Народна латина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Народна латина, відома також як «вульгарна латина»[1] і народно-латинська мова, лат. sermo vulgaris — розмовний різновид латинської мови, поширений в Італії, а пізніше і в інших провінціях Римської імперії.

Значення терміну[ред.ред. код]

Термін народна або вульгарна латина може вживатися в різних значеннях. Він може означати:

  • Розмовну латинську мову Римської імперії;
  • Розмовну латину пізньоримського часу, що стала основою романських мов;
  • У вужчому сенсі протороманську мову Західної Романії, тобто прамову тих мов, що були поширені на північний захід від ізоглоси Лінія Спеція-Ріміні у Франції та на Іберійському півострові, а також романських мов у Північній Африці.
  • У ширшому сенсі, що виходить за рамки мовознавства, народною латиною називають інновації пізньоантичних текстів від II ст., які відрізняються від класичної латини.

Прамова романської групи[ред.ред. код]

Саме народна латина (а не класична латинська мова) є безпосереднім предком романських мов. З іншого боку, не у всіх регіонах її поширення нині існують романські мови. Свого найбільшого географічного поширення народна латина досягла в III столітті н. е., в період максимального розширення кордонів Римської імперії. З кінця III, і особливо між V і XV століттями, під час Великого переселення народів, мовні межі народно-латинського (романського) ареалу в регіонах так званої Старої Романії істотно скоротилися. Так, в Північній Африці народна латина була повністю витіснена арабською мовою, а в Британії — германськими говірками (правда, народна латина зробила значний вплив на місцеві кельтські мови). Регіони, де латинська мова поступово зникла (Паннонія, Іллірія, Британія, Римська Германія, Римська Африка), отримали назву Романія Субмерса /Romania Submersa.

Історія[ред.ред. код]

Cantar de Mio Cid (Пісня мого Сіда) є найбільш раннім текстом іспанською мовою.

Вульгарна латина розвивалася по-різному в різних провінціях Римської імперії; з неї поступово виникали різні романські мови. 813 року Турський Собор постановив для священиків Франкської імперії читати проповіді серед вірян зрозумілими для них місцевими рідними говірками, зокрема rusticam Romanam linguam, тобто «сільською романською мовою» для ареалів проживання романського населення та linguam Theodiscam, тобто «німецькою мовою» - для ареалів проживання германського населення, оскільки пересічний романський люд(не кажучи про зовсім чужий германський люд) вже не міг зрозуміти латину, якою написана Біблія. Майже через 30 років після постанови Турського Собору, тобто через життя одного покоління, «Присяги в Страсбурзі» (842), за суттю - угоди між онуками Карла Великого, між Карлом Голомозим та Людовиком Німецьким, були проголошені й записані мовою, яка вже була відмінною від латинської. Так, дійсно, в проміжку часу між восьмим і десятим століттями нашої ери на території колишньої Західної Римської імперії латина вже перестала бути загальною зрозумілою мовою спілкування. Дослідник М. Banniard на основі ретроспективної соціолінгвістичної праці наводить з цього приводу наступні дати:

Регіон Дата закінчення спілкування латиною

Північ Франції - 750-800

Південь Франції - 800-850

Мосарабська Іспанія - 850-900

Північна/Центральна

Італія - 900-950

Південна Італія - Невідомо

Північна Африка - 750-800

Еволюція народної латини

Можна знайти докази для цих змін в Appendix Probi, в збірці тлумачень, яку датують IІІ століттям, що прописують поряд з правильними формами класичної латині також й деякі форми вульгарної. Ці тлумачення описують:

Процес приглушення, втрату ненаголошених голосних ( MASCVLVS - MASCLVS);

Редукція /е/ та /і/, колись силабічний /j/ (VINEA NON VINIA);

Вирівнювання відмінностей між /o/ й /u/ (COLVBER NON COLOBER) й /e/ та /i/ (DIMIDIVS NON DEMEDIVS);

Регуляризація неправильної форми (GLIS NON GLIRIS);

Регуляризація та акцент гендерних форм (PAVPER MVLIER NON PAVPERA MVLIER);

Вирівнювання відмінностей між /b/ та /v/ між голосними (BRAVIVM NON BRABIVM);

Заміна зменшувальних для слів без розпізнавальних знаків (AVRIS NON ORICLA, NEPTIS NON NEPTICLA);

Втрата носових, які знаходяться в кінцевому складі (MENSA NON MESA), або неналежне вставлення носових (FORMOSVS NON FORMVNSVS) у формі гіперкорекції.

