Волинець Михайло Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Якович Волинець
Народився 30 жовтня 1956(1956-10-30) (64 роки)
село Новоживотів, Іллінецький район, Вінницька область
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність політик
Alma mater Донбаський державний технічний університет
Посада Народний депутат України[1], Народний депутат України[2] і Народний депутат України[3]
Військове звання офіцер запасу
Партія безпартійний
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «Шахтарська слава»
Нагрудний знак «Шахтарська слава»
Україна Народний депутат України
4-го скликання
безпартійний (БЮТ) 14 травня 2002 25 травня 2006
5-го скликання
БЮТ 25 травня 2006 12 червня 2007
6-го скликання
безпартійний (БЮТ) 23 листопада 2007 12 грудня 2012
9-го скликання
ВО «Батьківщина» 29 серпня 2019

Миха́йло Я́кович Волине́ць (нар. 30 жовтня 1956, село Новоживотів, Іллінецький район, Вінницька область) — український профспілковий та політичний діяч. Колишній народний депутат України. Голова Незалежної профспілки гірників України (з лютого 1995). Голова Конфедерації вільних профспілок України1997).

Біографія[ред. | ред. код]

Після закінчення загальноосвітньої школи Михайло Волинець у 19741975 роках навчався в гірничому професійно-технічному училищі міста Димитрова (нині Мирноград) Донецької області. Потім був призваний на строкову військову службу. Офіцер запасу. Після демобілізації з 1977 до 1983 року працював підземним електрослюсарем на шахті імені О. Стаханова В. О. «Красноармійськвугілля». Без відриву від виробництва закінчив Комунарський гірничо-металургійний інститут і здобув спеціальність гірничого інженера-електромеханіка. Після закінчення навчання працював гірничим майстром, помічником начальника дільниці і начальником дільниці на шахті імені О. Стаханова. З 1983 року Михайло Волинець обирався депутатом Красноармійської міської Ради народних депутатів двох скликань. У 1985 році був обраний головою профспілкового комітету шахти імені О. Стаханова. У 1989 році під час хвилі страйків у шахтарських колективах Михайло Волинець був знову переобраний головою профкому, що тоді було дуже рідкісним випадком.

У 1991 році, виконуючи рішення другого з'їзду шахтарів СРСР, Михайло Волинець створив первинну організацію Незалежної профспілки гірників на шахті імені О. Стаханова чисельністю 7500 чоловік. Того самого року очолив Міжрегіональне об'єднання НПГ, яке налічувало близько третини усіх членів НПГ в Україні.

У червні 1991 року Михайло Волинець був організатором установчої конференції Незалежної профспілки гірників України, що відбулась у місті Димитрові, але відмовився на той час очолити профспілку, віддавши перевагу роботі над зміцненням Міжрегіонального об'єднання НПГ.

Коли НПГУ опинилась в кризовій ситуації і її чисельність зменшилась на третину, у лютому 1999 року на другому з'їзді НПГУ Михайло Волинець за наполяганням колег дав згоду очолити профспілку. Також послідовно переобирався на посаду голови НПГУ на третьому та четвертому з'їздах. У 1997 році за участю НПГУ було створено всеукраїнське об'єднання вільних профспілок (тепер Конфедерація вільних профспілок України), яке очолив Михайло Волинець.

У квітні 2015 року виступив одним з ініціаторів і організаторів Соціальної платформи «Важливий кожен», у її складі презентував програму соціально-орієнтованих реформ у різних містах України[4][5][6].

Українець. Має двох дітей.

Парламентська діяльність[ред. | ред. код]

Березень 1998 — кандидат в народні депутати України від ПДЕСП, № 3 в списку. На час виборів: голова Незалежної профспілки гірників України, безпартійний.

Червень 2000 — кандидат в народні депутати України за виборчим округом № 36 Дніпропетровської області. З'явилося 53.0 %, «за» 6.5 %, 3 місце з 8 претендентів. На час виборів: голова Незалежної профспілки гірників України, безпартійний.

