Мухарський Антін Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Орест Лютий)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Антiн Мухарський
Antin Mukharsky, Arsenal Book Festival 2019, 01.jpg
Антiн Мухарський на Книжковому арсеналі, 2019 рік
Ім'я при народженні Антон Дмитрович Мухарський
Народився 14 листопада 1968(1968-11-14) (52 роки)
Київ, Українська РСР
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Місце проживання Київ
Діяльність український митець, письменник, шоумен
Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Діти Софія (1991 р.н.), Іванна (2006 р.н.), Андрій (2006 р.н.), Орися (2010 р.н.) та Іван (2012 р.н.)
Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Антін Мухарський про війну громадян та рабів, Oboz. TV, опубліковано 22.02.2017
Nuvola apps kaboodle.svg «Слава Україні!» — Орест Лютий, опубліковано 04.05.2013
Nuvola apps kaboodle.svg Орест Лютий — «Ах, [[Бандера Степан Андрійович|Бандеро], український апостол!», опубліковано 16.04.2012]
Nuvola apps kaboodle.svg Орест Лютий. «Гаспада Малороси», канал [[ТВі|TVi], опубліковано 13 січня 2014 року.]

Анті́н (офіц. Анто́н[1][сумнівно ]) Дми́трович Муха́рський, також відомий під сценічним ім'ям О́рест Лю́тий (нар. 14 листопада 1968 р. у Києві) — український актор, телеведучий, співак та поет-пісняр, деякий час був радником міністра культури України. Засновник мистецької платформи «Український культурний фронт». Найбільшу популярність здобув як автор та виконавець пародійних пісень у складі створеного ним (в 2012 році) ансамблю «Сталін унд Гітлер капут»[2][3].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в місті Києві 14 листопада 1968 року. У 1992—1993 роках викладав уроки з історії культури у 109-й гімназії ім. Шевченка, в Києві. 1992 року закінчив Київський театральний інститут ім. Карпенка-Карого за фахом «актор театру та кіно». Дванадцять років працював актором у Національному театрі російської драми ім. Лесі Українки. Зіграв близько 20 головних ролей.

2008 — заснував галерею незалежного мистецтва «Antin's collections»[4], яка стала відома масштабними проектами «Жлоб-Арт», «Сільський гламур» (колекція українського кітчевого живопису 30 — 60-х років ХХ століття), Велика українська мультиплікація «Все що залишилось».

2009 — заснував Союз Вольних Художників (СВХ) «Воля або смерть», до складу якого увійшли художники Іван Семесюк, Олекса Манн, Андрій Єрмоленко, Сергій Коляда, Ніна Мурашкіна, Сергій Хохол та інші.

У 2012 році створив проект «Лагідна українізація», в рамках якого створив вокально-інструментальний ансамбль «Сталін унд Гітлер капут». Зазначений ансамбль виконує пісні на музику популярних радянських пісень, а слова (в жанрі політичного памфлету та стьобу) пише Антін Мухарський, і він же є єдиним солістом ансамблю, виступає під ім'ям «професора антропології Ореста Лютого»[2][3]. Саме виступи в цьому ансамблі зробили ім'я Антона Мухарського (Ореста Лютого) відомим та популярним в Україні. До теперішнього часу (2020 рік) ансамбль продовжує активно виступати.

22 червня 2014 перший з українських співаків виступив в зоні АТО.[5]

У серпні 2019 року Ютуб канал Ореста Лютого за запитом Роскомнадзору було видалено. Над каналом працювали 7 років, на ньому було 86 тисяч підписників, понад сто мільйонів переглядів.[6] Автор створив новий канал з назвою Люта українізація.

У грудні 2019 у квартиру співака в місті Києві о 5.30 ранку виламавши двері зайшли співробітники поліції та без жодних пояснень провели обшуки.[7] Через 3 місяці за запитом юристів поліція надала пояснення, що в ході розслідування певної справи в місті Кропивницькому поліція вийшла на слід людини, яка теоретично мешкала в цій квартирі. Але ця інформація виявилася хибною.[8]

Сценічні образи[ред. | ред. код]

Орест Лютий[ред. | ред. код]

Цей персонаж народився 11 травня 2011 року в Одесі. Антін Мухарський був ведучим на дні народженні Сергія Ківалова. На святі було присутньо багато членів партії регіонів, дружина Віктора Януковича з дітьми, Голова Ради Міністрів АР Крим Василь Джарти та ін. Регіонал Володимир Олійник, який завжди спілкувався українською виголосив промову, Антін до нього теж звернувся українською, він щось відповів, після Мухарський сказав: «Ну то давайте за українським звичаєм гукнемо „Будьмо гей“ три рази!»

«Будьмо гей…» озвалася публіка.

