Мі-1

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мі-1
Mi-1 - перший серійний радянський гелікоптер
Mi-1 - перший серійний радянський гелікоптер
Тип Багатоцільовий гелікоптер
Розробник Московський вертолітний завод імені М. Л. Міля
Виробник Казанський вертолітний завод
Улан-Уденський вертолітний завод
Головний конструктор Міль Михайло Леонтійович
Перший політ 1948 рік
Початок експлуатації 1951 рік
Статус експлуатується
Основні експлуатанти СРСР СРСР Flag of East Germany.svg НДР Куба Куба
Одиниць вироблено 2500-3000
Варіанти Ми-1А, Ми-1МНХ (НХ), Ми-1П, Ми-1Т, SM-1, SM-2.
Commons-logo.svg  Зображення у ВікіСховищі

Мі-1 (Hare заєць за кодифікацією НАТО) — радянський багатоцільовий гелікоптер, розроблений ОКБ М. Л. Міля в кінці 1940-х років. Перший радянський серійний гелікоптер. Спочатку прототип отримав найменування ГМ-1 (Гелікоптер Міля-1). Перший політ Мі-1 відбувся у вересні 1948 року. У 1951 році був введений в дослідну експлуатацію. Серійне виробництво велося в 19541960, всього було побудовано 2680 машин.

Історія створення[ред.ред. код]

Після завершення Другої Світової війни Міль приступив до розробки тримісного експериментального гелікоптера ЕГ-1 (не плутати з ЕГ ОКБ Яковлєва), побудованого за одногвинтовою схемою з двигуном М-13 і оригінальним пристроєм автоматичного підвищення стійкості польоту. 9 квітня 1946, проект був продемонстрований експертної комісії МАЛ, яка схвалила його, але порадила внести ряд змін, викликаних реальними можливостями радянської авіапромисловості.

Перші ти прототипи ГМ-1 було збудовано на авіазаводі в Києві. Це було пов'язано з відсутністю матеріально-технічної бази на ОКБ-4.

10 серпня 1949 року на базі НІІ ВПС СРСР почалися держвипробування прототипів. У них брали участь Тиняков і провідні інженери Л. М. Марьїн і A. M. Загордан. Через півтора місяці випробування успішно завершилися.

Серійне виробництво[ред.ред. код]

На початку 1950 року Рада Міністрів СРСР ухвалила створити дослідну серію з 15 вертольотів ГМ-1 під позначенням Мі-1 на заводі № 3 у Москві. Однак з огляду на недооцінені державними і військовими діячами можливості вертольотів у збройних силах і цивільної авіації впровадження Мі-1 в масове виробництво всіляко затримувалося. Ситуація докорінно змінилася після демонстрації Мі-1 Сталіну та доповідь йому про успішне використання американських вертольотів у війні в Кореї. Це призвело до «жовтневої» урядової постанови про створення нових транспортно-десантних вертольотів, і Мі-1 почав вироблятися на декількох заводах авіаційної промисловості.

Після виробництва в 1952-1953 роках невеликої партії (30 одиниць) на казанському заводі № 387 (нині ВАТ «Казанський вертолітний завод») в 1954 році, масове виробництво Мі-1 вдалося розпочати на заводі № 47 (нині ВАТ «Стріла») в Оренбурзі. (За період з 1954 по 1958 р. там було випущено 597 вертольотів). Через три роки проводити Мі-1 почав завод № 168 (нині ВАТ «Росвертол») в Ростові-на-Дону, де з 1956 по 1960 р. було виготовлено 370 нових машин.

Пізніше радянська авіапромисловість зробила ставку на виготовлення більш важких вертольотів Мі-4, але оскільки Радянський Союз все ж мав потребу і в легких Мі-1, керівництво країни прийняло рішення перенести виробництво цих машин до Польщі. У 1954 році було підписано міжурядову угоду про виробництво Мі-1 і запчастин до нього в Польщі. Тоді ж було розпочато перепрофілювання авіазаводу у Свиднику, до цього виготовляв агрегати для заводу в Мелиде. Підготовка до виробництва абсолютно нового виду техніки зажадала від колективу підприємства освоєння нових технологій і професій, чому чимало сприяла відряджені з СРСР група фахівців.

Загалом у Польщі було виготовлено 1683 вертольота Мі-1 в різних варіантах і модифікаціях (у тому числі 86 вертольотів SM-2). Більшість з них відправляли в СРСР. Останній Мі-1 в СРСР був офіційно списаний у 1983 році, але деякі екземпляри Мі-1 в льотному стані досі можна побачити в музеях і приватних колекціях.

Модифікації[ред.ред. код]

  • Ми-1
  • Ми-1А
  • Ми-1МНХ (НХ)
  • Ми-1П
  • Ми-1Т
  • Ми-1У
  • Ми-3
  • SM-1

Експлуатація та участь в бойових діях[ред.ред. код]

Наприкінці 1948 року, в Серпухові, була сформована навчальна ескадрилья у складі ВПС, що займалася освоєнням вертольотів і підготовкою льотного складу. На початку 1951 року, в ескадрилью надійшли перші вертольоти Мі-1 з передсерійної партії - до цього, льотна підготовка проходила на вертольотах Г-3, розроблених в ОКБ І. П. Братухіна. З цього часу, Мі-1 розпочав у масовому порядку надходити в підрозділи зв'язку Сухопутних військ, а пізніше - в окремі вертолітні ескадрильї і льотні училища. Мі-1 тривалий час був основним типом навчального вертольота в СРСР. З лютого 1954 року, почалася експлуатація Мі-1 в цивільній авіації. Через кілька років, Мі-1 вже застосовувався в "Аерофлоті" на всій території СРСР. Фактично, регулярна експлуатація Мі-1 і вертольотів середнього класу Мі-4 почалася одночасно - ці два типи становили вдалий "тандем", взаємно доповнюючи можливості один одного. За своїми льотно-технічними характеристиками вертоліт Мі-1 був близький до американського вертольоту S-51, що з'явився в 1946 році, і англійському «Брістоль 171» (1947), а проте, на відміну від цих машин, які випускалися відносно недовго, малими серіями, і незабаром були витіснені досконалішими вертольотами, Мі-1 отримали найширше застосування у ВПС та цивільної авіації Радянського Союзу і світу багатьох держав. Про хороші льотно-технічні особливості вертольотів Мі-1 кажуть, встановлені в 1958-1968 роках 27 світових рекордів, в їх числі рекорди швидкості - 210,535, 196,452 та 141,392 км / год на базі 100, 500 і 1000 км; рекорди висоти - 6700 м і дальності польоту - 1654.571 км, а також 11 жіночих рекордів. За даними, які були наведені у щорічному огляді «Військова авіація країн світу», опублікованому в журналі «Флайт Інтернешнл», на середину 1995 у збройних силах країн світу застосовувалося близько 150 цих машин. Армійські вертольоти Мі-1В активно застосовувалися в Китаї для боротьби з озброєними загонами чанкайшистів і в інших операціях поліцейського характеру. Єгипет та сирійці застосовували цей вертоліт в конфліктах з Ізраїлем, використовувався він і в громадянській війні в Північному Ємені. В Іраку Мі-1 був застосований для придушення курдських заколотів. На Кубі Мі-1 використовували для ліквідації загонів збройної опозиції

Країни-оператори[ред.ред. код]

Країни, що використовують Мі-1.

Дивіться також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]