Integrity
Веб-сайт ICIJ
Нагороди

Міжнародний консорціум журналістських розслідувань у Вікісховищі?

Міжнародний консорціум журналістських розслідувань (МКЖР, англ. International Consortium of Investigative Journalists (ICIJ)) — незалежна міжнародна мережа журналістів-розслідувачів, яка базується у Вашингтоні. Створена 1997 року Центром за цілісність суспільства[1], в лютому 2017 року МКЖР створили як цілком незалежну організацію, яка включає понад 200 журналістів-слідчих і 100 медіа-організацій у понад 70-ти країнах[2], які спільно працюють над «такими питаннями як транскордонна злочинність, корупція та підзвітність влади»[3][4]. 2000 року МКЖР викрив контрабанду і ухилення від сплати податків багатонаціональними тютюновими компаніями[5], «синдикатами організованої злочинності; розслідував приватні військові картелі, азбестові компанії[6], і лобістів кліматичних змін, а також розпочав нові розслідування, оприлюднивши деталі військових контрактів в Іраку та Афганістані»[3][4][7].

Панамські документи стали співпрацею понад 100 медіа-партнерів[8], зокрема членів Проекту з розслідування організованої злочинності та корупції (OCCRP)[9] з журналістами, які працювали над цими даними. Частковий реліз вийшов 3 квітня 2016 року, він привернув увагу світових ЗМІ[10][11]. Набір 11,5 мільйонів конфіденційних фінансових та юридичних документів юридичної фірми Mossack Fonseca з Панами, містив детальну інформацію про більш ніж 14 тис. клієнтів і понад 214 тис. офшорних підприємств, включаючи особистості акціонерів та директорів, зокрема зазначених осіб та глав держав[en][12] — державних чиновників, близьких родичів та наближених соратників різних глав урядів з понад 40 інших країн[13][14][15]. Німецька газета Зюддойче Цайтунґ вперше отримала дані з релізу з анонімного джерела 2015 року[14] Після роботи над документами компанії «Mossack Fonseca» протягом року, директор МКЖР Жерар Райл[en] описав, як офшорна фірма «допомагала компаніям і особам з податковими оазами, включаючи ті, які були санкціоновані США і Великою Британією для справ з президентом Сирії Башаром Асадом»[16].

Одне із нещодавніх досліджень МКЖР — Райські папери 2017 року, транскордонне, глобальне розслідування[17], яке розкриває офшорну діяльність деяких наймогутніших людей і компаній світу[18]. Проект залучив 95 медіа-партнерів і опирався на 13,4 мільйона злитих файлів.

Історія[ред. | ред. код]

1997 року Центр громадської цілісності почав «збирати першу в світі робочу мережу провідних журналістів-розслідувачів». До 2000 року МКЖР складався з 75 журналістів-розслідувачів світового рівня у 39 країнах[19].

На початку листопада 2014 року розслідування МКЖР Люксембург-лікс виявило, що Люксембург під керівництвом прем'єр-міністра Жан-Клода Юнкера перетворився на великий європейський центр уникнення корпоративного податку[20].

У лютому 2015 року веб-сайт МКЖР оприлюднив інформацію про банківські рахунки у Швейцарії під назвою Свісc-лікс: туманна готівка, захищена банківською таємницею, де йшлось про 100 тис. клієнтів та їх рахунки в банку HSBC.

У лютому 2017 року МКЖР виокремили у повністю незалежну організацію, якою нині керують три комітети: традиційна рада директорів з довірчою роллю; Консультативний комітет, що складається з попечителів; та Комітет мережі МКЖР[2].

У липні того ж року МКЖР отримав некомерційний статус від податкових органів США[2].

2017 року МКЖР, компанія Мак-Клечі[en] та Маямі Гералд[en] виграли Пулітцерівську премію за пояснювальну звітність[en] за Панамські документи, серію історій, де використали співпрацю понад 300 репортерів на шести континентах для виявлення прихованої інфраструктури та глобального масштабу офшорних податків[21]. Загалом МКЖР отримала понад 20 нагород за «Панамські документи»[22].

