Мінор Соломон Олексійович
| Зелік Мінор Соломон Олексійович Мінор | |
|---|---|
| рабин | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
1829 Ромни (Українські землі) |
| Смерть |
8 січня 1900 Вільно (Вільнюс), Віленська губ. |
| Громадянство | Російська імперія |
| Освіта | Віленське рабинське училище |
| Служіння в церкві | |
| Титул | рабин Москви |
| Конфесія | юдаїзм |
 Матеріали до статті на Вікісховищі | |
Зелік Кушелевич Мінор (також Зеліг Кушелевич, Залкінд Кушелевич та Соломон Олексійович Мінор; 1829[1], Ромни Полтавська губ., тепер Сумська обл. — 8 січня 1900, Вільно) — рабин Москви, очолював юдейську релігійну громаду Москви з 1869 по 23 липня 1892[2], історик, публіцист, просвітник.
Біографія[ред. | ред. код]
Зелік (Залкінд) Мінор народився в багатодітній родині Кушеля Мовшевича Мінора (1805—?) та Зельди Залкіндовны Мінор (1805—?). Закінчив Віленське рабинське училище.
У 1869 правління Московської єврейської громади запросило на посаду казенного рабина Москви — Зеліка Мінору з Мінська. Хоральна синагога стала центром духовного й суспільного життя євреїв Москви. Промови Мінора привертали увагу сучасників, так як відображали настрій єврейської інтелігенції і особливо молодих людей, які прагнули бути повноправними громадянами Російської імперії. З початку 1870-х рр проповідь виголошувалася російською мовою. Багато москвичів, цікавлячись національними звичаями відвідували синагогу. Кілька разів відвідував і Лев Толстой, він брав уроки у рабина Мінору для вивчення давньоєврейської мови.
Рабин Мінор вважав своїм обов'язком піклуватися про бідних та знедолених. У 1871 році він звернувся з проханням на ім'я московського генерал-губернатора про відкриття училища Талмуд-Тора. Клопотання було задоволено і 8 жовтня 1871 року була відкрита школа для дітей з бідних родин, де діти опановували текст і зміст Тори, а також вивчали російську мову, арифметику, географію, історію, каліграфію, спів. Московський рабин розумів, що дітям бідняків необхідно володіти не тільки грамотою, але і професією.
Рівно через рік, 8 жовтня 1872, у Хоральній синагозі, відбулося освячення єврейського ремісничого училища, якому згодом було присвоєно ім'я Олександра II. Наприкінці 1880-х рр. в країні встановлюється жорсткий режим, розгортає реакційну політику переслідування євреїв. 23 липня 1892, тільки що відбудована будівля московської синагоги було опечатано, після чого рабин Мінор і староста Шнейдер направляють скаргу в Санкт-Петербург. У відповідь обох скаржників виселяють з Москви із забороною надалі проживати поза риси осілості. У розпорядженні від 23 вересня 1892 імператор Олександр III Височайше повелів наказати: Московського рабина звільнити з цієї посади з видворенням його на проживання в смузі єврейської осілості і із забороною йому назавжди в'їзду у місця, що лежать поза цієї смуги. Рабин З. Мінор змушений був виїхати до Вільно, де помер, перебуваючи у вигнанні.
Родина[ред. | ред. код]
- Дружина (з 10 листопада 1854 року) — Муся-Роха Ельяшевна (Муша Елевна) Мінор (1831—?)[3].
- Сини — Лазар Соломонович Мінор, невропатолог; Йосип Соломонович Мінор, революціонер-народник, потім член партії есерів; Мойсей (1866—?).
- Дочки — Белла (Ізабелла, в заміжжі Гавронська, 1869, Мінськ — ?), у 1894 році вийшла заміж за зубного лікаря Лейзера-Хаїма (Іллю Йосиповича) Гавронського (1870—1940), онука торгівця чаєм Д. В. Висоцького, брата режисера А. О. Гавронського і філософа-неокантианця Д. О. Гавронського; з чоловіком — в еміграції в Парижі; Зельда (Олександра, 1871—?), дружина (з 1894) інженера-технолога Ісаака Зейликовича Дукельського, випускника ИМТУ (1892); Хая (1860—?); Марія (у першому шлюбі Коренбліт, у другому Регірер, 1866—?), заміжня (1895) за військовим інженером-технологом Ізраїлем Іллічем Регірером, випускником ИМТУ, жила у Києві (їхній син Овсій Миколайович Регірер, 1904—1968, інженер і вчений).
Спогади сучасників[ред. | ред. код]
Лев Миколайович Толстой згодом так згадував про заняття по вивченню івриту:
Весь цей час (1882) я дуже пильно займався єврейською та вивчив її майже, читаю і розумію. Вчить мене рабин тутешній Мінор, дуже хороший і розумний чоловік.
Посилання[ред. | ред. код]
- Див. також статті «Матвій Фондамінський» та «Якутська трагедія»
- Стаття на сайті КЕРООР
- Мінор Й. С. Це було давно… (Спогади солдата революції) Париж, 1933 (zip) [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ У «Ревизских сказках», в записах про одруження і смерті вказано 1829 рік народження; в останній ім'я — Зельман Кушелевич.
- ↑ Ім'я що зустрічається в «Краткой еврейской энциклопедии» Шломо Залман Мінор є неточною і являє собою посмертно виправлене авторами цього видання ім'я рабина Зелік на сучасний івритський лад. У всіх прижиттєвих виданнях і документах рабина звали Зелік, або російською Соломон Олексійович.
- ↑ Див. запис про одруження в канцелярії віленського міського рабина на сайті єврейської генеалогії JewishGen.org (також записи о народженні дочки та інші метричні документи).
|
