Сталінський ампір

Палац культури і мистецтва, Польща, Варшава

Сталінській ампір (від фр. empire — «імперія» і за аналогією з ампіром) — провідний напрям в архітектурі, монументальному і декоративному мистецтві СРСР з кінця 1930-х до середини 1950-х років. Прийшов на зміну раціоналізму і конструктивізму. Набув поширення в роки, коли країною керував Йосип Сталін, особливо — в післявоєнний час, коли він був поширений також і в країнах Східної Європи.

Відмінні риси стилю :

• ансамблева забудова вулиць і площ;
• синтез архітектури, скульптури і живопису;
• розробка традицій російського класицизму;
• використання архітектурних ордерів;
• барельєфи з геральдичними композиціями і зображеннями трудящих;
• оптимістичний настрій усього твору;
• використання мармуру, бронзи і цінних порід дерева в оформленні громадських інтер'єрів.

Історія виникнення

Висотний житловий будинок на Хрещатику, Київ

Готель «Україна»

У середині 1930-х років у радянській архітектурі стався поступовий перехід від конструктивізму до «сталінського ампіру». Цей перехідний період можна назвати постконструктивізмом. Деякі будівлі цього часу, зовні багато декоровані, зберігали у своєму плануванні і деталях конструктивістську основу. «Радянський монументальний класицизм» був в цілому сформований до кінця 30-х років.

В 1934 році створюється Академія архітектури СРСР і Союз архітекторів СРСР, який об'єднує творчі сили для вирішення нових завдань, поставлених перед майстрами. Це створення Палаців культури, спортивних комплексів, індустріальних центрів, санаторіїв і піонерських таборів. Архітектори в цей період працюють у великих творчих майстернях і науково-дослідних проектних інститутах, об'єднуючих конструкторів, архітекторів і художників, якими керують лідери радянської архітектури. Багато проектів створюються в результаті всесоюзних конкурсів.

В цілому «сталінський ампір» сформувався в період проведення конкурсів на проекти Будинку Рад і павільйони СРСР на Всесвітніх виставках 1937 року в Парижі і 1939 року в Нью-Йорку. Конкурси проходили у декілька етапів, при відкритому обговоренні, і виявили яскравих талановитих художників. Переможець конкурсу — Б. М. Іофан, оптимістичне звучання творів якого стало яскравою сторінкою передвоєнної архітектури. Майстри, що отримали другі, треті премії, і їх учні — Г. П. Гольц, І. В. Жолтовский, Л. В. Руднев, М. А. Мінкус, згодом очолили цей архітектурний напрям.

Вже в період Другої світової війни архітектори починають працювати над проектами відновлення зруйнованих міст, меморіалами і тріумфальними арками для зустрічі радянських героїв. У художньому образі цих творів був оптимізм перемоги, в яку вірили архітектори і на яку усі чекали.

У 1945 році країна приступила до відновлення зруйнованих міст. Архітектура стала одним з пріоритетних напрямів народного господарства. Архітектурний твір повинен був вселяти упевненість глядачам в швидкому відновленні усієї країни. Яскравими прикладами є головна будівля МГУ, комплекс павільйонів ВДНГ, будівля МЗС СРСР на Смоленській-Сінній площі.

Приклади сталінського ампіру в Україні

• У Києві — Готель «Україна», Висотний житловий будинок по Хрещатику, 25, Будівля Кабінету Міністрів України, Хрещатик, деякі станції метрополітену.
• У Харкові — Будинок зі шпилем,
• У Дніпропетровську — проспект Карла Маркса, ансамбль площі Героїв Майдану.
• У Запоріжжі — проспект Леніна, проспект Металлургів, бульвар Шевченко, проспект Маяковського.
• У Львові — арка входу в парк імені Богдана Хмельницького, а також кінотеатр «Дружба».
• У Луганську — вулиця Радянська, ансамбль площі імені Героїв Великої Вітчизняної війни.

Джерела

• Сталінський ампір