Далі Антін представив виступ Григорія Лєпса і пішов собі за лаштунки. Там до нього підбігла організаторка і в грубій, українофобській формі зробила зауваження, що той говорить українською. Увечері в готелі «Моцарт» у номері 12 було написано перші пісні з проєкту «Лагідна та сувора українізація» — «Вагони повнії москалів» (на мотив Шаланди повниє кєфалі), та «Ах Бандеро — український апостол» (на мотив «Ах Одєса — жємчужіна у моря») та ін.

Згодом автор записав пісні та виклав на YouTube. В родині почалися сварки, дружина не зрозуміла позиції чоловіка.[9][10]

Іпатій Лютий[ред. | ред. код]

У 2015—2016 роках було створено персонаж Іпатія Лютого — опозиційного російського журналіста, розшукуваного ФСБ та центром Є за 282 статтею КК РФ та Казанським ЖЕКом за несплату боргів, молодшого кузена Ореста Лютого.

Іпатій Лютий створив проєкт Українізація на експорт. Частиною цього проєкту стала книга «Сказки русского мира». Також було записано альбом «Злиє піндоси». Туди увійшли переспіви на культові російські пісні в стилі російської пропаганди.

У вересні 2016 року в інтерв'ю Роману Скрипіну Антін заявив, що команда проєкту розчарувалась у російських лібералах і вирішила вбити Іпатія Лютого.[11]

Літературний доробок[ред. | ред. код]

Презентація книги «Доба» на 19 Форумі видавців у Львові 15 вересня 2012-го
  • 1995 (перше видання), 2012 (перевидання) — автобіографічний роман «Доба. Сповідь молодого бандерівця» (видавництво «Наш формат»)
  • 2002 — роман «Попса для еліти» (видавництво «КСД»)
  • 2011 — мистецький каталог «Воля або смерть»
  • 2013 — повість «Смерть малороса» (видавництво «Остання барикада»)
  • 2013 — збірка повістей «Після злучення тварина сумна» (видавництво «Наш Формат»)
  • 2013 — великий культурологічний Альманах «Жлобологія» (видавництво «Наш Формат»)
  • 2014 — великий історично-культурологічний Альманах «Майдан. (Р)Еволюція духу» (видавництво «Наш Формат»)
  • 2015 — роман "Розрив. Як я став «націонал-фашистом» (видавництво «Фоліо»)
  • 2015 — дитяча казка «Легенда про квітозавра» (видавництво «Фоліо») (ілюстрації Клауса Іванова)
  • 2015 — збірник оповідань «Сказки руського мира» (видавництво «Фоліо»)
  • 2016 — ілюстрований альманах «Сказкі руssкаго міра» (видавництво «Люта справа») (ілюстрації Івана Семесюка)
  • 2016 — радикальна повість «Смерть малороса» (репринтне видання, видавництво «Люта справа»)
  • 2016 — «Антисоветские повести и рассказы» (видавництво «Стеллар»)
  • 2017 — альманах «Національна ідея модерної України» (видавництво «Український культурний фронт»)
  • 2018 — автобіографічний роман «АЙ ЕМ НОТ РАША» (видавництво «Український культурний фронт»)
  • 2019 — містична казка для дорослих та дітей «Кістяк з Чорнобиля» (видавництво «Український культурний фронт»)
  • 2020 — кримінально-містична сага «Троєщинське Євангеліє» (видавництво «Український культурний фронт»)
  • 2020  — «Карантин. Непристойні оповідки»
  • ? — роман «Нацик» (на стадії написання)

Музичний доробок[ред. | ред. код]

Музичний доробок Антона Мухарського[ред. | ред. код]

  • 2008 — альбом «Сільський гламур»
  • 2014 — альбом «Мама-Анархія»
  • 2018 — альбом «Рожеві вуса»

Музичний доробок Іпатія Лютого[ред. | ред. код]

  • 2016 — альбом «Злиє піндоси»

Музичний доробок Ореста Лютого[ред. | ред. код]

  • 2012 — альбом «А я не москаль»
  • 2014 — альбом «Сувора українізація»
  • 2019 — альбом «Росіян в Донбасє нєт»
  • 2019 — альбом «Гібридні війни»

Фільмологія[ред. | ред. код]

Актор[ред. | ред. код]

Документальне кіно[ред. | ред. код]

  • 2014 — автор та продюсер документального фільму «Майдан. Мистецтво спротиву»[13]

Реклама[ред. | ред. код]

  • Знявся в культовій рекламі прального порошку «Тайд»[en] («Ви ще не в білому? — Тоді ми йдемо до вас!»). За словами Антона, він отримав гарний гонорар та паковання самого порошку «Tide». Паковання без порошку актор зберігає і зараз.[14]

Телебачення[ред. | ред. код]

Був режисером, автором та ведучим телевізійних програм «НЛО» (1999—2000 рр.), «Музичний кіоск» (2001 р.), «Бадьорого ранку» (2002—2003 рр.), «Шалений світ» (2004 р.), «Квадратний метр» (2006—2008 рр.) — всі телеканал «Інтер». Є автором, продюсером та ведучим культового проекту Кабаре-шоу «Зелена лампа» та новорічної програми «Зелений вогник» на каналі ТВІ (2013 р.).

