Новоживотів

село Новоживотів
Герб Прапор
Країна	Україна
Область	Вінницька область
Район	Вінницький район
Тер. громада	Оратівська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA05020190250024083
Основні дані
Засноване	Вересень 1400-х років
Населення	1198
Площа	4,72 км²
Густота населення	299,36 осіб/км²
Поштовий індекс	22620
Телефонний код	+380 4330
Географічні дані
Географічні координати	49°16′8″ пн. ш. 29°32′15″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	200 м
Водойми	р. Роська, Гнила, Пікалка
Найближча залізнична станція	Оратів
Відстань до залізничної станції	21 км
Місцева влада
Адреса ради	22600, Вінницька обл., Вінницький р-н, смт Оратів, вул. Паркова, 14
Карта
Новоживотів
Новоживотів
Мапа
Новоживотів у Вікісховищі

Новоживоті́в (унр. Старий Животів до 1920 р.) — село в Україні, в Оратівській селищній громаді Вінницького району Вінницької області. Розташоване в гирлі річок Осичка і Гнила (притоки Роськи) за 10 км на північ від смт Оратів. Через село проходить автошлях Р17. Населення становить 1 198 осіб (станом на 1 січня 2018 р.).

Історія

Назва

Не існує офіційної версії назви поселення.

Під час Київської Русі, Великого Князівства Литовського, Гетьманщини та Російської імперії поселення було при володарюванні руських та польських магнатів. Назва «Животів»— від слова «жити». Це слово можна часто зустріти в давній українській літературі. Очевидно, місце мало благодійні умови для життя, тому його зіставляли з назвою та зберегли цілісність мотиву назви села.

XIV століття

Животів, як західна частина Чорного шляху, постійно був в умовах оборонного будівництва, де проходили татарські напади. Друга половина XIV ст. ознаменувала початок процесу становлення магнатського землеволодіння на Поділлі, що посилювало політичну нестабільність краю.

Чорний шлях і Животів

Історична доля Животова пов’язана з його стратегічним розташуванням на Чорному шляху - одній із головних артерій татарських набігів, що пролягала вододілом між басейнами Дніпра та Південного Бугу. У XVI–XVIII століттях цей шлях слугував основним маршрутом просування кримської орди вглиб українських земель, а Животів виконував роль важливого оборонного форпосту на підступах до Поділля. Через специфіку ландшафту та близькість до степового порубіжжя, поселення постійно перебувало в епіцентрі військових зіткнень.

XV століття

1482 р. під час вторгнення Менглі Гірея Животів, як і вся околиця, зазнали знищення. Того ж року було знищено замок князів Четвертинських, який знаходився на березі річки Роськи.

Релігія

Церкви, що існують на цей час в Животові неодноразово зазнавали знищення. Деякі із них не збереглися до сьогодні. В XV столітті навала татар проводила неодноразові напади, де знищували письмові свідчення, тому єдиними символами, що залишились до наших днів є древні кам'яні хрести. Ці ж хрести, що розташовані по околицях Животова, вдалині від нинішніх церков, свідчать про давнє існування інших Животівських церков. Одним із прикладів є хрест, що розташований в передмісті Животова, що називають Правилівкою, церковно-словʼянськими буквами зазначено, що «в 1443 році місяця липня 31-го похована раба Божа Домнікія».

XVII століття

Чорний шлях та період Хмельничинни

Згодом, у період Хмельниччини значення цієї локації зросло настільки, що у 1648 році було сформовано окремий Животівський полк, головним завданням якого була охорона цього напрямку та перехоплення загонів нападників, що намагалися вивести «ясир» Чорним шляхом.

Система козацьких дозорів та сигнальних веж навколо Животова дозволяла вчасно сповіщати навколишні землі про небезпеку, що зробило містечко ключовим елементом оборонної інфраструктури тогочасного Правобережжя. Навіть після занепаду полкового устрою, пам’ять про Чорний шлях залишилася в топоніміці та численних переказах про козацькі кургани, що й донині визначають історико-культурний ландшафт регіону.

XX століття

Під час проведеного радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 218 жителів села.

12 червня 2020 року, відповідно розпорядження Кабінету Міністрів України №707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», село увійшло до складу Оратівської селищної громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Оратівського району, село увійшло до складу Вінницького району.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	1405	99.43%
російська	8	0.57%
Усього	1413	100%

Пам'ятки

• Дерев'яна церква Святого Миколая, споруджена 1737 року. У 1848 році були прибудовані два кам'яні приділи, один з них теплий, освячений на честь Святого Митрофана.
• Костел. Як католицька каплиця згадана у 1855 році, приписана тоді була до костелу в Оратові.

Відомі люди

• Волинець Михайло Якович — український профспілковий та політичний діяч. Голова Незалежної профспілки гірників України (з лютого 1995). Голова Конфедерації вільних профспілок України (з 1997).
• Гайдуков Володимир Миколайович (15 червня 1923 — 1 липня 2006, Москва) — радянський військовик, Герой Радянського Союзу. 1950 року закінчив Всесоюзну академію зовнішньої торгівлі. Працював у системі Міністерства зовнішньої торгівлі СРСР.
• Гуцало Євген Пилипович — український письменник, публіцист.
• Любченко Аркадій Панасович — секретар ВАПЛІТЕ, український письменник.
• Любченко Георгій Опанасович — український архітектор.
• П'єр Пінчик (справжнє ім'я — Пінхус Сегал; 16 березня 1893 — 1971, Нью-Йорк) — американський синагогальний кантор (хаззан).

Галерея

• 
  Головна вулиця
• 
  Сільська рада
• 
  Школа
• 
  Будинок культури
• 
  Амбулаторія
• 
  Церква (1907-1912 рр.)
• 
  Ставок на річці Роська
• 
  Пам'ятник воїнам-односельчанам
• 
  Братська могила радянських воїнів

Джерела

• Лаврентий Похилевич. Сказания о населенных местностях Киевской губернии или статистические, исторические и церковные заметки обо всех деревнях, селах, местечках и огородах, в пределах губернии находящихся. — Киев : Типография Киевопечерской лавры, 1864. — 763 с. (рос.)
• Krzyżanowski S. Skorowidz miejscowości byłego województwa Bracławskiego. — Kraków: 1869. — S. 61. (пол.)
• Żywotów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 919. (пол.) (пол.)
• Źródła do dziejów rozgraniczenia diecezji łacińskich w Cesarstwie Rosyjskim w połowie 19 wieku. — Lublin: 2000. — t. 1. — cz. 1. — S. 145—146. (пол.)

Література

• Новоживо́тів // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.268

Посилання

• Офіційний сайт ЗОШ І-ІІІ ступенів с. Новоживотів [Архівовано 24 квітня 2020 у Wayback Machine.]
• Гайдуков Владимир Николаевич. warheroes.ru (рос.). Герои страны. Архів оригіналу за 29 травня 2012. Процитовано 15 квітня 2020.