Токсикоманія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Токсикома́нія — хвороба, яка характеризується психічною, а іноді й фізичною залежністю від психоактивної токсичної речовини не віднесеної до списку наркотиків.

Токсикоманія як патологічний потяг змінює психічний стан залежної людини, викликається снодійними засобами (барбітурати), транквілізаторами (діазепам — седуксен тощо), психостимуляторами (циклодол тощо).

Види токсикоманій[ред. | ред. код]

Психоактивна токсична речовина може мати ті ж властивості, що й наркотик, але соціальна небезпека її вживання дещо менша, і, відповідно, офіційно наркотиком вона не визнана.

З клінічних позицій наркоманії та токсикоманії патогенетично досить схожі. Для них характерне поступове формування тріади синдромів:

  1. поява синдрому лікарської залежності (залежність психічного та фізичного комфорту від прийому препарату);
  2. поступова зміна толерантності з підвищенням доз та зміною форми сп'яніння;
  3. наявність абстиненції та невгамовного (фізичного або компульсивного) потягу до препарату, тому що життєдіяльність організму нормалізується лише при певному рівні наркотизації.

Методи запобігання токсикоманії[ред. | ред. код]

Промислово-технологічні[ред. | ред. код]

Насамперед із побутової хімії (зокрема з клеїв та лакофарбових матеріалів) видаляється толуол.

Законодавчі заходи[ред. | ред. код]

На території України, Російської Федерації, Білорусі, Казахстану та інших пострадянських держав введені заборони на продаж тих чи інших речовин неповнолітнім. Саме вживання таких речовин не за призначенням не обмежене ніякими законами, але в разі затримання токсичне сп'яніння прирівнюється до алкогольного або наркотичного і тягне відповідні наслідки, як, наприклад, позбавлення водійських прав або навіть у певних випадках позбавлення волі.

План лікування хворих на токсикоманію[ред. | ред. код]

Перший (попередній етап)[ред. | ред. код]

  • припинення вживання токсичної речовини
  • дезінтоксикаційна терапія
  • вітамінотерапія
  • симптоматична терапія.

Основний етап[ред. | ред. код]

  • активна антитоксикоманічна терапія
    • умовно-рефлекторна терапія
    • сенсибілізуюча терапія
  • немедикаментозна
    • сорбційні методи (гемосорбція, гастроентеросорбційна детоксикація)
    • квантова автогемотерапія
    • рефлексотерапія
    • лазерорефлексотерапія
    • екстремальна кріопунктура, магніторефлексотерапія та ін.
  • психотерапія
    • індивідуальна гіпносугестивна психотерапія
    • колективна сугестивна терапія
    • опосередкована психотерапія (плацебо-терапія)
    • емоційно-стресова терапія (варіант «кодування» за О. Р. Довженко)
    • аутогенне тренування.

Третій етап (підтримуюча терапія)[ред. | ред. код]

  • підтримуюча терапія
  • повторні курси умовно-рефлекторної та сенсибілізуючої терапії
  • стимулююча терапія
  • трудотерапія
  • соціотерапія — вирішення соціальних, побутових та сімейних проблем.

Клінічна картина та перебіг кожної форми токсикоманії мають свої особливості, що пов'язано з фармакологічною активністю препарату, та його токсикогенними властивостями.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Дунаевский Владимир Владимирович, Стяжкин Владимир Дмитриевич. Наркомании и токсикомании. — Лининград : «Медицина». Ленинградское отделение, 1990. — 208 с. — (Библиотека среднего медработника) — 40 000 прим. — ISBN 5-225-01334-1. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]