Обознівка (Глобинський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Обознівка
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Глобинський район
Рада/громада Обознівська сільська рада
Код КОАТУУ 5320685801
Основні дані
Населення 418
Площа 3,163 км²
Густота населення 120,77 осіб/км²
Поштовий індекс 39052
Телефонний код +380 5365
Географічні дані
Географічні координати 49°17′18″ пн. ш. 33°25′51″ сх. д. / 49.28833° пн. ш. 33.43083° сх. д. / 49.28833; 33.43083Координати: 49°17′18″ пн. ш. 33°25′51″ сх. д. / 49.28833° пн. ш. 33.43083° сх. д. / 49.28833; 33.43083
Середня висота
над рівнем моря
99 м
Водойми Сухий Омельник
Місцева влада
Адреса ради 39052, Полтавська обл., Глобинський р-н, с.Обознівка, вул. Центральна,41 , тел. 33-7-50
Карта
Обознівка. Карта розташування: Україна
Обознівка
Обознівка
Обознівка. Карта розташування: Полтавська область
Обознівка
Обознівка

Обо́знівка — село в Україні, у Глобинському районі Полтавської області. Населення становить 418 осіб. Орган місцевого самоврядування — Обознівська сільська рада. Також до цієї сільради входять с. Багни, с. Гуляйполе, с. Зарічне та с. Новий Виселок.[1]

Географічне положення[ред. | ред. код]

Село Обознівка знаходиться на правому березі річки Сухий Омельник за 18 км від районного центру міста Глобиного, за 12 км від залізничної станції Рублівка, за 20 км від міста Кременчука[1]. Вище за течією примикає село Новий Виселок, нижче за течією за 0,5 км розташоване село Гуляйполе, на протилежному березі — село Зарічне. В межах села Обознівки по руслу річки утворена водойма площею водного дзеркала 32,2 га, рівень води в якій регулюється гідротехнічною спорудою[1].

Історія[ред. | ред. код]

У Національній книзі пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні вказано, що 105 жителів села загинули від голоду.[2]

Село Обознівка виникло приблизно в 1630 році під час визвольної війни українського народу проти польських загарбників. Хороші природні пасовища в долині річки Сухий Омельник, родючі чорноземні поля зумовили виникнення невеличкого поселення. А після війни на вільних землях поселилися козаки Кривун і Терещенко. Хутірець мав назву Омельничок. З легенд, назва села, яке довгий час називалося Обізнівка, походить від слова «Обіз». Ніби під час Північної війни Росії з Швецією на цьому місці зупинився на шляху до м.Полтави військовий обоз ІІІ розряду, який віз військове спорядження з складів, розташованих на місці сучасного села Погреби. Військові дії перенеслися від Полтави до р.Дніпро, а тому обозу було наказано далі не рухатись. Після погрому шведів, обозні залишилися жити на правому березі річки Сухий Омельник.

За часів кріпацтва, коли село належало пану Шушкову, село було бідним і необлаштованим. Пан Шушков відзначався безжалісністю, жорстокістю по відношенню до кріпаків. Селяни вбили свого пана. Новим власником став генерал Башмаков, який служив у Петербурзі. Маєток знаходився на лівому березі річки Сухий Омельник. Сам поміщик рідко з’являвся в селі і тому свавіллям управляючого не було меж. Селяни надзвичайно бідували. Всі селянські господарства мали 750 га землі, в той час, як поміщик господарював на 1800 га. На цій землі селяни відробляли панщину по 4 дні на тиждень. Через землю поміщика селянам не дозволялось навіть переходити, вони обходили панські володіння за багато кілометрів. Поміщику належали ліс і річка.

В кінці ХІХ ст. Башмаков помер, а його вдова продала помістя пану Балтазару Скадовському. Скадовський в якості весільного подарунка передав помістя молодому подружжю Софії Балтазарівні Скадовській (дочці) та Олександру Панайотову. Маєток з усіма володіннями називався Софіївською економією пана Олександра Костянтиновича Панайотова. Становище селян залишилось тяжким. Панайотов прибрав до рук землі хуторів Горбикове і Трохимців. В пана батракували за 3 крб. на місяць. Але поступово економія почала кріпнути. Пан звозив хороших ремісників. Дітей селян навчали майстерності шорників, бондарів, гончарів. В селі були побудовані цегельний, винокурний заводи, чайна.

За переписом 1859 року записана, як хутір Кременчуцького повіту, у якому було 88 дворів, 849 жителів. З другої половини 19 століття Обознівка віднесена до складу Пустовійтівської волості Кременчуцького повіту. В 1875 році відкрито земське училище, в якому навчалося 55 учнів і працювало 2 учителя. Влітку 1905 року страйкували селяни, які працювали на винокурному і цегельному заводах О.Панайотова, вони спалили кілька господарських будівель, 30 чоловік було заарештовано. В 1901 році освячена Богоявленська церква.

Радянська окупація розпочалась в січні 1918 року. Обознівка стає центром сільради. В 1919 році на базі поміщицької економії створено радгосп – племрозсадник «Жовтень», згодом перетворений на племзавод. Господарство проіснувало до 1996 року, після чого було реформоване, а в 2004 році в зв’язку з банкрутством ліквідоване. 7 березня 1923 року село віднесено до Глобинського району Кременчуцького округу.

У період німецько – фашистської окупації Обознівки (13.09.1941 – 26.09.1943) гітлерівці стратили 9 жителів села, вивезли на примусові роботи до Німеччини 123 чоловіки, знищили все господарство племрадгоспу, спалили 44 будинки.

В даний час площа сільської ради складає 4433,3 га , з яких – 90% - сільськогосподарські угіддя, 2% - лісовкриті площі, 8% - інші землі.

Сільська рада межує з Пустовійтівською, Пузиківською, Погребівською, Фрунзівською сільськими радами Глобинського району, Кременчуцьким районом Полтавської області.

Обознівська сільська рада розташована в лісостеповій зоні. Ґрунти переважно чорноземні.

Територію сільської ради перетинає автотраса районного значення Глобине – Кременчук протяжністю дорожного полотна 6,1 км.

Населення[ред. | ред. код]

Населення станом на 1 січня 2011 року становить 418 осіб.[1]

Інфраструктура[ред. | ред. код]

В с. Обознівка працює відділення зв'язку та філія Ощадного банку України. Село газифіковане, має водопостачання.[1]

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Тут розташована Богоявленська церква (збудована у 1896—1901 рр.).

Також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Обознівська сільська рада — офіційний сайт Глобинської районної ради
  2. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Полтавська область/ Упорядн. О. А. Білоусько, Ю. М. Варченко та ін. — Полтава: Оріяна, 2008. ISBN 978-966-8250-50-7

Посилання[ред. | ред. код]