Пустовійтове

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Пустовійтове
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Глобинський район
Рада/громада Пустовійтівська сільська рада
Код КОАТУУ 5320687601
Основні дані
Населення 1164 (2011)
Площа 1,002 км²
Густота населення 1,160 осіб/км²
Поштовий індекс 39050
Телефонний код +380 5365
Географічні дані
Географічні координати 49°20′15″ пн. ш. 33°22′58″ сх. д. / 49.33750° пн. ш. 33.38278° сх. д. / 49.33750; 33.38278Координати: 49°20′15″ пн. ш. 33°22′58″ сх. д. / 49.33750° пн. ш. 33.38278° сх. д. / 49.33750; 33.38278
Середня висота
над рівнем моря
97 м
Водойми Сухий Омельник
Місцева влада
Адреса ради 39050, Полтавська обл., Глобинський р-н, с. Пустовійтове, тел. 31-1-31
Карта
Пустовійтове. Карта розташування: Україна
Пустовійтове
Пустовійтове
Пустовійтове. Карта розташування: Полтавська область
Пустовійтове
Пустовійтове
Мапа

Пустові́йтове — село в Україні, у Глобинському районі Полтавської області. Населення становить 1164 осіб (на 2011 рік). Орган місцевого самоврядування — Пустовійтівська сільська рада. Окрім Пустовійтового, раді підпорядковане село Балабушині Верби. День села — 9 травня.[1]

Географія[ред. | ред. код]

Село розташоване на березі річки Сухий Омельник, вище за течією за 2 км лежить село Новодорожнє, нижче за течією за 1 км — село Махнівка.

Село оточують рівнинні, слабохвилясті поля. Вони покриті чорноземом. Клімат помірно-континентальний з середньорічною сумою опадів 460—470 міліметрів. Середньорічна температура повітря +7,5°C.[1]

Рослинність краю характерна для степової зони. Ліси відсутні, окрім польових лісонасаджень та садів у мешканців села.[1]

Тваринний світ збіднілий внаслідок орання степів та осушення частини боліт.[1]

Історія[ред. | ред. код]

Пустовійтівка уперше згадується 1732 р. як свіжопоселена слобідка, заснована миргородським полковником Павлом Апостолом, сином гетьмана Д. Апостола (хоча шляхтич чи то просто значна людина з Кременчуччини Павло Пустовійт згаданий 1647, отже, можливо, назва хутора-селища ще з середини XVII ст.). По смерті П. Апостола 1736 хутором Пустовойтовим володіє чоловік його сестри — бунчуковий товариш Петро Кулябка (стан на 1743). Селище входило до складу Городиської сотні Миргородського полку, з 1781 — до Городиського повіту Київського намісництва. З 1789 — Градизького повіту Катеринославського намісництва, з 1796 року Кременчуцького повіту Малоросії, з 1802 року до Полтавської губернії.[1]

У 1850 році Пустовійтове реорганізоване у містечко. За переписом 1859 року у ньому було 196 дворів, мешкало 1008 жителів.[1]

Село належало поміщику Федору Базилевському, пізніше (до Жовтневої революції 1917 року) В. О. Остроградському.[1]

У Пустовійтовому у березні 1862 року відбулося повстання селян проти підписання Уставної грамоти, а у 1916 році — повстання жінок, полільниць буряків. У селі існувала церква, земське однокласне, пізніше трьохкласне училище, церковно-парафіяльна школа для дівчаток.[1]

Радянську окупація в Пустовійтовому розпочалась у січні 1918 року. У березні 1923 року село, як центр сільради, було віднесено до складу Глобинського району. Тоді мешкало у селі 2356 жителів.[1]

На території села у 1918 році створено Пустовійтівський бурякорадгосп на землях, які належали В. О. Остроградському. До 1924 року радгосп був у складі Глобинського цукрокомбінату, а з 1924 року став самостійним господарством.[1]

У Національній книзі пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні вказано, що 68 жителів села Пустовійтове загинули від голоду.[2]

У вересні 1941 року село окупували німці. У роки Радянсько-німецької війни майже 700 жителів села узяли участь у війні, понад 200 чоловік загинуло, 190 жителів Пустовійтового було відправлено на роботи до Німеччини. Пустовійтове було визволене від німців 27 вересня 1943 року.[1]

Пустовійтове було радіофіковане у 1953 році, електрифіковане у 1966 році.[1]

Економіка[ред. | ред. код]

Виробнича спеціалізація підприємств розташованих на території Пустовійтівської сільської ради: виробництво зерна і технічних культур.[1]

Населення[ред. | ред. код]

За переписом 1859 року в ньому було 196 дворів, мешкало 1008 жителів. У березні 1923 року у селі 2356 жителів. Станом на 1 січня 2011 року населення села становить 1164 жителі, 708 дворів.[1]

Кількість населення у селі змінювалась таким чином[1]:

Динаміка населення
1859 1923 2001 2011
1008 2356 1283 1164

Цікаві факти[ред. | ред. код]

На території села знайдено скарб із 96 монет (13-18 століття).[1]

Інфраструктура[ред. | ред. код]

На території села працюють[1]:

  • дитячий садок
  • школа І-ІІІ ступенів
  • амбулаторія загальної практики сімейної медицини
  • ФП
  • будинок культури
  • функціонує сільська бібліотека

Особистості[ред. | ред. код]

Серед уродженців села — Герой Радянського Союзу Василь Хильчук[3], І. І. Бердник кавалер ордена Червоного Прапора, учасник Параду Перемоги на Красній Площі в Москві. Герої Соціалістичної Праці Р. Ф. Грущенко, А. Ю. Панченко, П. А. Хрей.[1]

Також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф Пустовійтівська сільська рада  — офіційний сайт Глобинської районної ради
  2. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Полтавська область/ Упорядн. О. А. Білоусько, Ю. М. Варченко та ін. — Полтава: Оріяна, 2008. ISBN 978-966-8250-50-7
  3. Хильчук Василь Никифорович(рос.)

Посилання[ред. | ред. код]