Лексика

Деякі слова класичної латини були замінені лексикою з народної латини. Наприклад, класичне Equus (кінь) замінене на caballus . Часто слова класичної латини, запозичені народною латиною за пізніших часів, поряд з більш просунутими формами передаються у спадок. Очікувані фонетичні зміни (або їхня відсутність) є свідчення того, що одна з форм була запозичена. Наприклад, fungus(гриб), знахідний відмінок fungum в народній латині став fongus. Пізніше це слово перетворилося на італійський fungo, каталонський fong, португальський fongo та іспанський hongo. Крім того, народна латина Західної Римської імперії всотала чималий пласт слів з германських мов, які замінили слова класичної латини. Наприклад:

TURBASfulcos(мутний);

CEMENTARIISmationibus(мулярі);

NON PERPERCITnon sparniavit(не зберігати);

GALEAhelme(шолом);

Albus -> blancus(білий, від германського blank - порожній);

Bellum -> guerra(війна, від германського werra - зброя);

Flavus -> blundus(жовтий, від германського blund - жовтавий);

Hortus -> gardinus(сад, від германського gardo).

Silva -> buscus(ліс, від германського busk)

Деякі слова класичної латини в «народному» варіанті змінили своє первісне значення:

IN OREin bucca (bucca(щока) класичної латини перетворилася на рот (Os));

ROSTRUMbeccus (beccus(законопроект) класичної латини перетворився на трибуну (rostrum));

ISSETambulasset (isset(пройшло, минуло) класичної латини перетворилося на шлях (ambulasset));

MILITESservientes (milites(воїни, солдати) класичної латини перетворилися на службовців(servientes));

LIBEROSinfantes (infantes(немовлята) в народній латині стали діти (liberos)).

Файл:Sacramenta Argentariae (Парс Brevis).jpg
Витяг присяги, раніше текст французькою мовою

Приклади[ред.ред. код]

Першими від загального народно-латинського ареалу Римської імперії відкололися носії так званої балканської латині, які продовжували населяти Римську Дакію (нині Трансільванія), яку римська адміністрація офіційно залишила в 271 році. Так почався процес становлення сучасних румунської та молдовської мов.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Вульгарна латина - не від сучасного прикметника «вульгарний», а в значенні «загальна»

Література[ред.ред. код]

  • Frederick Bodmer: Die Sprachen der Welt. Geschichte – Grammatik – Wortschatz in vergleichender Darstellung. Parkland-Verlag, Köln 1997, ISBN 3-88059-880-0.
  • Eugenio Coseriu: Das sogenannte „Vulgärlatein“ und die ersten Differenzierungen in der Romania. Eine kurze Einführung in die romanische Sprachwissenschaft. In: Reinhold Kontzi (Hrsg.): Zur Entstehung der romanischen Sprachen. Wissenschaftliche Buchgesellschaft, Darmstadt 1978, ISBN 3-534-04073-2, S. 257–291.
  • Reinhard Kiesler: Einführung in die Problematik des Vulgärlateins. Niemeyer, Tübingen 2006, ISBN 3-484-54048-6 (Romanistische Arbeitshefte 48).
  • Dag Norberg: Manuel pratique de latin médiéval. Picard, Paris 1968 (Connaissance des langues 4, ZDB-ID 1111263-3).
  • Gerhard Rohlfs: Vom Vulgärlatein zum Altfranzösischen. Einführung in das Studium der altfranzösischen Sprache. 3. verbesserte Auflage. Niemeyer, Tübingen 1968 (Sammlung kurzer Lehrbücher der romanischen Sprachen und Literaturen 15, ZDB-ID 517267-6).
  • Karl Vossler: Einführung ins Vulgärlatein. Schmeck, München 1953.


Мови Це незавершена стаття про мову.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.