Глобальна тютюнова промисловість[ред. | ред. код]

З 2008 по 2011 рік МКЖР розслідувала глобальну тютюнову промисловість, відкриваючи, як компанія Філіп Морріс Інтернешнл та інші тютюнові компанії працювали, щоб нарощувати бізнес в Росії, Мексиці, Уругваї та Індонезії[23].

Серійні розслідування про банківські офшори[ред. | ред. код]

МКЖР співпрацює з компаніями Ґардіан, Бі-Бі-Сі, Ле-Монд, Вашинґтон Пост, Зонтаґс Цайтунґ[en], Індіан Експрес, Зюддойче Цайтунґ та Норддойчер Рундфунк[en], щоб створити ряд розслідувань щодо офшорних банківських операцій[24][25]. Вони повідомляли про корупцію в уряді по всьому світі, про схеми уникнення сплати податків, що використовуються багатими людьми, і про використання таємних офшорних рахунків у схемах Понці[26].

У червні 2011 року стаття МКЖР розкрила як австралійський бізнесмен допомагав своїм клієнтам легально реєструвати тисячі офшорних оболонок, «деякі з них пізніше були залучені у міжнародий рух нафти, зброї та грошей»[27].

У квітні 2013 року звіт про розкриття деталей 130 тис. офшорних рахунків, власники яких здійснили міжнародне податкове шахрайство та звіт, що показав їх діяльність, назвали «Офшори-лікс» відповідно.

На початку 2014 року МКЖР виявив, що родичі політичної та фінансової еліти Китаю були серед тих, хто використовує офшорні податкові оази, щоб приховати статки[28].

Панамські документи[ред. | ред. код]

Країни де є політики, державні посадовці або близькі співробітники, названі під час витоку інформації 15 квітня 2016 року

Газета Зюддойче Цайтунґ отримала набір документів з витоком інформації, що налічував 11.5 мільйона конфіденційних документів з секретного джерела, створеного панамським корпоративним постачальником послуг Mossack Fonseca[29]. Так звані Панамські документи надавали детальну інформацію про більш ніж 214 тис. офшорних компаній, включаючи інформацію про особи акціонерів та директорів, серед яких державні чиновники, близькі родичі та наближені соратники різних глав урядів у понад 40 інших країнах[14][15]. Через витік прем'єр-міністр Ісландії, Зігмундур Девід Ганлаугссон, був змушений піти у відставку 5 квітня 2016 року[11]. До 4 квітня 2016 року більш ніж «107 медіа-організацій в 76 країнах»[30] взяли участь в аналізі цих документів[16], у тому числі Панорама Бі-Бі-Сі та британська газета Ґардіан[30]. На підставі розкриття Панамських паперів, Верховний Суд Пакистану створив Об'єднану слідчу групу для розслідування справи, і 28 липня 2017 року позбавив прем'єр-міністра Наваса Шарифа права займати будь-які публічні посади пожиттєво.

МКЖР та газета Зюддойче Цайтунґ отримали Панамські документи 2015 року й розіслали їх близько 400 журналістам у 107 медіа-організаціях[30] у більш ніж 80 країнах. Перші інформаційні повідомлення засновані на наборі разом з 149 самими документами[29][31][32].

Згідно з Нью-Йорк таймз[11],

« Панамські документи виявляють бізнес, що процвітає у прогалинах і дірах міжнародних фінансів. Вони чітко вказують, що поліцейський контроль офшорних банківських та податкових оаз, а також шахраїв, які їх використовують, не може здійснюватися лише якоюсь однією країною. Втрата податкових надходжень є одним із наслідків цієї прихованої системи; ще небезпечнішою є її глибока шкода демократичному правлінню та регіональній стабільності, якщо у корумпованих політиків є місце, щоб приховати вкрадені національні активи від громадського погляду.
Оригінальний текст (англ.)
[T]he Panama Papers reveal an industry that flourishes in the gaps and holes of international finance. They make clear that policing offshore banking and tax havens and the rogues who use them cannot be done by any one country alone. Lost tax revenue is one consequence of this hidden system; even more dangerous is its deep damage to democratic rule and regional stability when corrupt politicians have a place to stash stolen national assets out of public view.
»

Райські папери[ред. | ред. код]

