Даценко Ольга Андріївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ольга Андріївна Даценко)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ольга Андріївна Даценко
Народилася12 (25) січня 1903(1903-01-25)
Шишаки
Померла18 грудня 1993(1993-12-18) (90 років)
Петрозаводськ
ПохованняПетрозаводськ
Національністьукраїнка
Громадянство Україна
 СРСР
 Росія
 Російська імперія
Діяльністьактриса
Alma materКиївський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого
ЗакладБерезіль, Житомирський пересувний російський драматичний театрd, Єнакієвський російський драматичний театр імені Олександра Пушкінаd, Донецький академічний ордена Пошани обласний російський драматичний театр, Полтавський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Миколи Гоголя, Кам'янець-Подільський український музично-драматичний театрd і Російський театр драми Республіки Кареліяd
Роки діяльності1925—1961
Чоловікперший — Борис Тягно,
другий — Борис Дробинський
Дітидонька Мар'яна

О́льга Андрі́ївна Даце́нко (нар. 12 (25) січня 1903(19030125), Шишаки, нині смт Полтавської області — 18 грудня 1993, Петрозаводськ, Карелія) — українська театральна акторка. На сцені — Леся Даценко.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася 12 січня (25 січня за новим стилем) 1903 року в селі Шишаки (нині смт Полтавської області). Батько помер, коли дівчинці виповнився рік. Виховувала мати, сільська вчителька. Даценко згадувала: «Вона вела „дім“ — чоловіків у нашій сім'ї не було». Акторкою мріяла стати з дитинства. Ще навчаючись у Полтаві в приватній гімназії Старицьких, з успіхом виступала в аматорських спектаклях, спочатку в епізодичних, а згодом й у головних ролях.

Повернувшись 1919 року в Шишаки, брала приватні уроки в професійної акторки Лідії Квітки, що приїздила в село на дачу. Силами місцевих талантів Квітка організувала драматичний гурток, активну участь в якому брала й Даценко. Натхненна колоритна гра молодої виконавиці приваблювала авдиторію, вирізняла її з-поміж інших аматорів.

Даценко згадувала: «Лідія Костянтинівна займала мене в своїх виставах як драматичну інженю. Це були: Софія в „Безталанній“, Маруся („Два брати“), Федоська („Дві сім'ї“), Одарка („Дай серцю волю…“) та ін. Я вдячна їй, що не нав'язувала мені жодних штампів. А в останній свій приїзд сказала: „Ідіть вчитися в інститут!…“».

Від 1922 року Ольга Даценко навчалася у Київському музично-драматичному інституту імені Миколи Лисенка.

19-річною абітурієнткою Ольгу Даценко побачив Лесь Курбас, який вів курс виховання актора за своєю системою. Він сказав: «Леся — типова українка». Через місяць навчання в інституті Даценко і ще четверо студентів зараховані в групу «Березоля».

З першим чоловіком, режисером «Березолі», Борисом Тягно, прожила 8 років. В останні три він перейшов на Одеську кінофабрику, а Даценко не хотіла розлучатися з театром, тому шлюб розірвали. Удруге одружилася також з актором та режисером «Березолі» Борисом Дробинським. 1936 року народила дочку Мар'яну. Невдовзі чоловіка заарештували в Києві, про що Даценко, тимчасово мешкаючи в Шишаках з сім'єю, дізналась з запізненням від знайомих. «Ваш чоловік поляк», — твердив слідчий Ользі Даценко. Засудженого на 14 років без права листування, вже 29 серпня 1937 року Дробинського вбито в Києві.

Робота

[ред. | ред. код]

У 1925—1935 роках працювала в театрі «Березіль».

У 1937—1938 роках — у Житомирському пересувному російському драматичному театрі.

У 1938—1940 роках — у Єнакієвському російському драматичному театрі імені Олександра Пушкіна.

У 1940—1941 роках — у Маріупольському російському драматичному театрі.

У 1945—1946 роках — у Полтавському українському музично-драматичному театрі.

У 1946—1950 роках — у Кам'янець-Подільському українському музично-драматичному театрі.

У 1952—1961 роках — у другому пересувному російському драматичному театрі Карело-Фінської РСР.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]