Область Альфа
Область Альфа (лат. Alpha Regio) — це регіон на Венері розміром близько 1500 км, з центром у 22° пд. ш. 5° сх. д. / 22° пд. ш. 5° сх. д.
Відкриття та назва[ред. | ред. код]
Перші зображення області Альфа складено, зокрема, на основі даних про спектр сигналу-відлуння з довжиною хвилі 12,5 см, отриманих Роландом Карпентером 1962 року і Діком Ґолдстейном у червні 1964 року в Ґолдстоуні[ru].
Назву, дану за першою буквою грецького алфавіту, схвалила Робоча група з планетної номенклатури Міжнародного астрономічного союзу між 1976 і 1979 роком. Гори Максвелла, область Альфа і область Бета — це три винятки з правила, за яким деталі поверхні Венери називаються іменами жінок і богинь.
Нульовий меридіан[ред. | ред. код]
1970 року область Альфа обрано як точку, через яку проходить нульовий меридіан Венери (1985 року Робоча група МАС уточнила систему координат, провівши нульовий меридіан через центр кратера Аріадна, що лежить у цій області).
Будова[ред. | ред. код]
Поверхня області Альфа — це так звана тесера, тобто місцевість, яка була сильно деформована і по якій деформувальні удари були спрямовані в різних напрямках і з великою щільністю. Цей термін взято від грецької назви плиток (вигадали його радянські дослідники, що вивчали знімки Венери-15 і Венери-16 і звернули увагу на подібність цієї місцевості з паркетом). Як і всі області тесери, Альфа розташована над навколишньою місцевістю, на узвишші в 1-2 км, і дуже деформована складками, що звужуються. Як і в більшості тесер, навколишні вулканічні плато утворили напливи на межі Альфи, і тому молодші від неї.
На інфрачервоній карті Венери, складеній зондом Venus Express, видно, що скелі на плато області Альфа світліші і виглядають старшими, ніж більша частина Венери. На Землі такими світлими скелями зазвичай є граніти, що формують континенти.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Абалакин В.К. Основы эфемеридной астрономии. — М. : Наука, 1979. — 448 с.
- ↑ Davies, M.E., Abalakin, V.K., et al. Report of the IAU/IAG/COSPAR working group on cartographic coordinates and rotational elements of the planets and satellites: 1985 : [англ.] // Celestial mechanics : journal. — 1986. — Vol. 39. — С. 103—113.
- ↑ Butrica, A.J. Chapter Five: Normal Science // To See the Unseen—A History of Planetary Radar Astronomy. — 1996.
- ↑ Aleksandrov, Y. N., Zyatitskii, V. A., Rzhiga, O. N. Characteristics of the Spectrum of Radio Waves Reflected by Venus : [англ.] // Soviet Astronomy[en] : journal. — 1968. — Vol. 11. — С. 852—855.
- ↑ Butrica, Andrew J., SP-4218 To See the Unseen, Chapter 6: Pioneering on Venus and Mars, NASA, 1996
- ↑ New map hints at Venus' wet, volcanic past | International Space Fellowship. Архів оригіналу за 16 вересня 2009. Процитовано 25 лютого 2014.
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