Країни з політиками, державними посадовцями або наближеними співробітниками, названі у витоку інформації 5 листопада 2017 року

2017 року німецька газета Зюддойче Цайтунґ отримала «кеш-пам'ять» з «13,4 мільйона файлів з витоком інформації»[18][33] щодо податкових оаз, відому під назвою «Райські папери», що стосувалась Бермудського офшорного спеціаліста — компанії Епплбі[en], «однієї з найбільших в світі офшорних юридичних фірм». Файли їм передав МКЖР як і, зрештою, ще 95-ти ЗМІ"[33]. Вони показали, що багато податкових оаз, якими користується компанія «Епплбі», знаходяться на Кайманових островах, що є британською територією, яка «не стягує жодного корпоративного або особистого податку на прибуток з грошей, отриманих за межами її юрисдикції»[33][33][34]. «Райські папери» відкрили «офшорну діяльність деяких наймогутніших людей і компаній світу»[18].

Журналістика даних[ред. | ред. код]

У ході розслідувань «Панамських документів» та «Райських документів», перед МКЖР постав виклик, як вивчити та впровадити різні технології управління міжнародною співпрацею з терабайтами даних — структурованих та неструктурованих (наприклад, електронних листів, PDF-файлів), а також, як витягти з цих даних важливу інформацію. Серед технологій, що використовувалися, були системи керування графічними базами даних Neo4J[en] та Linkurious[en] для пошуку й візуалізації даних[35]. До цих проектів, що були пов'язані з великою кількістю даних, залучили не тільки досвідчених журналістів-слідчих, але й журналістів-фахівців з даних та програмістів.

Популяризація контенту[ред. | ред. код]

МКЖР активно працює в соціальних мережах з веб-сайтом, блогом під назвою «Global Muckraker»[36], Facebook, Twitter, Google+ і каналом YouTube[3].

Нагороди[ред. | ред. код]

