Даценко Ольга Андріївна
Ольга Андріївна Даценко | ||||
---|---|---|---|---|
Народилася | 12 (25) січня 1903 Шишаки | |||
Померла | 18 грудня 1993 (90 років) Петрозаводськ | |||
Поховання | Петрозаводськ | |||
Національність | українка | |||
Громадянство | Україна СРСР Росія Російська імперія | |||
Діяльність | актриса | |||
Alma mater | Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого | |||
Заклад | Березіль, Житомирський пересувний російський драматичний театрd, Єнакієвський російський драматичний театр імені Олександра Пушкінаd, Донецький академічний ордена Пошани обласний російський драматичний театр, Полтавський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Миколи Гоголя, Кам'янець-Подільський український музично-драматичний театрd і Російський театр драми Республіки Кареліяd | |||
Роки діяльності | 1925—1961 | |||
Чоловік | перший — Борис Тягно, другий — Борис Дробинський | |||
Діти | донька Мар'яна | |||
| ||||
О́льга Андрі́ївна Даце́нко (нар. 12 (25) січня 1903, Шишаки, нині смт Полтавської області — 18 грудня 1993, Петрозаводськ, Карелія) — українська театральна акторка. На сцені — Леся Даценко.
Народилася 12 січня (25 січня за новим стилем) 1903 року в селі Шишаки (нині смт Полтавської області). Батько помер, коли дівчинці виповнився рік. Виховувала мати, сільська вчителька. Даценко згадувала: «Вона вела „дім“ — чоловіків у нашій сім'ї не було». Акторкою мріяла стати з дитинства. Ще навчаючись у Полтаві в приватній гімназії Старицьких, з успіхом виступала в аматорських спектаклях, спочатку в епізодичних, а згодом й у головних ролях.
Повернувшись 1919 року в Шишаки, брала приватні уроки в професійної акторки Лідії Квітки, що приїздила в село на дачу. Силами місцевих талантів Квітка організувала драматичний гурток, активну участь в якому брала й Даценко. Натхненна колоритна гра молодої виконавиці приваблювала авдиторію, вирізняла її з-поміж інших аматорів.
Даценко згадувала: «Лідія Костянтинівна займала мене в своїх виставах як драматичну інженю. Це були: Софія в „Безталанній“, Маруся („Два брати“), Федоська („Дві сім'ї“), Одарка („Дай серцю волю…“) та ін. Я вдячна їй, що не нав'язувала мені жодних штампів. А в останній свій приїзд сказала: „Ідіть вчитися в інститут!…“».
Від 1922 року Ольга Даценко навчалася у Київському музично-драматичному інституту імені Миколи Лисенка.
19-річною абітурієнткою Ольгу Даценко побачив Лесь Курбас, який вів курс виховання актора за своєю системою. Він сказав: «Леся — типова українка». Через місяць навчання в інституті Даценко і ще четверо студентів зараховані в групу «Березоля».
З першим чоловіком, режисером «Березолі», Борисом Тягно, прожила 8 років. В останні три він перейшов на Одеську кінофабрику, а Даценко не хотіла розлучатися з театром, тому шлюб розірвали. Удруге одружилася також з актором та режисером «Березолі» Борисом Дробинським. 1936 року народила дочку Мар'яну. Невдовзі чоловіка заарештували в Києві, про що Даценко, тимчасово мешкаючи в Шишаках з сім'єю, дізналась з запізненням від знайомих. «Ваш чоловік поляк», — твердив слідчий Ользі Даценко. Засудженого на 14 років без права листування, вже 29 серпня 1937 року Дробинського вбито в Києві.
У 1925—1935 роках працювала в театрі «Березіль».
У 1937—1938 роках — у Житомирському пересувному російському драматичному театрі.
У 1938—1940 роках — у Єнакієвському російському драматичному театрі імені Олександра Пушкіна.
У 1940—1941 роках — у Маріупольському російському драматичному театрі.
У 1945—1946 роках — у Полтавському українському музично-драматичному театрі.
У 1946—1950 роках — у Кам'янець-Подільському українському музично-драматичному театрі.
У 1952—1961 роках — у другому пересувному російському драматичному театрі Карело-Фінської РСР.
- Черниця («Гайдамаки» за Тарасом Шевченком).
- Уля («Мина Мазайло» Миколи Куліша).
- Оля («Народний Малахій» Миколи Куліша).
- Катря («Кадри» Івана Микитенка).
- Юм-Юм («Мікадо» Саллівена).
- Луїза («Підступність і кохання» Шіллера).
- Францева Н. Даценко Ольга Андріївна // Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 194 . — ISBN 5-88500-071-9.
- Горбачова Н. Українка з далекої Карелії [Архівовано 12 червня 2008 у Wayback Machine.] / Наталя Горбачова // День. — 2003. — 22 січня.
- Народились 25 січня
- Народились 1903
- Померли 18 грудня
- Померли 1993
- Випускники Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
- Українські акторки
- Уродженці Шишаків
- Померли в Петрозаводську
- Актори Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Миколи Гоголя
- Актори та акторки Донецького академічного обласного драматичного театру