Ніколаус Певзнер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ніколаус Певзнер
Nikolaus Pevsner
Ім'я при народженні Nikolaus Bernhard Leon Pevsner
Ніколаус Бернхард Леон Певснер
Народився 30 січня 1902(1902-01-30)[1][2][…]
Лейпциг, Королівство Саксонія, Німецька імперія[4]
Помер 18 серпня 1983(1983-08-18)[1][2][…] (81 рік)
Лондон, Велика Британія[5]
·хвороба
Поховання Кладовище святого Петра, Вілтшир
Країна  Велика Британія
 Німеччина
Діяльність мистецтвознавець
Галузь мистецтвознавство[6], архітектура[6] і Історія архітектури[6]
Alma mater Школа Святого Томи (Лейпциг) і Лейпцизький університет
Науковий ступінь докторський ступінь[4]
Відомі учні Phoebe Stantond[7]
Знання мов англійська[1][6] і німецька[6][8]
Заклад Геттінгенський університет, Університет Оксфорда, Кембриджський університет, Бірмінгемський університет і Біркбекd
Членство Британська академія, Американська академія мистецтв і наук і Геттінгенська академія наук
У шлюбі з Лола Курльбаум
Діти Tom Pevsnerd
Нагороди
Сайт pevsner.co.uk

Ніколаус Певзнер (нім. Nikolaus Bernhard Leon Pevsner; 30 січня 1902(19020130), Лейпциг — 18 серпня 1983, Лондон) — німецький, а пізніше британський мистецтвознавець у галузі архітектури. Найбільш відомий своїм 46-томним архітектурним покажчиком «Будівлі Англії» (1951–74).

Біографія[ред. | ред. код]

Ніколаус народився у Лейпцигу, Саксонія, у сім'ї російського єврея, що працював із хутром. Він відвідував школу Святого Фоми, а потім вивчав історію мистецтва в університетах Лейпцига, Мюнхена, Берліна та Франкфурта-на-Майні, отримавши ступінь доктора у 1924 році за вивчення купецьких будинків Лейпцига періоду бароко.[9] У 1923 році одружився з Каролою (Лола) Курлбаум, дочкою відомого в Лейпцигу адвоката Альфреда Курлбаума.[10] З 1924 по 1928 працював помічником власника Дрезденської галереї. У 1928 році Певзнер написав статтю про італійське бароко для «Handbuch der Kunstwissenschaft», багатотомної енциклопедії історії мистецтва Європи. У 1929–33 роки викладав спеціальний англомовний курс мистецтва й архітектури у Геттінгенському університеті.

На початку Певзнер схвалював економічну та культурну політику раннього режиму Гітлера.[10][11] Проте через расові закони був змушений у 1933 році покинути викладання.[12] Того ж року переїхав в Англію. Працював у Бірмінгемському університеті.[13]

Лола Певзнер померла у 1963 році, а Ніколаус — двадцять років по тому в своєму будинку на Wildwood Terrace[14], Гампстед, Лондон, у жовтні 1983 року.[15] Похований на кладовищі Святого Петра, що у Вілтширі. Його молодший син, Том, був продюсером і режисером, працював над декількома фільмами про Джеймса Бонда.

Публікації[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б в Encyclopædia Britannica
  3. а б в RKDartists
  4. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118790692 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. Зведений список імен діячів мистецтва — 2011.
  6. а б в г д Czech National Authority Database
  7. https://www.baltimoresun.com/news/bs-xpm-2003-09-26-0309260230-story.html
  8. CONOR.Sl
  9. Engel, Ute (2004). The Formation of Pevsner's art history: Nikolaus Pevsner in Germany 1902–33. У Draper, Peter (ред.). Reassessing Nikolaus Pevsner. Ashgate. ISBN 978-0-7546-3582-6. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 16 лютого 2016.
  10. а б Games, Stephen (2010). Pevsner – The Early Life: Germany and Art. Continuum.
  11. Games, Stephen, ред. (2003). Pevsner on Art and Architecture (вид. 2nd). Methuen.
  12. Brian Harrison, ‘Pevsner, Sir Nikolaus Bernhard Leon (1902—1983)’, Oxford Dictionary of National Biography, Oxford University Press, 2004, accessed 20 May 2015.
  13. A landlady in a million? Snapshots of days gone by (PDF). Birmingham University online newspaper. № 57. 2005. с. 10. Архів оригіналу (PDF) за 31 жовтня 2008. Процитовано 16 лютого 2016.
  14. Wildwood Terrace. London: Daily Telegraph. 25 січня 2013. Архів оригіналу за 13 грудня 2014. Процитовано 18 лютого 2016.
  15. Richard Waite (6 листопада 2007). Pevsner honoured with blue plaque. Architects' Journal. Архів оригіналу за 3 серпня 2019. Процитовано 18 лютого 2016.

Посилання[ред. | ред. код]