Нава (язичництво)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

Нава, Нав, Наво (рос. Навь) — на думку неоязичників, так званий «підземний світ», місце, куди людина потрапляє після смерті, і звідки повертається у Яв після переродження.

Етимологія[ред.ред. код]

Стародавнє значення рос. навь (згідно з Тлумачним словником Даля) — «мрець». Даль згадує ще варіанти навей, навье, а також навий день («день поминання мертвих на поминальному тижні» — понеділок на півдні Росії чи вівторок у середній смузі)[1]. Український лексикограф Є. І. Желихівський тлумачить схожі українські слова нав і нава як «домовина», «труна», а також наводить слово навк у значенні «мрець». Відома також інша назва Великого Четверга — «Навський Великдень». Схожі слова існують в інших слов'янських мовах: давньорус. навь, навъ, навие («мрець»), болг. і мак. нави («злі духи, що мучать породіллю»), ст.-чеськ. nav, nava, náva («потойбіччя»), стцерк.-слов. навь («мрець»). З того ж кореня походить й українське «навка» («нявка», «мавка»)[2].

Праслов'янське *navь (також дієслово *nyti) зіставляють з лит. nave і прусськ. nowis («смерть», «труп»), латис. nâvе («смерть»), гот. naus («мертвий»), а також з грец. ναΰς, лат. navis («корабель», пор. «нава в архітектурі»). Первісне значення відновлюють як «корабель мертвих» (згідно з праіндоєвропейськими уявленнями, мертві відпливають до потойбіччя на човнах)[2][1].

Вжиток слова[ред.ред. код]

Триєдиний світогляд «Яв-Прав-Нав» відображений і в писанкових мотивах.[джерело?] Серед рідновірів побутує думка, що ця триєдність закладена й в український герб-Тризуб, який насправді є прадавнім символом.[джерело?]

На першій дошці «Велесової книги» слово згадується в такому контексті:

«
Права бо є невідомо уложена Дажбом,
а по ній, як пряжа, тече Ява,
і та соутворює життя наше.
І та, коли одійде, Смерть є.
Ява текуща, а творена в Праві.
Нава бо є по тій: до тої є Нава,
і по тій є Нава, а в Праві ж є Ява»
»

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Нава — стара назва німецького міста Лангенау, коли там ще жили слов'янські племена.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973
  2. а б Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.