Ніколас Стено

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нільс Стенсен
Niels Stensen
Niels stensen.jpg
Нільс Стенсен
Ім'я при народженні дан. Niels Stensen
Народився 11 січня 1638(1638-01-11)
Копенгаген, Королівство Данія[1]
Помер 25 листопада 1686(1686-11-25) (48 років)
Шверін, Велике герцогство Мекленбург-Шверін[1]
Поховання Базиліка Сан-Лоренцо
Громадянство
(підданство)
Данія
Національність данець
Місце проживання Копенгаген
Діяльність анатом[d], палеонтолог[d], священик, клерик[d], лікар, геолог[d], католицький священик
Сфера роботи анатомія та геологія
Alma mater Копенгагенський університет
Мова творів латинська[2]
Членство Академія делла Круска
Посада Apostolic Vicariate of Northern Germany[d] і католицький єпископ[d]
Конфесія католицтво

Ніколас Стено (лат. Nicolas Steno) або Нільс Стенсен (дан. Niels Stensen; 11 січня 1638, Копенгаген — 25 листопада 1686, Шверін) — данський анатом і геолог. Його вважають батьком геології та стратиграфії.

Біографія[ред. | ред. код]

З ранньої молодості зайнявся медициною і привернув до себе увагу Бартоліна. Здобувши докторський ступінь, здійснив закордонну подорож із науковою метою, відвідавши Нідерланди, Німеччину та Париж. Стено відкрив проток привушної слинної залози, який згодом назвали «стеноном». Пізніше Ніколас відвідав Австрію, Угорщину, довго мешкав у Падуї, де почав цікавитися релігійними питаннями. Незабаром він отримав звання першого лікаря тосканського великого герцога Фердинанда II, і Козімо III доручив йому виховання свого сина. 1669 року він перейшов у католицтво і через два роки після цього дістав запрошення очолити кафедру анатомії в Копенгагені. Однак пропаганда католицьких ідей викликала невдоволення в нього на батьківщині, через що Стено повернувся в Італію, де вступив у чернецький орден і був призначений єпископом до Греції. Він остаточно полишив наукові заняття. Однією з головних заслуг Стено є ґрунтовне з'ясування ролі м'язів. Він показав, що це не простий матеріал для заповнення простору між органами, а необхідні органи руху.

Головні праці[ред. | ред. код]

Elementorum myologiae specimen, 1669
  • «Observationes anatomicae» (1662)
  • «Observationum anatomicarum de musculis et glandulis specimen» (1664)
  • «Elementorum myologiae specimen seu musculorum d escriptio geometrica» (1667)
  • «De solido intra solidum naturaliter contento dissertationis prodromus» (1669)
  • «Discour sur l'anatomie du cerveou» (1669).

Література[ред. | ред. код]

  1. а б Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118617737 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.