Гебдовська Наталія Олександрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Наталія Гебдовська
Ім'я при народженніНаталія Олександрівна Гебдовська
Народилася15 червня 1910(1910-06-15)
Харбін, Хейлунцзян[d], Династія Цін
Померла19 листопада 2004(2004-11-19) (94 роки)
Київ, Україна
ПохованняБайкове кладовище
Громадянство СРСР
 Україна
Діяльністьакторка
Alma materДержавний музично-драматичний інститут імені М. В. Лисенка (1934)
ЗакладНаціональний академічний драматичний театр імені Івана Франка, Національна спілка театральних діячів України, Кіностудія ім. О. Довженка і Донецький обласний російський театр юного глядача
ЧоловікАдольф Летичевський
ДітиОлександр Летичевський
IMDbnm4580123

Наталія Олександрівна Гебдовська (15 червня 1910, Харбін — 19 листопада 2004, Київ) — українська радянська акторка театру і кіно. Брала участь у зйомках кінострічок Олександра Довженка. Почесна громадянка міста Березань (2002)[1].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилася 15 червня 1910 року в місті Харбіні (нині КНР). Дитячі роки провела в Березані. У 1934 році закінчила Київський музично-драматичний інститут імені М. В. Лисенка.

Могила Наталії Гебдовської

Вперше знялася у кіно (в масових епізодах) у фільмі «Джальма» (1927)[2]. Брала участь в роботі над картинами О. Довженка «Іван» (1928, епізод, в титрах прізвище актриси відсутнє) і «Щорс» (масові епізоди).

Від 1926 року акторка Селянського пересувного театру.

З 1934 по 1937 рік — акторка Театру Червоної Армії.

У 1938 році грала в Донецькому театрі югого глядача.

Після радянсько-німецької війни працювала в Київському державному театрі імені Івана Франка, а також заступником голови Українського театрального товариства.

Мешкала у Києві. Померла на 95-му році життя 19 листопада 2004 року. Похована разом з родиною на Байковому кладовищі (ділянка № 8а).

Родина

[ред. | ред. код]

Творчість

[ред. | ред. код]
Вибрана фільмографія
Автор книг
  • «Сповідь артистки». Київ, 1994
  • «І не згасне свіча Андромахи». Київ, 2004
  • «Андромаха, Спогади, вірші». Київ: Університетське видавництво «Пульсари», 2002.[3][5].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Наша гордість. Архів оригіналу за 12 лютого 2018. Процитовано 11 лютого 2018.
  2. Мене дражнили Ґретою Ґарбо (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 лютого 2018. Процитовано 11 лютого 2018.
  3. а б Андромаха. Спогади, вірші
  4. «Тронка» «Національна спілка кінематографістів України»
  5. Наталя Гебдовська. Андромаха. Спогади, вірші. Архів оригіналу за 12 лютого 2018. Процитовано 11 лютого 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]