Громадська позиція[ред. | ред. код]

  • У червні 2018 записав відеозвернення на підтримку ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[15]. Після його звільнення написав відкритий лист до нього «Хто ти — Олеже Сєнцов ?» де розкритикував його російськомовність. Олег Сенцов на лист не відповів.[16]

Особисте життя[ред. | ред. код]

  • Від першої дружини має двох доньок Софію (1991) та Іванну (2006)[19]
  • З 2006 по 2015 роки був у шлюбі з акторкою та телеведучою Сніжаною Єгоровою[20] (на розлучення пара подала ще у липні 2014 року[21]), мають трьох спільних дітей — доньку Аріну (2010) та двох синів, Андрія (2007) та Івана (2012).
  • у 2017 році одружився з Єлизаветою Бєльською — мистецтвознавцем[22]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 1993 — Номінація премії «Київська пектораль» в категорії «Найкраща чоловіча роль другого плану» (Бертран, вистава «Коли кінь втрачає свідомість») — лауреатом став Василь Мазур
  • 1996 — 49-й Единбурзький театральний фестиваль (Шотландія). Приз критики за роль Раскольникова у виставі «Вбийця»
  • 1999 — Номінація премії «Київська пектораль» в категориї «Краща чоловіча роль» (Хлестаков, вистава «Ревизор») — лауреатом став Юрій Мажуга
  • 2015 — Ювілейна медаль Українського фонду культури «За вірність заповітам Кобзаря»
  • 2015 — Орден «Єдність та воля» Всеукраїнського об'єднання «Країна»

Бібліографія[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. (Віза: Anton Mukharskyi) Мухарський відхрестився від брудних пліток Єгорової (фото). LB.ua (рос.). Процитовано 2017-12-21. 
  2. а б Орест Лютий та «Сталін унд Гітлер Капут».
  3. а б Канал «Люта українізація»
  4. ANTIN"S COLLECTIONS Офіційний веб-сайт
  5. Мухарський, Антін (Грудень 2019). Люта українізація - YouTube. www.youtube.com (Українською). 
  6. Мухарський, Антін (Грудень 2019). ПРО ДОЛЮ УКРАЇНСЬКОГО МИТЦЯ!. www.youtube.com (Українською). 
  7. Антін Мухарський про обшуки у квартирі. 13 грудня 2019. 
  8. Інтерв'ю Антіна Мухарського Сергію Іванову. 11 жовтня 2020. 
  9. Мухарський, Антін. ОТАК НАРОДИВСЯ ОРЕСТ ЛЮТИЙ. www.youtube.com (українською). 
  10. Інтерв'ю Антіна Мухарського 4 каналу. 28 грудня 2018. 
  11. https://www.youtube.com/watch?v=U4YSDkX0Yq4 | Все! Наш російський ліберал Іпатій Лютий помер — Антін Мухарський (Орест Лютий)
  12. Антон Мухарский. Кино-Театр.РУ. Процитовано 2020-11-22. 
  13. Мухарський, Антін. Фільм на офіційному ютуб-каналі автора (українською). 
  14. Інтерв'ю Антіна Мухарського для skrypin.ua. 26 вересня 2016. 
  15. https://www.youtube.com/watch?v=du_1KzeMJQk
  16. Мухарський, Антін (12 грудня 2019). Хто ти - Олеже Сєнцов ?. www.youtube.com (Українською). 
  17. Мухарський, Антін (Листопад 2019). ОРЕСТ ЛЮТИЙ БЕРЕТЬСЯ ДО ЗБРОЇ. www.youtube.com (Українською). 
  18. Мухарський, Антін (28 листопада 2019). Орест Лютий - Колише вітер тушки гопоти. www.youtube.com (Українською). 
  19. Сніжана Єгорова та Антін Мухарський. paramoloda.ua. Процитовано 2020-07-19. 
  20. Антін Мухарський поділився шокуючими подробицями з життя зі Сніжаною Єгоровою // tochka.net/ua/, 23 січня 2016
  21. Антін Мухарський повідомив про одруження // ТСН, 30 червня 2017
  22. Мухарський одружився з Бєльською gordonua.com 30.06.2017]

Посилання[ред. | ред. код]