Нерей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нерей
Museo Delta Antico (Comacchio) 03 Eracle e Nereo.jpg
Батько Понт[1][2][3]
Мати Гея[1][3] або Тетія[2]
У шлюбі з Доріда[3]
Діти Галатея[4][5], Actaea[d], Аретуса, Agave[d], Amatheiad, Amphithoed, Apseudesd, Asia[d], Autonoed, Beroe[d], Callianassad, Cliod, Clymened, Cydipped, Cymatoleged, Cymod, Cymodoced, Cymothoed, Dexamened, Dorisd, Dotod, Drymod, Dynamened, Eioned, Ephyrad, Eratod, Euagored, Eucranted, Eudored, Eulimened, Eunice[d], Glauced, Glauconomed, Halied, Halimeded, Hipponoed, Hippothoed, Iaerad, Ianassad, Ianeirad, Ligead, Limnoreiad, Lycoriasd, Lysianassad, Maerad, Melited[6], Protod, Nemertesd, Nesaead, Opisd, Orithyiad, Phyllodoced, Polynomed, Pontomedusad, Saod, Speiod, Thaleiad, Фетіда[3][7][8], Thoed, Xanthod, Амфітріта[3][9][…], Панопея, Pherusad, Eurydiced, Amphinomed, Galened, Pronoed, Q3611665?, Neritesd, Псамафа, Каліпсо, Crantod, Creneisd, Q59617288?, Deiopead, Derod, Dioned, Evarned, Eumolped, Eupomped, Glavcothoed, Plotod, Menipped, Laomediad, Nesod, Protomedead, Plexaured, Ione (nereid)d, Neomerisd, Nausithoe (nereid)d, Pasithead, Pontoporeiad, Poulunoed, Callianirad, Panopaed, Cetod, Leucothoed і Néère (Néréide) Néère (Néréide) inlanguage:frd

Нере́й (грец. Nereus) — морський дід, покровитель моряків, син Понта й Геї, батько нереїд. Як й інші морські божества, Нерей був наділений даром віщування і міг перетворюватися на різних створінь та різні стихії. Жив у срібному гроті Егейського моря, де сидів разом із своєю дружиною Дорідою на престолі. Нерея зображували бородатим дідом, що сидить на тритоні з водоростями в повіках та волоссі, з тризубцем у руці.

Культ Нерея[ред. | ред. код]

Невідомо, чи поклонялися Нерею в храмах та святинях, але відомо, що він вважався захисником грецьких рибалок, даючи їм велику кількість риби для вилову, через доброту серця до свого народу.

Нерей і Геракл[ред. | ред. код]

На своєму останньому завданні Геракл повинен був вирвати з дерева із саду Гесперід (німфи вечора) три золоті яблука. Геракл рушив на захід. Під час пошуків саду Геракл натрапив на деяких річкових німф, які сказали йому, що Нерей, морський старий, буде знати, де знаходиться сад. Геракл знайшов Нерея і попросив його допомоги. Коли той відмовився, Геракл стрибнув на бога моря і міцно тримав його, але Нерей міг перетворити себе на багато форм, у тому числі вогонь і воду. Однак Геракл не здавався і зв‘язав Нерея, щоб вернутися на волю, богові довелося відкрити Гераклові таємницю шляху до садів Гесперід.

Зображення Нерея[ред. | ред. код]

Нерей (Νηρεύς), за грецькою міфологією син Геї та Понта, один з найбільш улюблених і шанованих богів водної морської стихії, батько нереїд. Нерей ,як добрий, мудрий, справедливий старець, є уособленням спокійної морської глибини, що обіцяє морякам щасливе плавання. Вір живе в Егейському морі, у печері на морському дні, між островами Самофракія і Імброс. Нерей всюдисущий, може змінювати свій вигляд, ненавидить брехню і дає добрі поради (Гесіод 233-236). Нерей мешкає на дні моря, в суспільстві п'ятдесяти (за іншою версією ста) дочок, нереїд. Особливо відомі з них були Амфітріта, дружина Посейдона; Фетіда, керівниця хору нереїд, до якої сваталися Зевс і Посейдон, але вона вийшла за смертного Пелея; Галатея, кохана циклопа Поліфема. Нереїди ведуть ідилічно-спокійне життя в надрах моря, розважаючись рухами хороводів, у такт руху хвиль; у спеку і місячні ночі вони виходять на берег, або влаштовують музичні змагання з третинами, або на березі, разом з німфами суші, водять хороводи і співають пісні.

В «Іліаді» Старий Морський чоловік є батьком Нереїдів, хоча Нерея прямо не названо. Найдавнішим поетом, який пов’язував Нерея з працею Геракла, був Ферекідес, згідно зі сходом на Аполлонія Родоського. Протягом V століття до нашої ери Нерей поступово замінювався Тритоном (який не з'являється у Гомера) в образах боротьби між Гераклом і богом моря. Згідно із фрагментами на папірусі, Олександр Великий зупинився на сирійському березі моря перед клімактеричною битвою при Іссі (333 р. До н.е.) і розпочав молитися, "закликаючи Фетіду, Нерея та Нереїдів, морських німф, а також Посейдона, бога моря, для якого він наказав кинути у хвилі чотириколісну колісницю ". Нерей був відомий своєю правдивістю та чеснотою:

Але Понт, велике море, був батьком правдивого Нерея, який не говорить брехні, старший із своїх синів.  Вони називають його Старим Джентельменом, тому що він довірливий і ніжний і ніколи не забуває про те, що правильно,  думки його розуму м'які і справедливі.

Аттичні художники-вазописці зобразили драпірований тулуб Нерея ,який ніби народжувався з довгого, покритого лускою риб'ячого хвоста. Його також демонстрували в сценах, що зображували політ Нереїдів, коли Пелей боровся з їхньою сестрою Фетідою.

У «Природознавстві» Еліана, написаному на початку третього століття н.е., Нерей був також батьком чоловіка Афродіти на ім'я Неріт, який був перетворений на «молюска зі спіралеподібним панциром, невеликим за розмірами, але надзвичайно красивим» Нерей був батьком Тетіди, однієї з Нереїдів, яка у свою чергу, була матір’ю великого грецького героя Ахілла та Амфітрити.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. а б Гесіод Θεογονία — 0700.
  2. а б (unspecified title)
  3. а б в г д Любкер Ф. Nereus // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 914.
  4. Любкер Ф. Galatea // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 546.
  5. Галатея // Энциклопедический словарьСПб: Брокгауз — Ефрон, 1892. — Т. VIIа. — С. 888–889.
  6. Любкер Ф. Melita // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 851.
  7. Любкер Ф. Thetis // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 1382–1383.
  8. Н. О. Фетида // Энциклопедический словарьСПб: Брокгауз — Ефрон, 1904. — Т. XLIа. — С. 939–940.
  9. Любкер Ф. Amphitrite // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 82.
  10. Амфитрита // Энциклопедический лексиконСПб: 1835. — Т. 2. — С. 172.