П'ядиківці
| село П'ядиківці | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Чернівецька область |
| Район | Чернівецький район |
| Громада | Неполоковецька селищна громада |
| Основні дані | |
| Населення | 971 |
| Поштовий індекс | 59331 |
| Телефонний код | +380 3736 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°22′48″ пн. ш. 25°39′06″ сх. д. / 48.38000° пн. ш. 25.65167° сх. д.Координати: 48°22′48″ пн. ш. 25°39′06″ сх. д. / 48.38000° пн. ш. 25.65167° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
187 [1] м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 59330 Чернівецька обл., Кіцманський р-н, смт. Неполоківці, вул. Головна, 7 |
| Карта | |
  П'ядиківці | |
 П'ядиківці | |
| Мапа | |
| |
П'ядиківці — село в Україні, у Неполоковецькій селищній громаді Чернівецького району Чернівецької області.
Походження назви[ред. | ред. код]
Назва П'ядиківців походить від міри вимірювання. Раніше, терени села були дуже малі, тому селянам не вистачало землі для ведення сільського господарства. Щоб нікого не обділити, цю землю ділили п'ядями між селянами.
Місцеві ж мешканці називають село Берестя. Кожна з цих двох назв має своє походження. Назва Берестя походить від назви дерева берест. Колись у селі росли могутні берести.
Історія села[ред. | ред. код]
П'ядиківці вперше згадуються у 1624 році. Польський король Ян III Собеський, який заволодів Буковиною унаслідок польсько-турецьких війн, передав П'ядиківці 20 грудня 1691 року ротмістру Стефану Голубовському за його бойові заслуги.
8 лютого 1887 року у селі було відкрито школу. У 1970-х роках школу в П'ядиківцях закрили, а учнів перевели на навчання в Неполоковецьку середню школу.
У селі діяло спортивно-пожежне товариство «Січ»[2].
Населення[ред. | ред. код]
Національний склад населення за даними перепису 1930 року у Румунії[3]:
| Національність | Кількість осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| українці | 901 | 78,48 % |
| румуни | 146 | 12,72 % |
| євреї | 52 | 4,53 % |
| поляки | 42 | 3,66 % |
| німці | 4 | 0,35 % |
| росіяни | 2 | 0,17 % |
| серби, хорвати, словенці | 1 | 0,09 % |
Мовний склад населення за даними перепису 1930 року[3]:
| Мова | Кількість осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 1020 | 88,85 % |
| їдиш | 48 | 4,18 % |
| румунська | 35 | 3,05 % |
| польська | 29 | 2,53 % |
| німецька | 14 | 1,22 % |
| російська | 2 | 0,17 % |
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 98,97% |
| російська | 0,72% |
Релігія[ред. | ред. код]
У селі діє церква св. євангеліста Іоанна Богослова. Культова споруда, планувальна основа якої складалася з широкої чотирикутної нави та вужчих прямокутних притвору і вівтаря.
Культура[ред. | ред. код]
У селі діє клуб. В результаті стихійного лиха 2008 року сільський клуб зазнав значних пошкоджень, був відремонтований. Бібліотека села знаходиться в приміщенні клубу.
Визначні вихідці і жителі села[ред. | ред. код]
- Юліус Бохнер — архітектор Єврейського Народного Дому в Чернівцях.
- Тимінський Тарас — церковний і громадський діяч Буковини, священик, архимандрит, єпископ-номінат і вікарій митрополії Буковини (1917—1918), діяч НТШ та товариства «Просвіта», оборонець українських прав у Буковинській митрополії.
- Тимінський Тит-Тарас Юрійович (1858—1927) — релігійний та громадський діяч, член Буковинської делегації Української Національної Ради.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ П'ядиківці
- ↑ До 95-річчя перемоги Українських Січових Стрільців на горі Маківка
- ↑ а б Recensământul general al populației României din 1930. Процитовано 22 липня 2018. (рум.)(фр.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Микола Гуйванюк. Січовий рух у Галичині й Буковині (1900—1914 рр.). — Чернівці: Зелена Буковина, 2009. — 254 с. Додаток Б. Скорочений виклад статуту товариства гімнастичного і пожежного «Січ» у с. П'ядиківці Кіцманського повіту.
Посилання[ред. | ред. код]
| |||||||||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