МКЖР організував Відзнаки Деніела Перла[en] за видатні міжнародні звіти з розслідувань, які присуджуються щодва роки. Наразі нагорода не присуджується[2][37][38][39][40][41][39].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Vasilyeva, Natalya; Anderson, Mae (3 April 2016). News Group Claims Huge Trove of Data on Offshore Accounts. The New York Times. Associated Press. Процитовано 4 April 2016. 
  2. а б в г About the ICIJ. ICIJ. Процитовано 10 February 2015. 
  3. а б в About. ICIJ. 6 April 2016. Архів оригіналу за 2016-04-06. Процитовано 6 April 2016. 
  4. а б ICIJ, About the ICIJ
  5. Beelman, Maud; Campbell, Duncan; Ronderos, Maria Teresa; Schelzig, Erik J. (January 2000). Major Tobacco Multinational Implicated in Cigarette Smuggling, Tax Evasion, Documents Show. International Consortium of Investigative Journalists. 
  6. Dangers in the Dust. International Consortium of Investigative Journalists. 2010. Процитовано 8 April 2016. [недоступне посилання з вересня 2019]
  7. Gerard Ryle. Center for Public Integrity. 
  8. Panama Papers - About the investigation. 
  9. OCCRP. ICIJ/OCCRP Panama Papers project yields unprecedented access to high level offshore corruption. www.occrp.org (en). Процитовано 2018-11-17. 
  10. The International Consortium of Investigative Journalists. ICIJ. April 2016. Процитовано 6 April 2016. 
  11. а б в Board, The Editorial (5 April 2016). The Panama Papers' Sprawling Web of Corruption. New York Times. Процитовано 6 April 2016. 
  12. Vasilyeva, Natalya; Anderson, Mae (April 3, 2016). News Group Claims Huge Trove of Data on Offshore Accounts. The New York Times. Associated Press. Процитовано 4 April 2016. 
  13. Garside, Juliette; Pegg, David (6 April 2016). Panama Papers reveal offshore secrets of China's red nobility: Disclosures show how havens such as British Virgin Islands hide links between big business and relatives of top politician. The Guardian. Процитовано 6 April 2016. 
  14. а б в Vasilyeva, Natalya; Anderson, Mae (3 April 2016). News Group Claims Huge Trove of Data on Offshore Accounts. The New York Times. Associated Press. Процитовано 4 April 2016. 
  15. а б Panama Papers: The Power Players. International Consortium of Investigative Journalists. Архів оригіналу за 4 April 2016. Процитовано 3 April 2016. 
  16. а б Epatko, Larisa (4 April 2016). Here's what we know so far about the leaked Panama papers. PBS. Процитовано 6 April 2016. 
  17. global investigation
  18. а б в ICIJ releases new investigation: the Paradise Papers. International Consortium of Investigative Journalists (en-US). 5 November 2017. Процитовано 5 November 2017. 
  19. 2000 Center for Public Integrity Annual Report. Center for Public Integrity. 2000. с. 27. Архів оригіналу за 18 жовтень 2017. Процитовано 7 April 2016. 
  20. Luxembourg tax files: how tiny state rubber-stamped tax avoidance on an industrial scale. The Guardian. 5 November 2014. 
  21. Explanatory Reporting. Процитовано 11 April 2017. 
  22. ICIJ's Awards. 
  23. Pitzke, Marc (2013-04-04). Offshore Leaks: Vast Web of Tax Evasion Exposed. Spiegel Online. Процитовано 4 April 2013. 
  24. Offshore secrets: what is the Guardian investigation based on?. London: guardian.co.uk. 25 November 2012. Процитовано 4 April 2013. 
  25. Guevara, Marina Walker; Hager, Nicky; Cabra, Mar; Ryle, Gerard; Menkes, Emily. Who Uses the Offshore World. Secrecy for Sale: Inside the Global Offshore Money Maze. [International Consortium for Investigative Journalists http://www.icij.org]. Процитовано 17 February 2015. 
  26. Ryle, Gerard (28 June 2011). Inside the shell: Drugs, arms and tax scams. Secrecy for sale: inside the global offshore money maze. ICIJ. Процитовано 6 April 2016. 
  27. Gerard Ryle (January 21, 2014). China's elite linked to secret offshore entities. ICIJ. Процитовано January 21, 2014. 
  28. а б DocumentCloud 149 Results Source: Internal documents from Mossack Fonseca (Panama Papers) – Provider: Amazon Technologies / Owner: Perfect Privacy, LLC USA. Center for Public Integrity. Процитовано 4 April 2016. 
  29. а б в Panama Papers: Government announces creation of 'panel of experts'. BBC News (BBC). 7 April 2016. Процитовано 7 April 2016. 
  30. Obermaier, Frederik; Obermayer, Bastian; Wormer, Vanessa; Jaschensky, Wolfgang (3 April 2016). About the Panama Papers. Süddeutsche Zeitung. Архів оригіналу за 3 April 2016. Процитовано 3 April 2016. 
  31. The Panama Papers: Data Metholodogy. ICIJ. 3 April 2016. Архів оригіналу за 4 квітень 2016. Процитовано 3 April 2016. 
  32. а б в г McIntire, Mike; Chavkin, Sasha; Hamilton, Martha M. (November 5, 2017). Commerce Secretary's Offshore Ties to Putin 'Cronies'. The New York Times (en-US). ISSN 0362-4331. Процитовано November 5, 2017. 
  33. 'Paradise Papers' documents touch Trump administration. POLITICO. Процитовано November 5, 2017. 
  34. Ghosh, Shona (2017-11-08). How a nerdy Swedish database startup with $80m in funding cracked the Paradise Papers. Business Insider. Процитовано 2018-11-17. 
  35. The Global Muckraker. International Consortium of Investigative Journalists. 
  36. Razzle-Dazzle 'Em Ethics Reform. New York Times. 26 June 2016. Процитовано 27 November 2015. 
  37. Galvin, Kevin (1996). Buchanan Campaign Chief Has Military Ties. Associated Press. 
  38. а б The States Get a Poor Report Card. New York Times. 19 March 2012. Процитовано 27 November 2015. 
  39. Goldstein, Steve (1996-02-16). `Outsider' Runs Filled With `Insider' Advisers. Philadelphia Inquirer. Процитовано 19 June 2013. 
  40. Frequently Asked Questions. Center for Public Integrity. Архів оригіналу за 2012-06-15. Процитовано 2012-06-09. 

Посилання[ред. | ред. код]