З 14 травня 2002 до 25 травня 2006 — народний депутат України 4-го скликання від «Блоку Юлії Тимошенко» (№ 14 в списку). Член Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.

З 25 травня 2006 до 12 червня 2007 — народний депутат України 5-го скликання від «Блоку Юлії Тимошенко» (№ 14 в списку). Заступник голови Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки. 12 червня 2007 достроково припинив свої повноваження під час масового складення мандатів депутатами-опозиціонерами з метою проведення позачергових виборів до Верховної Ради України.

З 23 листопада 2007 до 12 грудня 2012 — Народний депутат України 6-го скликання від «Блоку Юлії Тимошенко» (№ 15 в списку). Заступник голови Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.

Кандидат у народні депутати від ВО «Батьківщина» на парламентських виборах 2019 року, № 20 у списку.[7]

З 29 серпня 2019 року — Народний депутат України 9-го скликання від ВО «Батьківщина», член фракції ВО «Батьківщина», Голова підкомітету з питань взаємодії з державними органами влади та громадськістю Комітету Верховної Ради України з питань енергетики та житлово-комунальних послуг.[8]

Скандал щодо декларування майна у 2020 році[ред. | ред. код]

У квітні 2021 року журналістське розслідування програми «Схеми» Української редакції Радіо Свобода довело, що Волинець не вказав в декларації за 2020 рік джерело походження майже трьох мільйонів гривень на купівлю квартири у Печерському районі Києва[9]. Журналісти з'ясували, що у червні 2020 року Михайло Волинець продав за чотири мільйони гривень двокімнатну квартиру в Києві на Подолі та одразу придбав нове житло, із у півтора рази більшою площею в комплексі «Бульвар фонтанів» – елітній новобудові на Печерську, а також оформив на себе два паркомісця. Усе це коштувало депутату понад сім з половиною мільйонів гривень[10]. «Схеми» проаналізували декларації Волинця за 2019 та 2020 роки і стверджують, що зароблених депутатом коштів було недостатньо, щоб покрити різницю у 3 з половиною мільйони гривень для придбання більших апартаментів у Києві.

Нагороди, державні ранги[ред. | ред. код]

У 2004 році Михайлу Волинцю як голові Конфедерації вільних профспілок України присвоєно премію Американської федерації праці — Конфедерації виробничих профспілок (АФП-КВП) в галузі прав людини імені Джорджа Міні і Лейна Кіркленда «За самовідданість, хоробрість і лідерство у відстоюванні прав людини». Кошти з цієї премії Михайло Волинець перерахував на користь незалежних профспілок.

Також нагороджений орденом орденом «За заслуги» III ступеня (січень 2007)[11] та відзнаками «Шахтарська слава» II і III ступенів.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
  2. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=5
  3. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
  4. «За нинішніх умов найбільша зрада — це неефективна влада» — Соціальна платформа «Важливий кожен» ТСН, 7 квітня 2015 року
  5. Соціальна платформа «Важливий кожен». Український Кризовий Медіа Центр, 12 травня 2015 року,
  6. У Житомирі Важливий кожен презентували програму реформування країни Архівовано 27 червень 2015 у Wayback Machine., 12-06-2015,
  7. Центральна виборча комісія
  8. Верховна Рада України. Волинець Михайло Якович
  9. Волинець не вказав у декларації, звідки гроші на розширення житла в столиці – «Схеми». Радіо Свобода (uk). Процитовано 2021-04-24. 
  10. «Шукайте жінку»: «Схеми» виявили приховані активи, «забуті» депутатами в деклараціях (розслідування). Радіо Свобода (uk). Процитовано 2021-04-24. 
  11. Указ Президента України від 18 січня 2007 року № 21/2007 «Про відзначення державними нагородами України»

Посилання[ред. | ред. код]